WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Інтегрований захист груші від шкідників у зоні Північного Лісостепу - Реферат

Інтегрований захист груші від шкідників у зоні Північного Лісостепу - Реферат

Реферат на тему:

Інтегрований захист груші від шкідників у зоні Північного Лісостепу

Пропонована увазі читачів стаття написана на основі десятирічних спостережень автора за циклом розвитку та контролем чисельності домінуючих шкідників груші в насадженнях ДГ "Новосілки" Інституту садівництва УААН. Вона містить дані, які дадуть змогу виробникам одержати сучасну інформацію щодо біології фітофагів і захисних заходів проти них.

Основні еколого-економічні групи грушевого агроценозу становлять шкідники, розвиток яких пов'язаний із генеративними та вегетативними утвореннями. Перша група складається з постійних фітофагів (яблунева й грушева плодожерки, грушева медяниця, яблуневий квіткоїд), друга — з випадкових фітофагів (грушева плодова галиця, трубкокрут).

Третя група шкідників представлена видами, які опосередковано впливають на врожай через пошкодження вегетативних органів. Вона складається із сисних комах: попелиці, кокциди, цикади, клопи. Серед сисних шкідників за щільністю популяції і шкідливістю перед веде грушева листоблішка.

У період від розпукування бруньок до кінця цвітіння груші в ентомокомплексі шкідливої фауни за чисельністю переважав довгоносик із родини Curculionidae, яблуневий квіткоїд Anthonomus pomorum L. Інші види жуків, які з'являються в цей період, належать до родини трубкокрутів Attelabidae. Вони представлені букаркою Coenorrhinus pauxillus Germ, червоним глодовим трубкокрутом C. aequatus L., продовгуватим листковим довгоносиком Phyllobius oblongu L. і не мають великого господарського значення.

Яблуневий квіткоїд-олігофаг пошкоджує яблуню й грушу. Виходить з місць зимівлі ще до розпускання бруньок. За температури повітря 6°С жуки починають рухатись, а за 8°С — спарюються. У теплий день за температури 10°С жуки літають і заселяють дерева. Після реактивації вони починають живитися, глибоко проколюючи сплячі бруньки. Згодом жуки проколюють росткові та плодові утворення. З ранок виступає пасока у вигляді крапель, які блищать на сонці. Такий тип пошкоджень має назву "плач бруньок". За холодної погоди активність жуків знижується: вони сидять у заціпенінні в розгалуженнях гілок або біля кільчаток. Забарвлення тіла імаго зливається з корою дерева, тому виявити їх нелегко. Після виходу з місць зимівлі жуки спочатку заселяють грушу, яка розвивається на 5–7 днів раніше, ніж яблуня. Самиці відкладають яйця у фенофазу оголення бутонів. Оголення бутонів є критичною фенофазою: в цей період відбувається їхнє зараження яйцями шкідника. За даними наукових джерел, шкода, завдана квіткоїдом, буде значною, якщо пошкоджено 70–80% бутонів за нормального цвітіння, а пошкодження до 50% квіток економічно не відчутне. У роки слабкого цвітіння дерев довгоносик завдає істотних збитків. Пошкоджені бутони не розпукуються, пелюстки засихають, стають іржавими та набирають форми ковпачків, в яких розвиваються личинки та лялечки квіткоїда. За рік дає одне покоління.

Букарка пошкоджує листя яблуні, груші, рідко сливи, вишні, абрикоса. Перші жуки після реактивації з'являлися за 7°С, що збігалося з фенофазою яблуні зелений конус. Згідно з науковими даними та нашими дослідженнями, жуки масово заселяють дерева після переходу середньодобової температури за 10°С. Вони живляться спочатку бруньками, потім листям і бутонами, наколюючи їх. У період цвітіння яблуні самки відкладають яйця в черешок із нижнього боку, в місце з'єднання його з листком. Після виплодження з яйця личинка прогризає в черешку та центральній жилці канал, внаслідок чого порушується надходження в листок води та пластичних речовин. Пошкоджене листя буріє, засихає й наприкінці травня — на початку червня настає передчасний листопад. Личинки продовжують свій розвиток в опалому листі. Згодом переходять у грунт, в якому розвиваються лялечки та імаго. За рік розвивається одне покоління. Один із чинників, що впливають на щільність популяції букарки, — вологість повітря. Свідченням цього є суха та спекотна погода вегетаційного періоду впродовж останніх років, коли фіксували вологість повітря нижче 30%. Отже, основним абіотичним фактором, який обмежує розповсюдження букарки, є дефіцит вологи, внаслідок чого опале листя зневоднюється, а личинки гинуть.

Про це свідчать обліки букарки на груші, проведені протягом періоду досліджень, коли з дерева струшували одного, інколи двох жуків, часто не знаходили зовсім. Для порівняння можна сказати, що 1995 року під час струшування навесні чисельність жуків сягала 15 — 20 екземплярів на дерево.

Яблунева плодожерка — Laspeyresia pomonella L. пошкоджує яблуню, грушу, айву, абрикос, персик, сливу. Зимує гусінь, яка розміщується у тріщинах під старою відмерлою корою на штамбах, розвилках скелетних гілок, у грунті на глибині до 3 см, а також на поверхні грунту під рослинними рештками. Навесні, коли середньодобова температура піднімається вище 10°С, гусениці заляльковуються. Літ метеликів покоління, що перезимувало, відбувається під час цвітіння яблуні й триває 1,5–2 місяці. Метелики активні за теплої погоди ввечері. Самиці відкладають яйця за температури не нижче 16°С — на зав'язь, знизу та зверху листя. Відроджуються гусениці яблуневої плодожерки першого покоління після накопичення суми ефективних (вище 10°С) температур — 230°С. Для визначення точного строку слід проводити спостереження в саду за відкладанням самицями яєць, за їхнім розвитком і появою перших гусениць. Гусінь розвивається в плодах упродовж 22–45 днів. За період розвитку гусінь пошкоджує 1–2 плоди. В умовах Північного Лісостепу яблунева плодожерка дає одне повне й друге факультативне покоління.

Грушева плодожерка — L. pyrivora Danil. Пошкоджує тільки грушу. Зимує в стадії гусені, яка розміщується в коконах під рослинними рештками та в поверхневому шарі грунту на глибині 5 см. Навесні пробудження гусениці відбувається за середньодобової температури повітря 15°С. Літ метеликів починається в першій половині червня, вони активні після заходу сонця, до настання повної темноти. Самиці відкладають яйця тільки на плоди. Гусінь відроджується в третій декаді червня. Орієнтовно початок їхнього відродження можна визначити за сумою ефективних (вище 10°) температур — 560°С. Не виходячи на поверхню плоду, гусінь прогризає нижню оболонку яйця, вбурюється всередину, прокладаючи хід до насіннєвої камери, в якій живиться насінням. Доросла гусінь виходить із плоду, прогризаючи прямий хід до верху, не залишаючи екскрементів. Масовий вихід гусениць із плодів відбувається з кінця липня до половини серпня. За рік розвивається одне покоління.

Грушева плодова галиця — Contarinia pyrivora Riley. Монофаг. Пошкоджує лише грушу. Ареалом для галиці в Україні є АР Крим. Якщо не вжити захисних заходів, осипається 50–90% зав'язі. Зимує в стадії лялечки в грунті на глибині від 5 до 12 см. Від періоду відокремлення бутонів до початку цвітіння груші з грунту вилітають імаго. Самиці відкладають в один бутон близько 20 яєць. До початку цвітіння з яєць відроджуються личинки, які вгризаються в квітколоже. Заражена галицею зав'язь різниться із здоровою більшим розміром, її легко помітити на деревах через 10–14 днів після цвітіння. Наприкінці розвитку личинки повністю виїдають внутрішню частину плодів. Пошкоджені плоди засихають, зморщуються, розтріскуються і частково осипаються. За рік дає одне покоління. В 1994–1995 роках у ДГ "Новосілки" на контрольній ділянці без проведення захисних заходів плоди груші сорту Бере київська були пошкоджені личинками галиці на 75,3%, що спричинило недобір урожаю (в саду — 135,4 т/га, на ділянці з обприскуванням — 180 т/га).

Грушева листоблішка — Psylla pyri L. Монофаг. Розвивається і пошкоджує грушу. Зимують дорослі комахи, розміщуючись у тріщинах кори, під рослинними рештками. Листоблішка з-поміж інших шкідників груші вирізняється екологічною пластичністю. Рано навесні (на початку або в половині березня), за температури повітря -2...3°С і потепління вдень відбувається реактивація шкідника. Імаго заселяють крону дерев, живляться, наколюючи кору молодих пагонів. За середньодобової температури 5°С починають спарюватися, а за 10°С відкладають яєць. Спостереження свідчать, що в другій декаді квітня самиці відкладали яйця біля основи бруньок і в зморшках кори плодових утворень, а в фенофазу відокремлення бутонів — на квітконіжки, з нижнього та верхнього боків листя. Відродження личинок відзначали під час настання фенофази "білий бутон". Вони агрегувалися на молодих листочках і проникали в середину бруньок. Характерною ознакою грушевої медяниці є виділення личинками екскрементів у вигляді липкої солодкої рідини (медвяної роси), яка суцільним шаром покриває гілки, листя й плоди. Личинки старших віків заселяли молоді пагони, черешки листя, плодоніжки. Наприкінці другої декади травня розвивалися дорослі комахи першого покоління. За вегетацію грушева листоблішка розвивається в чотирьох поколіннях. У період інтенсивного росту пагонів (до серпня) щільність популяції фітофага збільшувалася. Припинення росту та здерев'яніння пагонів викликали інгібування розвитку й депресію розмноження шкідника. Через шкідливу дію листоблішки рослини мають пригнічений вигляд: короткі пагони, недорозвинуті бруньки; передчасно осипаються листя й плоди. На забруднених медвяною росою вегетативних і генеративних органах груші поселяються сажисті гриби, які покривають їх чорною плівкою. Пошкоджені плоди деформуються, мають дерев'янисту консистенцію, що знижує їхню споживчу й товарну якість.

Loading...

 
 

Цікаве