WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Інтегрована програма контролю шкідливих організмів на черешні - Реферат

Інтегрована програма контролю шкідливих організмів на черешні - Реферат

Профілактичні захисні заходи

Незважаючи на несприятливі погодні умови та невтішні для рослин наслідки перезимівлі, в період спокою — набубнявіння бруньок слід вжити комплексних заходів із догляду за плодовими та ягідними культурами. Виконання зазначених нижче робіт має профілактичну дію, яка проявляється у зменшенні чисельності шкідників та інфекційного запасу збудників хвороб у період вегетації і водночас спрямована на створення сприятливих умов для росту та розвитку рослин і несприятливих для шкідливих організмів. Враховуючи, що за умов теплої зими без втрат перезимували й шкідливі об'єкти, профілактичні заходи проти них є надзвичайно важливими.

Нині в різних країнах Європи з розвинутим садівництвом використовують системи інтегрованого захисту рослин, які передбачають не повне знищення всього живого, а науково обгрунтований контроль та управління їхнім розвитком. Щоб вирішити поставлене завдання, в інтегрованих системах застосовують комплекс організаційно-господарських, агротехнічних, механічних, селекційно-генетичних, біологічних, хімічних заходів тощо.

Негативний вплив антропічних і абіотичних чинників на плодові насадження передбачають ще на етапі проектування та вибору ділянки для закладання саду. Вибір ділянки для черешневого саду залежить від грунтово-кліматичних зон садівництва. Черешня менш зимостійка культура, ніж яблуня. Тому для висадження придатні ділянки на підвищених елементах рельєфу, де холодне повітря менше затримується. На рівнинних ділянках черешня розвивається гірше та частіше уражується морозами. Не придатні для вирощування черешні котловани, низини, лісові галявини з поганою аерацією повітря. У таких місцях взимку накопичується холодне повітря, відбуваються різкі коливання температури. Влітку дерева довго не висихають після дощу, що сприяє розвитку грибних хвороб. З огляду на високу продуктивність черешня потребує родючих грунтів. Залягання підгрунтових вод не може бути ближче 1,5–2 м. Залежно від зони, кращими грунтами є дерново-підзолисті, сірі лісові, чорноземи, перегнійно-карбонатні, темно- та сіро-каштанові. За реакцією грунтового розчину кращими є нейтральні або близькі до нього (рН — 6,5–7) грунти. За рН менше 5 дерева слабо ростуть і плодоносять, частіше підмерзають.

Для закладання промислових насаджень черешні не придатні землі після вирощування пасльонових культур. За вирощування саджанців кісточкових порід дотримуються сівозміни, не включаючи в неї пасльонові. Основною вимогою сучасного садівництва є застосування для садіння оздоровленого садивного матеріалу. Для отримання безвірусного матеріалу навесні та восени (до осипання листя) обстежують розсадники та маточно-живцеві сади на виявлення дерев, заражених вірусною (хлоротична кільцева плямистість, некротична кільцева плямистість) та бактеріальною (бактеріальний некроз або рак кісточкових, бактеріальна дірчаста плямистість, бактеріальний кореневий рак) інфекціями. Виявлені хворі рослини видаляють за межі саду та спалюють. Те ж саме роблять із деревами, зараженими грибними патогенами (молочний блиск, вілт). Грунт на місцях видалених дерев дезінфікують хлорним вапном (100г/м2), розкидаючи його по поверхні грунту, та перекопують. Живці для вічкування заготовляють тільки із здорових рослин, попередньо протестованих на наявність вірусів, саджанці — тільки із незаражених розсадників.

Різкі коливання температури повітря в другій половині зими спричинюють морозно-сонячні опіки. У розвилках і біля основи скелетних гілок кора буріє, відстає, скручуючись доверху. Таку кору видаляють, вирізаючи 2–3 см здорової тканини, та спалюють. Якщо хвору кору залишити, то в ній поселяться збудники хвороб деревини, й рослина поступово засохне. Рану дезінфікують 1% розчином мідного купоросу (10 г на І л води); після нанесення розчину потрібно, щоб він засвоївся, підсох і тільки потім рану замазують садовим варом або глиною зі свіжим коров'яком у співвідношенні 1:1. Перед замазуванням рани можна обробити гетероауксином (0,5 г на 10 л води). Великі рани після нанесення замазки обв'язують тканиною або мішковиною, тільки не плівкою. Лікування ран таким способом сприятиме їхньому швидкому заживанню і запобігатиме зараженню деревини грибами. Таку операцію проводять у відлигу за плюсової температури. Очищені штамби та розгалуження скелетних гілок від старої відмерлої кори вдруге (після осінньої побілки) білять 20% розчином вапна та 3% розчином мідного купоросу (2 кг + 300 г на 10 л води) з додаванням 2 кг глини.

Щоб запобігти розвитку неінфекційних хвороб, на черешні підтримують високий агрофон. У разі хлорозу хворі дерева двічі-тричі поливають перманганатом калію (30–40 г/дерево). Проти хлорозу за дефіциту сірки дерева обприскують сірчанокислим марганцем (0,5–0,5% розчином — до розпускання бруньок) або сірчанокислим залізом. Лікувальним заходом проти хлорозу на карбонатних грунтах є внесення в грунт або позакореневе підживлення комплексонами заліза (Fe) — ДТПУ (диетилентриамінпентаоцтова кислота із залізом). Окрім 0,15% Fe ДТПУ, позакореневе підживлення проводять однією із сполук: 0,5–0,7% залізним купоросом, 1% лимонокислим залізом, 0,15% Fe ПППУ, 2–3% ОП-М-FeMn. За вегетаційний період насадження обробляють двічі-тричі: одразу після розпускання листя, надалі з інтервалами 10–15 днів.

Борне голодування спричинює утворення "відьминих мітел" і розеток дрібних потовщених листків. На грунтах із дефіцитом бору його компенсують внесенням бури (400 г/дерево) або мінеральних добрив із додаванням бору.

За кальцієвого голодування порушується формування кісточок. У цьому разі допоможуть дві–п'ять обробок 0,4–0,7% розчином хлористого кальцію.

На основі агрохімічних обстежень грунту, візуальних спостережень за рослинами виявляють брак того чи іншого біогена. Агрохімічний аналіз дає змогу діагностувати наявність макро- чи мікроелементів, за потреби вчасно провести підживлення, що відповідає науково обгрунтованим загальноприйнятим рекомендаціям.

Важливе значення має формування та обрізання дерев. Загущена крона сприяє розвитку грибних хвороб і знижує ефективність захисних заходів. Під час обрізання знищують муміфіковані плоди, які є джерелом інфекції плодової гнилі (концентричне розміщення на уражених плодах спорових купок), видаляють і спалюють сухі, пошкоджені та хворі гілки. Видалення порослі, яка є резерватором попелиці, гілок, що звисають до землі, проріджування крони та зниження її висоти до 3–3,5 м дають змогу істотно зменшити чисельність шкідників, поліпшити мікроклімат і догляд за деревами. Всі зрізи на гілках діаметром понад 2 см відразу після обрізування замазують садовим варом, глиною з коров'яком, масляною фарбою з додаванням Топсину М (1–2%) або Бенлату. Після видалення хворих гілок і після обрізання дерев секатори, пилки та ножі дезінфікують 5% розчином формаліну. Якщо в осінньо-зимовий період не встигли провести санітарно-профілактичних заходів, зазначені вище роботи здійснюють напровесні. У разі виявлення на деревах камедетечі зачищають кору та вирізають хвору деревину, рани замазують садовим варом, глиною з коров'яком, масляною фарбою з додаванням Топсину М (1–2%) або Бенлату.

Збудник бактеріального раку — паличкоподібна бактерія Bactrium tumefaciens Smith et and Towsend (Conn) — частіше уражує зерняткові культури, ніж кісточкові. Щоб убезпечитися від патогена, розсадники кісточкових культур розміщують на ділянках, на яких не вирощували плодові, ягідні та овочеві культури. Кращими попередниками є багаторічні трави, зернові й зернобобові культури: вони оздоровлюють грунт від збудника кореневого раку. Грунт у розсаднику утримують чистим від бур'янів, бо вони є резерваторами бактерій і кормом для шкідників, розвиток яких пов'язаний із грунтом. Створення несприятливих умов для розвитку бактерій на грунтах із лужною реакцією досягається внесенням перед висівом насіння чи висадженням саджанців фізіологічно-кислих добрив, насамперед фосфорних і калійних. Азотних добрив не вносять. Саджанці з великими раковими пухлинами та наростами на головному корінні чи кореневій шийці вибраковують. Нарости вирізають і спалюють, а кореневу систему дезінфікують 1% бордоською рідиною.

Loading...

 
 

Цікаве