WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Hасiнництво кукурудзи в умовах ринкових вiдносин - Реферат

Hасiнництво кукурудзи в умовах ринкових вiдносин - Реферат

Реферат на тему:

Hасiнництво кукурудзи в умовах ринкових вiдносин

З огляду на широкий ареал розповсюдження кукурудзи в Українi Iнститут зернового господарства (колишнiй ВHДI кукурудзи), iншi науково-дослiднi установи, а також закордоннi фiрми створили великий набiр гiбридiв рiзних груп стиглостi, що добре адаптованi до конкретних умов вирощування. Так, Реєстр сортiв рослин України на 2001 рiк мiстить близько 246 гiбридiв, у тому числi 55 — селекцiї Iнституту зернового господарства. Останнiми роками велика увага надавалася створенню ранньостиглих та середньораннiх гiбридiв. Такi гiбриди мають короткий вегетацiйний перiод, їхнє зерно мiстить менше вологи, що дає можливiсть значно знизити енерговитрати на збирання й доробку зерна та насiння. Аналiз результатiв державного сортовипробування i виробничої перевiрки в рiзних зонах України свiдчить, що сучаснi гiбриди вiтчизняної селекцiї мають високий потенцiал урожайностi — 50—60 ц/га, а в умовах зрошення — 80—120 ц/га зерна. Серед нових, зареєстрованих у 1999, 2000 та на 2001 рiк гiбридiв, що вiдзначаються високою продуктивнiстю, слiд видiлити: середньостиглi — Днiпровський 337 МВ, Кросс 293 МВ, Харкiвський 315 МВ, Порумбень 351 МВ; середньопiзнi — Днiпровський 473 СВ, Одеський 385 МВ. До Реєстру на 2001 рiк увiйшли також гiбриди, створенi Iнститутом зернового господарства спiльно з американською фiрмою "Каргiлл": Кадр 267 МВ, Кадр 327 МВ, Кадр 427 МВ i Кадр 447 МВ. Використання i збереження врожайних та iнших якостей гiбридiв у процесi їх вирощування багато в чому залежить вiд органiзацiї насiнництва кукурудзи. В умовах ринкових вiдносин система насiнництва кукурудзи потребує вдосконалення, оскiльки у процесi виробництва та збуту насiннєвої продукцiї поряд iз державними пiдприємствами беруть участь приватнi фiрми, асоцiацiї, акцiонернi товариства, фермерськi господарства. Першi уроки ринкової економiки свiдчать, що введення в насiннєвий виробничий процес численних пiдприємств та органiзацiй, не всi з яких забезпеченi кадрами спецiалiстiв-насiннярiв та вiдповiдними матерiально-технiчними засобами, а також не мають необхiдного досвiду у виконаннi вимог технiки й технологiї виробництва насiння кукурудзи, часто аж нiяк не сприяє пiдвищенню якостi насiння i високiй продуктивностi гiбридiв. Для покращання органiзацiї насiнництва, пiдвищення його ефективностi та виконання замовлень на насiння необхiдно зосередити насiнництво первинних форм районованих гiбридiв лише у науково-дослiдних установах i навчальних закладах, якi мають нести пряму та повну вiдповiдальнiсть за випуск високоякiсного насiння батькiвських форм у повнiй вiдповiдностi до вимог стандарту. Hа жаль, вiдомi випадки, коли розмноженням цих форм займаються господарства, якi не мають юридичних прав на їх виробництво. Вiдповiдно до Закону України "Про насiнництво", вирощуванням гiбридного насiння першого поколiння повиннi займатися спецiалiзованi державнi колективнi сiльськогосподарськi пiдприємства, комерцiйнi фiрми, якi одержали лiцензiю на його виробництво. Проте, переслiдуючи комерцiйнi цiлi, багато господарств, якi не мають лiцензiй, вирощують гiбридне насiння першого поколiння не тiльки для внутрiшнiх потреб господарств, а й реалiзовують його "на сторону" без вiдповiдної документацiї, що пiдтверджувала б його якiсть. Однiєю з найважливiших умов забезпечення гарантiї якостi насiння є створення системи сертифiкацiї насiннєвого матерiалу. Широка мережа державної насiннєвої iнспекцiї здiйснює сертифiкацiю посiвних якостей насiння та вирiшує низку iнших питань стосовно насiннєвого матерiалу, тим часом, на нашу думку, оцiнку сортових якостей має здiйснювати установа, яка є оригiнатором гiбридiв та сортiв. В умовах ринку дуже важливо вiдрегулювати взаємовiдносини мiж виробниками та споживачами насiння, узявши до уваги необхiднiсть чiткого дотримання майнових прав патентовласникiв, оригiнаторiв створених гiбридiв та сортiв. Вiдсутнiсть державного замовлення на насiння й невпорядкована система звiтностi та попиту на насiннєву продукцiю створюють певнi труднощi у плануваннi площ насiнницьких посiвiв, асортименту гiбридiв, що їх слiд вирощувати пiд урожай наступного року. Це призводить до того, що частина насiннєвої продукцiї залишається без попиту, використовується не за призначенням, насiнницькi пiдприємства зазнають збиткiв. З iншого боку, має мiсце скорочення площ насiнницьких посiвiв, що негативно вiдбивається на виробництвi насiння, породжує його дефiцит i пiдвищує цiни. У ринкових умовах насiнницькi господарства змушенi самостiйно вирiшувати питання реалiзацiї насiння. Це можна робити в межах конкретного регiону, зони дiяльностi науково-дослiдних установ та навчальних закладiв, насiнницьких фiрм, асоцiацiй, але розповсюджувати насiння високопродуктивних гiбридiв на широкiй територiї України — досить складна справа (через низький рiвень iнформацiйної та маркетингової служби мiж областями, районами та селекцiйно-насiнницькими центрами). Вихiд iз такого становища ми вбачаємо у створеннi найближчими роками оптових ринкiв насiння, якi сприятимуть швидкому просуванню конкурентного насiння до споживача. Виростивши високий урожай i повноцiнне насiння, через порушення технологiчного процесу сушiння, сортування та калiбрування можна на завершальному етапi пiслязбиральної доробки одержати насiння низької якостi. Часто причиною зниження якостi насiння є недостатня матерiально-технiчна база кукурудзопереробних заводiв, багато з яких морально та фiзично застарiли й тому не вiдповiдають рiвню провiдних закордонних фiрм, що давно працюють за принципом "поле — завод", уникаючи очищення та сортування качанiв на насiнницьких токах господарств. Досi триває багаторiчна практика, коли однi насiнницькi пiдприємства вирощують, а iншi доробляють насiння. За такого становища спостерiгається вiдсутнiсть єдиного виробника насiння, втрачається вiдповiдальнiсть за його якiсть. Виходячи з реальних обставин, можна погодитися з Мiнiстерством аграрної полiтики стосовно необхiдності передачi в користування регiональним центрам з вирощування насiння та зерна кукурудзи заводiв для пiслязбиральної доробки. Практика свiдчить, що заводи, якi працюють у сучасних умовах самостiйно вiд виробникiв насiння, не сприяють покращанню процесу одержання повноцiнного насiння. В умовах складного фiнансово-економiчного стану найближчими роками не буде можливостi для будiвництва нових кукурудзопереробних заводiв. Але провести реконструкцiю нинi iснуючих iз використанням менш витратної технологiї — конче потрiбно. Для пiслязбиральної доробки насiння батькiвських форм збудовано багато малогабаритних заводiв iз сезонною продуктивнiстю 250—1000 т. У Днiпропетровськiй областi на базi дослiдних станцiй Iнституту зернового господарства збудовано три заводи, один iз них — на основi обладнання з Югославiї. Введення їх в експлуатацiю помiтно покращило якiснi показники насiння батькiвських форм. Однак через вiдсутнiсть коштiв на енергоносiї для попереднього сушiння качанiв цi пiдприємства простоюють, а сушiння, сортування, калiбрування i далi проводять на застарiлих сушарках та фiзично спрацьованих машинах. Ця проблема — одна iз найгострiших, i вирiшення її ми бачимо у фiнансовiй пiдтримцi шляхом вiдстрочення платежiв пiд гарантiю оплати за енергоносiї пiсля реалiзацiї насiння або пiд пiльговий кредит. Стабiльне виробництво високоякiсного насiння багато в чому залежить вiд правильного добору нових гiбридiв, прискореного їх розмноження та впровадження у виробництво. Практично всi кукурудзосiючi зони України мають необхiдний набiр рiзноманiтних за дозрiванням гiбридiв. З кожним роком збiльшується кiлькiсть гiбридiв, занесених до Реєстру сортiв рослин України. Так, якщо на 1998 р. їх було занесено 215, то на 2000 р. — 240, а на 2001 р. — 246. Цi показники переконливо свiдчать про беззаперечний прогрес у селекцiї кукурудзи. За кiлькiстю i тривалiстю життя гiбридiв у виробництвi багато з ниє є порiвняно новими, що прийшли на змiну гiбридам, якi втратили здатнiсть давати високi врожаї i насiннєву продукцiю високої якостi. I водночас велика кiлькiсть рекомендованих гiбридiв для зон України залишається не затребуваною. Вiзьмемо для прикладу степову зону. Для неї рекомендується 86 гiбридiв рiзних груп стиглостi, а коли врахувати, що низку гiбридiв занесено до Реєстру одночасно i для лiсостепової зони, то загальна кiлькiсть їх становитиме 114, або 47%. Фактично ж в областях степової зони вирощується на зерно всього-навсього близько 15—20 гiбридів. Ми не ставимо пiд сумнiв кiлькiснi показники занесених до Реєстру гiбридiв — вони напевно грунтуються на даних, одержаних на державних сортовипробувальних дiльницях. Можна сподiватися, що з великого набору гiбридiв є можливiсть вибрати кращi. Але на практицi така iдея не завжди пiдтверджується. Багато занесених до Реєстру гiбридiв, не дiставши поширення, вiдходить у минуле. Якi ж причини такого становища? Їх декiлька. Перша. Оригiнатори гiбридiв селекцiйно-насiнницьких центрiв України зацiкавленi передусiм у розширеннi масштабiв впровадження своїх власних гiбридiв i ведуть, як правило, насiнництво саме цих гiбридiв у всiх ланках насiнницької системи. Друга. Hасiнницькi фiрми далекого та близького зарубiжжя, як правило, виходять на ринок України, завозячи готове насiння першого поколiння, i у доволi обмежених обсягах ведуть насiнництво гiбридiв першого поколiння в господарствах України. Цiни на високоякiсне насiння закордонних фiрм, що завозиться, значно вищi, нiж на насiння вiтчизняних виробникiв. Третя. Дiяльнiсть державної комiсiї iз сортовипробування потребує вдосконалення. Багато з рекомендованих гiбридiв часто близькi за рiвнем урожайностi, а тому охопити великий набiр запропонованих гiбридiв насiнницька система не має змоги. Здiйснюючи реєстрацiю гiбридiв, державнiй комiсiї iз сортовипробування слiд бiльше уваги придiляти виробничiй оцiнцi гiбридiв, одержанiй у базових господарствах конкретних регiонiв. Четверта. Hе в кращому станi iнформацiйна служба. У науково-дослiдних установах, великих насiнницьких фiрмах та базових господарствах необхiдно мати демонстрацiйнi полiгони нових i перспективних гiбридiв, показнi елементи сортової агротехнiки й технологiї, слiд органiзувати та забезпечити належну рекламу гiбридiв. Hинi системи насiнництва кукурудзи суттєво змiнились. У кожному регiонi насiнництвом займаються 6—8 господарств. У бiльшостi з них площа дiлянок гiбридизацiї коливається вiд 30 до 50 га. Маючи такi малi площi дiлянок гiбридизацiї, досить важко сподiватися на одержання вагомого економiчного ефекту вiд виробництва насiння, а також здiйснювати сортовий контроль за його вирощуванням. Hа наш погляд, доцiльно в районi або в сумiжних районах зосередити насiнництво в кількох базових господарствах iз площею посiвiв 100—200 га, забезпечивши їх необхiдною технiкою, мiнеральними добривами, гербiцидами, укомплектувавши кваліфікованими спеціалістами—насіннярями, — органiзувавши службу маркетингу та iнформацiї. До недавнiх часiв розвиток селекцiї кукурудзи здiйснювали за рахунок державного фiнансування. За останнi роки видiлення коштiв з Держбюджету значно скоротилося, тому що держава не в змозi погасити всi витрати, пов'язанi з проведенням селекцiйного процесу. Тому подальша перспектива селекцiї кукурудзи визначатиметься передусiм ступенем участi державного та приватного секторiв. Селекцiя рослин має працювати з належною вiддачею. Право на селекцiйне досягнення охороняється законом i пiдтверджується патентом. Використання створених гiбридiв кукурудзи повинно бути оформлене для виплати ренти. Це забезпечить умови самоокупностi, а фiнансування селекцiйної роботи з боку держави буде мiнiмальним. Органiзацiя корпорацiї з виробництва насiння кукурудзи "Кукурудза України" при Мiнiстерствi аграрної полiтики як державного органу дасть змогу пiдсилити державне регулювання у цiй важливiй галузi; корпорацiя виступатиме координатором мiж державними та приватними насiнницькими формуваннями. Рада корпорацiї робить тiльки першi кроки. До її складу поки що увiйшли не всi насiнницькi господарства. Але бiльшiсть iз них сподiвається, що корпорацiя вiзьме на себе турботи стосовно створення юридичної та нормативної бази, забезпечить правильний державний контроль за якiстю насiння, здiйснюватиме заходи з випробування та охорони селекцiйних досягнень, розподiлу бюджетних асигнувань, що їх видiляє уряд на розвиток селекцiї i насiнництва, з урахуванням внеску кожного суб'єкта у створення та впровадження гiбридiв, обсягiв виробництва насiння, створить умови для реалiзацiї насiння в державi та за її межами, а також забезпечить державний страховий фонд. Одночасно корпорацiя має пiдтримувати вiтчизнянi приватнi компанiї, якi iнвестують грошовi надходження у розвиток селекцiї та насiнництва у державi.

Loading...

 
 

Цікаве