WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Системи технологій та технологічні процеси – основні поняття. Інноваційні процеси в технологіях. Основні показники ефекту та ефективності інновацій (к - Контрольна робота

Системи технологій та технологічні процеси – основні поняття. Інноваційні процеси в технологіях. Основні показники ефекту та ефективності інновацій (к - Контрольна робота

Залежно від режиму дії лазерів відомо два способи зварювання: точковий і шовний.

У процесі зварювання використовують продуктивні установки. Так, для шовного зварювання використовують установку „Квант-17", яка має два активних елементи, виготовлених із гранату. Тривалість імпульсів – 5мкс, їх частота – 10 Гц. Швидкість зварювання залежить від товщини виробів. Використання цієї установки для герметизації корпусів інтегральних мікросхем одночасно двома променями дає можливість за одну годину зварити 120 виробів.

Значне місце займають лазери у випадку приварювання виводів контактів напівпровідникових пристроїв, тонко плівкових схем; при з'єднанні деталей у труднодоступних місцях, наприклад всередині електровакуумних приладів.

13. Плазмовим зварюванням називають спосіб утворення нерозбірного з'єднання двох виробів, місця з'єднання яких розплавляють плазмою.

Плазму отримують у спеціальних приладах, які називають плазмотронами. Для зварювання використовують плазму у вигляді потоку, температура якого досягає . Потужність плазмового потоку регулюють зміною сили струму та напруги, складу та витрат плазмоутворюючого газу, відстані між соплом і зварюваними виробами. Змінюючи потужність плазми, можна зварювати вироби товщиною 0,08-5 мм; отриманий шов дуже якісний.

Порівняно з аргоно-дуговим зварюванням за допомогою вольфрамових електродів плазмове зварювання має ряд переваг.

По – перше, плазма як концентроване джерело теплової енергії дає можливість зварювати вироби товщиною до 10 мм без присадного дроту.

По – друге, плазма є стабільною, що забезпечує якість швів.

Недолік полягає в недовговічності плазмотронів, оскільки швидко виходять з ладу сопла й електроди.

Термомеханічні способи зварювання

Електроконтактним зварюванням називають спосіб утворення нерозбірного з'єднання двох виробів, місця з'єднання яких нагрівають теплотою, що виділяється під час проходження електричного струму через зону зварювання та механічного стискання розігрітих виробів.

З усіх видів електроконтактного зварювання найширше використовують точкове, стикове та шовне.

1. Точкове зварювання. У процесі точкового зварювання вироби затискають між електродами і до яких надходять струм великої сили. Джерелом струму є зварювальний трансформатор, вторинна обмотка якого відімкнена до електродів. Електричний струм подають короткочасними імпульсами, які називають тривалістю зварювання (0,01-0,5 с). У місцях дотику виробів один до одного метал виробів набуває пластичності або розплавляється. Після вимкнення струму і припинення дії сили утворюється „зварна точка".

Електроди виготовляють із сплавів на основі міді та з чистої міді. Їх охолоджують водою.

Точкове зварювання виконують на стаціонарних і переносних машинах. Стаціонарні машини бувають одно - та багато точковим. Багато точкові машини мають близько 50 електродів. Ці машини досить продуктивні, роблять до 10000 точок за годину. Продуктивність одно точкових машин – 250 – 2000 точок за годину.

Точкове зварювання легко автоматизувати. Його використовують у масовому та велико серійному виробництві для з'єднання виробів з вуглецевих і легованих конструкційних сталей, алюмінієвих, мідних, титанових сплавів тощо. Товщина зварюваних виробів може дорівнювати 0,001 – 30 мм.

2. Стикове зварювання. У процесі стикового зварювання вироби закріплюють у мідних затискачах і зварювальної машини. Один із затискачів рухомий, другий – нерухомий. Переміщують рухомий затискач і стискають вироби із силою за допомогою спеціального механізму стискання.

Стикове зварювання проводять двома способами: опором і оплавленням.

У процесі зварювання опором поверхні виробів ретельно очищають і прикладають одну до одної. Після цього вмикають джерело струму. Як тільки вироби нагріються до пластичності, одночасно з вимкненням струму вироби стискають, унаслідок чого утворюється зварне з'єднання.

Зварювання опором використовують для з'єднання виробів, виготовлених із мало вуглецевих сталей і кольорових металів.

3. Шовне зварювання.Шовне, або роликове, зварювання застосовують для утворення міцних і щільних швів у процесі виготовлення тонкостінних посудин, призначених для зберігання та транспортування рідин, газів та інших речовин, а також у виробництві тонкостінних труб. Таким зварюванням з'єднують листи товщиною 0,3-3 мм із нержавіючої хромонікелеві сталі, латуні, бронзи та алюмінієвих сплавів. Підготовлені до зварювання виробів складають внапуск і пропускають між обертовими роликами – електродами і шовної машини зварювання. Через електроди проходить електричний струм. У місці дотику зварюваних виробів виділяється теплота. Спеціальний привід одному чи обом роликам надає обертання. У разі ввімкнення струму й одночасного обертання роликів відбуваються переміщення роликів та нагрівання до розплавлення контактуючих поверхонь виробів. Під дією прикладеного зусилля вироби стискаються та зварюються. Зусилля, прикладене до роликів, досягає 10кН. Швидкість зварювання виробів із сталі становить 0,009-0,1 . Роликове зварювання проводять на стаціонарних і переносних машинах.

41.Класифікація процесів.

Технологічні процеси класифікуються за:

  • Властивостями сировини, які змінюються в процесі її перероблення;

  • Агрегатним станом сировини;

  • Тепловим ефектом;

  • Напрямом руху сировинних і теплових потоків у агрегатах;

  • Способом організації процесу;

  • Кратністю оброблення сировини;

  • Основними технологічними рушіями тощо.

Сировина, з якої виготовляють продукцію має певні фізичні, механічні та хімічні властивості. Залежно від того, які властивості сировини змінюються внаслідок її перероблення на продукцію всі технологічні процеси поділяють на фізичні, механічні та хімічні. Такий поділ дещо умовний, оскільки не можна провести між ними чіткої межі. Проте такий поділ існує, оскільки полегшує вибір найефективнішого способу перероблення сировини на відповідну напів- або готову продукцію.

I. Фізичні та механічні технологічні процеси. Фізико-механічними називають такі технологічні процеси, в ході яких змінюються лише форма та фізико – механічні властивості сировини.

На цих процесах ґрунтується добувна промисловість (за винятком деяких геотехнологічних способів добування корисних копалин), деревообробна промисловість, виготовлення з конструкційних матеріалів виробів литтям, тиском, різанням тощо. Ці процеси лежать в основі підготовлення сировини до перероблення, а також в основі розділення отриманої продукції на основну і побічну та відходи.

До фізико – механічних процесів належать подрібнення, тепло – та масопереренесення.

1.Теплоперенесенням називають перенесення теплоти від більш нагрітого об'єкта до менш нагрітого. Об'єктом може бути сировина або продукція.

Теплота переноситься за допомогою теплопровідності, конвекції та теплового випромінювання. Для проходження технологічного процесу сировину нагрівають або охолоджують, продукцію охолоджують.

2.Масоперенесенням називають перехід речовини з однієї фази в іншу.

Найчастіше масоперенесення відбувається між фазами: газовою та рідинною, газовою та твердою, твердою та рідинною а також між двома рідинними. Перенесення маси з однієї фази в іншу відбувається за рахунок різниці концентрацій речовин у цих фазах. Процес перенесення продовжується доти поки не встановиться рівновага на межі фаз. Кількість речовини, яка переходить з однієї фази в іншу, залежить від різниці концентрацій речовин у цих фазах, тривалість процесу тощо. Підвищити ефективність масоперенесення можна збільшенням поверхонь контактуючих фаз, швидкості потоку тощо.

До масоперенесення належать абсорбція, адсорбція, дистиляція та ректифікація, кристалізація, висушування, мембранізація.

А) Абсорбція.Абсорбцією називають процес вбирання газу або пари усім об'ємом речовини. Наприклад, хлороводень (газ) вбирається водою (рідина) з утворенням соляної кислоти. Абсорбції властива вибірковість, тобто кожна газова чи парова речовина поглинається певною рідиною.

Б) Адсорбція.Адсорбцією називають процес поглинання одного або кількох компонентів, що перебувають у газовій або рідинній фазі, поверхнею твердих речовин.

Тверду речовину, яка поглинає гази або рідини, називають адсорбентом.

Loading...

 
 

Цікаве