WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Діагностика стану виробничої системи - Реферат

Діагностика стану виробничої системи - Реферат

деталей з високим ступенем подібності за конструктивно-технологічними ознаками. Наприклад, для приладобудування достатнім уважається ступінь відповідності не менше 0,85. Таке значення робить можливим створення групової поточної лінії.
Обмеження зовнішніх зв'язків зумовлюється метою ВС і має відповідати критерію ефективності цеху, дільниці.
Оцінка інтенсивної (Кін) складової виробничої структури здійснюється за допомогою коефіцієнта частки зовнішньої кооперації за трудомісткістю, який розраховується за формулою:
де Тдк - сумарна трудомісткість обробки деталей за межами даної ВС (по кооперації), нормо-год;
Тдс - сумарна трудомісткість обробки деталей у межах даної ВС, нормо-год.
Коефіцієнт Кін як норматив має встановлюватися для кожної ВС розрахунковим шляхом. Він характеризує ступінь замкненості обробки предметів, що закріплені за даною ВС, а також тривалість зв'язку і роль у системі, вплив на тривалість виробничого циклу, швидкість проходження деталей у процесі виробництва, і відповідно, на оборотність оборотних коштів.
Таким чином, доведення коефіцієнта закріплення операцій (Кз.о) і коефіцієнтів зовнішньої кооперації (за кількістю передач предметів праці (Ке) та за трудомісткістю (Кін)) до раціонального рівня сприяє підвищенню організаційного рівня ВС.
За даними досліджень, доведення величини значення Кз.о майже до одиниці забезпечує: підвищення спеціалізації робочих місць за рахунок скорочення номенклатури деталей, що обробляються (у 3-5 разів), міждільничної кооперації (10 разів), зменшення втрат часу на переналагодження (у 1,5-2 рази); скорочення міжопераційних перерв (на 30-40 %); розширення можливостей упровадження групових і поточних методів обробки, комплексної механізації та автоматизації виробництва; підвищення відповідальності колективів дільниць за кінцевий результат роботи цеху, створення умов для суміщення професій, багатоверстатного обслуговування, колективних форм організації праці.
Крім того, зниження значень коефіцієнтів Кз.о, Ке, Кін скорочує тривалість виробничого циклу, величину незавершеного виробництва за рахунок упорядкування руху предметів праці, зменшуються міжопераційні пролежування, які в одиничному виробництві становлять 66-80 %.
Оцінка рівня функціональної побудови цеху, дільниці. Аналіз організаційного рівня дає змогу за формою спеціалізації ВС виробничого підрозділу визначити його сукупну та окремі функції. Наприклад, дільниця спеціалізується на виготовленні деталей, де сукупною функцією є механічна обробка. Конструктивно-технологічна і планово-організаційна характеристики даної деталі визначають, у свою чергу, склад та зміст окремих функцій підрозділу. Технологія зумовлює вид обробки, наприклад: токарна, фрезерна, розточувальна, шліфувальна та ін.
При аналізі виробничої системи не слід плутати поняття "мета" та "функція". Для визначення мети треба відповісти на запитання: "Що повинна робити ВС?" Аналіз функцій починається з відповіді на питання: "Як дана ВС має виконувати цю роботу?"
Склад та зміст функцій визначають структуру елементів виробничої системи. Важливо для раціональної функціональної побудови ВС забезпечити відповідність структурі елементного складу структури робіт, що передбачена планом. Після номенклатурно-кількісного розгляду позицій виробничої програми за кварталами та місяцями вирішують це завдання під час планування обсягів виробництва, де здійснюються послідовні розрахунки необхідних та існуючих ресурсів за групами технологічно взаємодіючого устаткування, щоб визначити можливості виконання робіт у намічені терміни.
Необхідні ресурси (наприклад, верстати) за трудомісткістю (нормо-годин) за місяцями розраховують за формулою:
де tштij - сумарний штучний час обробки і-ї деталі на операціях даної j-ї групи устаткування, нормо-хв;
Ni - місячна програма випуску і-ї деталі, шт.;
Кп-зі та Кбі - коефіцієнти, що враховують по і-й деталі відповідно витрати підготовчо-завершального часу (1,01-1,10) та технологічно неминучі втрати від браку (1,01-1,05);
m - кількість номенклатурних позицій деталеоперацій за місячною програмою;
Кві - коефіцієнт виконання норм у поточному місяці, що плануються по і-й групі устаткування (Кві 1).
Існуючі (фактичні) ресурси (Фрj) - ефективний місячний фонд робочого часу j-ї групи устаткування визначається за формулою:
де Вj - кількість верстатів в j-й групі устаткування;
D - кількість робочих днів у розрахунковому місяці;
Sj - змінність роботи j-ї групи устаткування;
Tj - тривалість зміни за j-ю групою устаткування;
1 - Рj - утрати часу, які плануються на ремонт j-ї групи устаткування (2-4 %).
Необхідні та існуючі ресурси розраховуються на всі групи або різновиди устаткування даної виробничої системи (наприклад, дільниці) та системи вищого рівня, до якої вона входить (цеху і відповідно підприємства). Відхилення в ресурсах необхідних та існуючих розраховуються за формулою:
ЄФРj = Фpj - Tнj.
Для збалансованості завантаження устаткування при нестачі ресурсів здійснюють оперативні заходи: частину робіт передають на інші, однотипні верстати, поліпшують технологію, використовують міждільничну кооперацію, збільшують змінність роботи устаткування та ін.
У разі надлишку ресурсів у цілому виводять з верстатного парку відповідну частину устаткування, що сприяє збільшенню фондовіддачі, зменшенню собівартості продукції, підвищенню рівня його завантаження.
Зміни попиту на продукцію, оновлення її номенклатури, введення прогресивного устаткування та виведення його в ремонт, потребують постійного контролю за величиною відхилень у ресурсах і здійснення оперативних заходів для усунення диспропорцій у завантаженні устаткування.
У діагностиці виробничих систем використовуються відносні показники завантаження і змінності роботи за кожною групоюустаткування:
Кзj = Тнj : Фрj та Кзмj = Тнj : Ф'рj ,
де Ф'рj - місячний фонд часу роботи j-ї групи устаткування в одну зміну, Sj = 1, звідси:
Кзмj = Кзj · Sj ,
де Sj - режим змінності.
Недовантаженість верстатів j-ї групи устаткування визначається за формулою:
?Зј = (1 - Кзj) · Вj .
Вихід виробничої системи на нормативні величини коефіцієнтів завантаження устаткування Кз та змінності його роботи Кзм дає змогу збільшити її потужність, пропускну спроможність парку устаткування, знизити вартість основних фондів, собівартість продукції, що випускається, та підвищити фондовіддачу.
Оцінка рівня елементної побудови цеху, дільниці. Діагностування виробничої системи передбачає встановлення її елементного складу, перевірку останнього на відповідність структурі робіт, які плануються, за трудомісткістю визначення ступеня повноти і раціональності його екстенсивного та інтенсивного використання. Такий аналіз потрібен для обґрунтованої оцінки рівня використання елементного складу, розроблення програми підвищення ефективності виробництва і забезпечення на основі наступного синтезу цілісності виробничої системи.
Структура елементного складу ВС залежить від форми її спеціалізації та характеристики продукції, що випускається. Ступінь повноти і раціональності використання елементного складу будь-якої ВС визначається рівнем реалізації основних принципів раціональної організації виробничого процесу, що характеризують різні елементи виробничого процесу: пропорційності - рівень використання всіх його елементів; безперервності - рівень організації як засобів, так і предметів праці; паралельності та ритмічності - характер руху предметів праці.
Така
Loading...

 
 

Цікаве