WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Організація і обслуговування робочих місць - Реферат

Організація і обслуговування робочих місць - Реферат

типів виробництва (табл. 4.5).
Таблиця 4.5
ФОРМИ ОБСЛУГОВУВАННЯ РОБОЧИХ МІСЦЬ
ЗА ТИПАМИ ВИРОБНИЦТВА
Форма обслуговування Тип виробництва
1. За заздалегідь розробленим стандарт-планом (примусова система) Масове і великосерійне (для умов сталого виробничого процесу)
2. Планово-попереджувальне згідно з календарним планом-графіком Серійне виробництво (при регулярному повторенні випуску виробів протягом місяця)
3. Чергове обслуговування за викликами з робочих місць зі збереженням планово-попереджувального обслуго-вування Одиничне і дрібносерійне виробництво (при малому і нерегулярному повторенні випуску виробів)
Умови праці. У сучасних умовах господарювання дедалі більшого значення набуває проблема поліпшення умов праці не за рахунок компенсаційних виплат, а шляхом упровадження нової техніки, технології, оздоровлення виробничого середовища, урахування вимог естетики, безпеки і привабливості праці.
Умови праці - це сукупність взаємопов'язаних виробничих, санітарно-гігієнічних, психофізіологічних, естетичних і соціальних чинників конкретної праці, які визначають стан виробничого середовища та впливають на здоров'я і працездатність людини.
Працездатність визначається здатністю людини виконувати певну роботу протягом заданого часу і залежить від чинників як суб'єктивного (настрій, ставлення до праці), так і об'єктивного (стать, вік, стан здоров'я, рівень кваліфікації, умови, за яких відбувається праця, тощо) характеру.
До основних чинників виробничого середовища, що впливають на працездатність людини в процесі виробництва, належать:
" фізичне зусилля (переміщення, утримування вантажів, натиснення на предмет праці або важіль управління протягом певного часу), яке може бути: незначним, середнім, сильним і дуже сильним;
" нервове напруження (складність розрахунків, управління механізмом, апаратом, приладдям; жорсткі вимоги до якості, точності виконання; небезпека для життя і здоров'я) буває незначне, середнє, підвищене;
" робоче положення (тіла людини і його органів відносно засобів виробництва) - обмежене, незручне, незручно-стиснене і дуже незручне;
" монотонність роботи - незначна, середня, підвищена;
" температура, вологість, теплове випромінювання в робочій зоні (рівні впливу незначні, підвищені або знижені, середні, високі, дуже високі);
" забруднення повітря (ступінь незначний, середній, підвищений, сильний, дуже сильний);
" виробничий шум (частота, сила - помірна, підвищена і сильна);
" вібрація, обертання, поштовхи (підвищені, сильні, дуже сильні);
" освітленість у робочій зоні (у люксах - нормальна, недостатня або осліплююча).
Чинники виробничого середовища мають психологічні та фізіологічні межі.
Психологічна межа характеризується певними нормами, перевищення яких викликає у працюючих дискомфорт.
Фізіологічна межа характеризується такими нормативами, перевищення яких потребує припинення роботи.
Важливим завданням у поліпшенні організації праці є встановлення найдоцільніших режимів праці та відпочинку. Розрізняють змінний, добовий, тижневий та місячний режими праці та відпочинку. Вони формуються з урахуванням працездатності людини і змінюються протягом доби (рис. 4.8), що береться до уваги передусім у змінному та добовому режимах.
Рис. 4.8. Зміна працездатності протягом робочої зміни:
а - час входження в роботу; в - період найбільш сталої працездатності;
с - період утоми
Змінний режим визначає загальну тривалість робочої зміни, час її початку та закінчення, тривалість обідньої перерви, тривалість праці та частоту регламентованих перерв на відпочинок (рис. 4.9).
Рис. 4.9. Приклад типового режиму праці та відпочинку токаря:
а - перша зміна; б - друга зміна
Кількість регламентованих перерв на відпочинок визначається залежно від ступеня і характеру стомлення. Перерви на відпочинок установлюються в періоди, які трохи випереджають зниження працездатності, для того щоб запобігти різкому розвиткові стомлення.
Добовий режим праці та відпочинку включає кількість змін на добу, час відновлення працездатності між змінами.
Тижневий режим праці та відпочинку передбачає різні графіки роботи, кількість вихідних днів на тиждень, роботу у вихідні та святкові дні. Графіки роботи передбачають порядок чергування змін.
Місячний режим праці та відпочинку визначає кількість робочих та неробочих днів у даному місяці, кількість працівників, які йдуть у відпустку, тривалість основних та додаткових відпусток. Режим праці та відпочинку регулюється Кодексом законів про працю України.
Щоб оцінити техніко-організаційний рівень робочих місць, використовують такі показники:
" для робочих місць з устаткуванням: продуктивність обладнання, що застосовується; відповідність його вимогам щодо якості продукції; використання технічних особливостей устаткування; прогресивність технологічного процесу, що застосовується; технологічна оснащеність робочого місця;
" для робочих місць без устаткування: виправданість використання ручної праці; технічний рівень і якість інструменту, що використовується; забезпеченість виконавців інструментом (комплектність, технічний стан, наявність необхідного резерву);
" організаційний рівень робочого місця: раціональність планування; організаційна оснащеність, кількість і трудомісткість постійно закріплених робіт, змінність та ін.;
" умови праці та техніка безпеки: відповідність санітарно-гігієнічних умов нормативним вимогам; дотримання норм безпеки праці; забезпечення спецодягом та взуттям відповідно до встановлених стандартів.
Робоче місце за умовами праці оцінюється з урахуванням впливу всіх чинників виробничого середовища і трудового процесу на працюючих. На підставі комплексної оцінки робочі місця зараховують до одного з видів умов праці: з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці; зі шкідливими і важкими умовами праці; зі шкідливими умовами праці.
Література
1. Нормування праці: Підручник / За ред. В. М. Данюка і В. М. Абра-мова. - К.: 1995. - 208 с.
2. Стивенсон В. Дж. Управление производством: Пер. с англ. - М.: Лаборатория базовых знаний: БИНОМ, 1998. - 928 с.
3. Герасимчук В. Г. Розвиток підприємств: діагностика, стратегія, ефективність. - К.: Вища шк., 1995. - 265 с.
4. Гупалов В. К. Управление рабочим временем. - М.: Финансы и статистика, 1998. - 240 с.
5. Завіновська Г. Т. Економіка праці: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2000. - 200 с.
6. Економіка підприємства: Зб. практ. задач і конкретних ситуацій: Навч. посібник / За ред. С. Ф. Покропивного. - К.: КНЕУ, 1999. -328 с.
7. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного. - 2-ге вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2000. - 528 с.
8. Казанцев А. К., Подлесных В. И., Серова Л. С. Практический менеджмент: В деловых играх, хозяйственных ситуациях, задачах и тестах: Учеб. пособие. - М.: ИНФРА-М, 1998 - 367 с.
9. Кожекин Г. Я., Синица А. М. Организация производства: Учеб. пособие. - Минск: Экоперспектива, 1998. - 334 с.
10. Курочкин А. С. Организация производства: Учеб. пособие. - К.: МАУП, 2001 - 216 с.
Loading...

 
 

Цікаве