WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Підстави виникнення трудових правовідносин - Курсова робота

Підстави виникнення трудових правовідносин - Курсова робота

фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначеною цією угодою, з підляганням внутрішнього трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідних для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (Додаток 3) .
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством.
Водночас в окремих випадках робота може виконуватися не на підставі трудового договору, а з інших юридичних підстав. Зокрема можливе виконання роботи на підставі цивільно-правового договору. Відрізнити трудовий договір від договору цивільно-правового характеру за соціально-економічним змістом важко, але основний критерій відмінності зрозумілий: цивільно-правовий договір укладається заради досягнення результатів праці, а трудовий - регулює сам процес праці.
Трудовий договір як основа трудових правовідносин набув загального поширення. Відповідно до ст. 2 КЗпП він укладається при прийнятті на роботу на підприємства, в установи, організації. Трудовий договір є також підставою для трудових правовідносин, в яких перебувають держані службовці. Зміст Закону України "Про державну службу" дає змогу стверджувати, що законодавство про працю поширюється навіть на вищих посадових осіб, починаючи від Президента України і Голови Верховної Ради України.
Укладення трудового договору на території України з іноземцями, тобто громадянами інших держав або особами без громадянства, має істотні особливості. Нарівні з громадянами України право на працевлаштування мають лише іноземці, які відповідно до ст. 8 Закону України "Про правовий статус іноземців" постійно проживали на території України, тобто ті, які одержали у встановленому порядку посвідчення на постійне проживання в Україні.
Уклавши трудовий договір і стати працівником може як громадянин України, так і іноземний громадянин чи особа без громадянства. Однак законодавством встановлено певні обмеження при прийнятті на роботу іноземних громадян та осіб без громадянства. Це зумовлено двома основними чинниками:
потребою захисту інтересів держави (державна служба, роботи, пов`язані з державною таємницею, тощо);
необхідністю захисту вітчизняного ринку робочої сили.
Частина третя статті 21 Кодексу законів про працю України визначає контракт як особливу форму трудового договору, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватись угодою сторін. Від контрактів необхідно розрізняти письмові трудові договори, хоча б вони і передбачали права, обов`язки і навіть відповідальність сторін. Зокрема, не поширюється правовий режим контракту на укладений у письмовій формі трудовий договір із працівниками, діяльність який пов`язана з державною таємницею.
На сьогодні досить велика законодавча база, присвячена контрактам. Кабінет Міністрів України постановою від 19 березня 1994 р. затвердив Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті на роботу працівників. Міністерство праці України наказом від 15 квітня 1994 р. затвердив Типову форму контракту з працівником.
Трудове законодавство встановлює єдині вимоги щодо порядку укладення трудового договору. Передбачено, що при укладенні трудового договору роботодавець має право вимагати від особи, що наймається на роботу, трудову книжку і документ, який посвідчує особу.
Стаття 25 КЗпП України забороняє при укладенні трудового договору вимагати від осіб, які улаштовуються на роботу, документи, подання яких не передбачено законодавством. Тому не можна вимагати відомості про партійну, національну приналежність, а також походження особи та її прописку.
Однією з гарантій для працівника при укладенні трудового договору є правило ч. 1 ст. 22 КЗпП України, яким встановлено заборону необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу. Необгрунтованою відмовою при наявності вакантного робочого місця вважається відмова з посиланням на обставини, що не належать до ділових якостей працівника.
Наприклад, для деяких категорій працівників встановлено додаткові гарантії прийому на роботу. Зокрема, Законом України "Про зайнятість населення" передбачено бронювання на підприємствах до 5 відсотків загальної кількості робочих місць для таких категорій громадян: жінкам, які мають дітей віком до 6 років; одиноким матерям, які мають дітей віком до 14 років чи дитину-інваліду; молоді, якій надається перше робоче місце; особам перед пенсійного віку (чоловіки - 58 років, жінки - 53 років); звільнення після відбування покарання чи примусового лікування, за умови реєстрації у державній службі зайнятості не пізніше одного рокупісля звільнення.
Цим особам забороняється відмовляти у прийомі на роботу, якщо вони направлені на підприємство органами державної служби зайнятості в рахунок встановленої броні.
Сам порядок укладення трудового договору умовно можна поділити на декілька етапів:
1) звернення особи до роботодавця з пропозицією (письмовою заявою) про укладення трудового договору;
2) розгляд заяви роботодавцем і прийняття ним рішення;
3) видання наказу або розпорядження про зарахування працівника на роботу;
4) оформлення трудової книжки.
На першому етапі, попередньо переговоривши з роботодавцем, з`ясовує можливості свого працевлаштування. Після цього він подає заяву з проханням прийняти його на роботу, де зазначає посаду чи вид роботи, яку може виконувати, та термін початку роботи. До заяви додаються необхідні, передбачені законодавством документи: про освіту, про стан здоров`я та ін.
Подану заяву разом з необхідними документами розглядає роботодавець і приймає відповідне рішення. У багатьох випадках процедура розгляду заяви вимагає погодження з відповідними відділами і службами підприємства. Стаття 24 КЗпП встановила правило, за яким укладення трудового договору оформляється наказом або розпорядженням роботодавця про зарахування працівника на роботу.
Загалом, у наказі чи розпорядженні слід зазначити: хто приймається на роботу; трудову функцію працівника, встановити розмір заробітної плати; термін початку роботи. Якщо укладено строковий трудовий договір, то необхідно встановити строк, на який укладено договір. Згідно із ст. 26 КЗпП у наказі потрібно застерегти умови про випробування, якщо таке обумовлено сторонами із зазначенням його тривалості. Також мають бути відображені й інші факультативні умови трудового договору. Наказ також повинен містити номер і дату його видання. Працівник зобов`язаний ознайомитись з наказом під розписку.
До початку роботи роботодавець зобов`язаний:
1) роз`яснити працівнику його права та обов`язки, проінформувати про умови праці, а також його права на пільги та компенсації за роботу на шкідливих та небезпечних роботах;
2) ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективними договорами;
3) визначити працівнику
Loading...

 
 

Цікаве