WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Підстави виникнення трудових правовідносин - Курсова робота

Підстави виникнення трудових правовідносин - Курсова робота

кваліфікацією або посадою переважно без визначення строку.
Як загальне правило, власник або уповноважений ним орган не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором. У виняткових випадках, таких як виробнича потреба, необхідність тимчасової заміни відсутнього працівника, в разі простою, власник або уповноважений ним орган може переводити працівників на не обумовлену трудовим договором роботу. Але таке переведення можливе тільки на певний визначений законом строк.
Виконання певної трудової функції нормується або кількістю продукції, що має бути виготовлена протягом певного періоду, бо часом, протягом якого повинна виконуватися робота.
Встановлені норми виробітку, норми часу і норми обслуговування є обов`язковою мірою продуктивності праці. Працівник вважається таким, що справляється із виконанням своїх обов`язків, якщо він протягом встановленого робочого часу виконує необхідну для даної роботи норми виробітку.
Але від працівника вимагається не тільки виконання певної роботи у визначеній кількості, а й забезпечення належної якості роботи. Продукція, що виробляється, повинна бути якісною.
Для кожного працюючого правилами внутрішнього трудового розпорядку встановлений режим використання робочого часу.
До нього відносяться початок і закінчення робочого дня, перерви в роботі, раціональне використання часу роботи. Працівник повинен розподілити свою роботу на тривалість усього робочого дня, пристосуватись до загального трудового режиму. Додержання режиму робочого дня дозволяє правильно організувати відпочинок працівників, забезпечує їм можливість використовувати вільний від роботи час за своїм розсудом.
При забезпечення кількісних і якісних показників своєї праці працівник зобов`язаний дбайливо, економно і ефективно використовувати засоби виробництва, дотримуватись правил техніки безпеки, технологічного і технічного режимів.
До початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права і обов`язки та поінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він працюватиме, небезпечних і шкідливих виробничих чинників, яких ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я; ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором тощо.
Чітка регламентація прав і обов`язків учасників трудових правовідносин є основним завданням національного законодавства в ринкових умовах. Тому основною метою кодифікаційного процесу в трудовому праві постає розроблення нових, кардинальних підходів до вдосконалення трудового законодавства.
Розділ 2 Умови і підстави виникнення трудових правовідносин
2.1 Умови виникнення трудових правовідносин
Особою, яка зобов`язується виконувати роботу за певною спеціальністю, кваліфікацією або посадою, є громадянин. З моменту, коли він уклав трудовий договір і приступив до виконання своєї трудової функції, він стає працівником. Але для того, щоб стати працівником громадянин повинен мати трудову правоздатність і трудову дієздатність.
Поняття правоздатності і її зміст визначаються ст. ст. 9 та 10 Цивільного кодексу України. Правоздатністю визнається здатність громадян мати цивільні права та обов`язки. Вона виникає з моменту народження громадянина і закінчується з його смертю. Зміст правоздатності проявляється в тому, що громадяни можуть мати майно в особистій і приватній власності, користуватися житловими приміщеннями і заповідати майно, обирати рід занять і місце проживання, мати права автора твору науки, літератури і мистецтва, відкриття, винаходи, раціоналізаторської пропозиції, промислового зразка, а також інші майнові та особисті немайнові права .
Згідно із ст. 30 КЗпП однією з сторін трудових правовідносин маже бути тільки громадянин, здатний до праці. Обов`язок виконувати доручену роботу він повинен здійснювати особисто і не має права передоручати її виконання іншій особі.
Трудова правоздатність громадян України є рівною для всіх, оскільки її обсяг визначається однією ознакою - особистою здатністю до праці незалежно від статі, національності, раси, майнового стану, національного походження.
Трудова правоздатність виникає, як правило, з досягненням шістнадцятирічного віку, а в окремих випадках - з досягненням 15-ти чи навіть 14-ти років.
Допускаючи в окремих випадках працю неповнолітніх, трудове законодавство передбачає для них такі умови праці, які забезпечують їм нормальний фізичний і духовний розвиток (додаткові заходи по охороні праці, скорочення тривалості робочого дня, подовження відпустки тощо).
Обмеження трудової правоздатності означає обмеження в праві працювати за здібностями. А оскільки особиста праця, як правило, є джерелом існування працездатних людей, повне позбавлення права працювати не допускається. Обмеження правоздатності може полягати в обмеженні права громадянина виконувати певну роботу або займати певні посади. Таке обмеження проводиться в інтересах суспільства у випадках, коли громадянин використовує чи може використовувати заняття тією чи іншою діяльністю на шкоду суспільству.
Суб`єкти трудових правовідносин володіють також дієздатністю. Під дієздатністю розуміється здатність громадянина (а також юридичної особи) своїми діями набувати для себе права і створювати для себе обов`язки. Визначення дієздатності також дається в Цивільному кодексі України (ст. 11).
Трудова дієздатність настає з того ж віку, що й трудова правоздатність. Громадянин може бути позбавлений трудової дієздатності повністю або частково лише за рішенням суду.
Оскільки трудова правоздатність і трудова дієздатність настають одночасно з досягненням громадянином визначеного в законі віку, в літературі з трудового права прийнять говорити про трудову право дієздатність як про єдине поняття.
Суб`єктомтрудових правовідносин виступають також підприємства, власники створюваних юридичних осіб, фізичні особи, які надають працівнику роботу. Переважно це юридичні особи. Юридичні особи визнаються організації, які мають відокремлене майно, мажуть від свого імені набувати майнові і особисто немайнові права і нести обов`язки, бути позивачами і відповідачами в суді.
Підприємство є самостійним господарюючим статутним суб`єктом, що має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банку, печатку зі своїм найменуванням. Воно може здійснювати будь-які види господарської діяльності, що не заборонені законом і відповідають меті, передбаченої статутом.
Для того, щоб бути суб`єктом трудових правовідносин, підприємству не обов`язково мати статус юридичної особи. У трудових правовідносинах підприємство виступає як роботодавець й організатор колективної праці. Тому можливі випадки, коли підприємство не є юридичною особою, але може вступати у трудові відносини. Суспільноекономічний зміст трудової правосуб`єктності підприємств саме й полягає в тому, що їм надана можливість самостійно приймати на роботу працівників шляхом укладення трудового договору. Підприємство повинно бути в змозі організувати виробничий процес і виплачувати працівникам заробітну плату.
Свою правоздатність підприємство здійснює через органи або представників, які діють у межах наданих їм
Loading...

 
 

Цікаве