WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Підстави виникнення трудових правовідносин - Курсова робота

Підстави виникнення трудових правовідносин - Курсова робота

сторін.
Правовідносини виникають або відповідно до норм, або всупереч нормі права, в її порушення. На порушення норми повинні зреагувати органи правопорядку, органи, що здійснюють нагляд, шляхом втручання аж до застосування відповідних санкцій.
Отже, трудові правовідносини - це врегульовані нормами трудового права суспільні відносини, що виникають у результаті укладення трудового договору, а також відносини з приводу встановлення умов праці на підприємствах, навчання й перекваліфікацій за місцем роботи та відносини, пов`язані з наглядом і контролем за додержанням трудового законодавства, вирішенням трудових спорів та працевлаштування громадян .
Головними в системі відносин є трудові, навколо яких групуються інші відносини. І головними вони є тому, що трудова діяльність по створенню матеріальних і духовних цінностей і надання послуг є найважливішою сферою життя людини.
Ядром і основним видом трудових правовідносин є індивідуально-трудові. Тобто це правовідносини, що виникають на основі укладення трудового договору між працівником і роботодавцем, за яким працівник зобов`язаний виконувати роботу, визначену договором, дотримуватись правил внутрішньо трудового розпорядку, а роботодавець зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечити необхідні умови праці, передбачених законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Другим видом трудових правовідносин є колективно-трудові правовідносини (соціального партнерства та встановлення умов праці на підприємствах). Ці правовідносини, які існують задля функціонування і обслуговування трудових правовідносин, відрізняються суб`єктним складом та підставами виникнення. Вони виходять за межі конкретного підприємства і можуть існувати у масштабах усієї країни. Наприклад йдеться про відносини соціального партнерства, які виникають на національному рівні в результаті проведення переговорів, погодження взаємних інтересів та укладення генеральних угод.
Соціальне партнерство забезпечують правові норми, що регулюють статус і права профспілок, організацій та об`єднань роботодавців, їх співробітництво на підприємствах та за його межами. Одним з головних правових актів, крім КЗпП, є Закон України "Про колективні угоди і договори", який визначає правові засади розробки, укладення та виконання колективних договорів і угод з метою регулювання трудових відносин та соціально економічних інтересів працівників і роботодавців.
Окрему групу в структурі трудових правовідносин відіграють правовідносини навчання і перекваліфікації на виробництві. І хоча питома вага таких правовідносин знизилась, вони все ще продовжують фігурувати як відносини, що тісно пов`язані з трудовими, формуючи предмет трудового права. Особливістю цих відносин є те, що вони здебільшого існують водночас із трудовими правовідносинами, не зупиняючи і не припиняючи останніх.
Ще однією особливістю правовідносин навчання і перекваліфікації на виробництві є те, що їх суб`єктний склад такий, як і у трудових правовідносин. При направленні працівника до іншої організації з`являється новий їх учасник - адміністрація навчального закладу. Але й тут виникає специфіка, оскільки навчання працівника відбувається після укладення договору про проведення навчання між роботодавцем, у якого працює працівник, та адміністрацією навчального закладу, де він навчатиметься. Тому на час навчання відбувається передача роботодавцем частини повноважень адміністрації навчального закладу, де працівник навчатиметься.
Наступним видом трудових правовідносин з приводу розгляду трудових спорів є процедурно-трудові правовідносини. У літературі цивільно-процесуального права, цивільний процес характеризується наявністю семи стадій. На відміну від цивільного процесу вирішення трудового спору уповноваженим органом (КТС) не має чітко визначених стадій, хоча Кодекс законів про працю України визначає спеціальну процедуру розгляду індивідуальних спорів. Тобто це такі відносини, які виникають під час розгляду трудового спору комісією по трудових спорах .
З прийняттям Конституції України 1996 р. і особливо після роз`яснень Пленуму Верховного Суду України питома вага правовідносин з розгляду трудових спорів у структурі трудових правовідносин суттєво знижується. Справа в тому, що вирішення трудових спорів судовими органами не є трудовими правовідносинами - це цивільно-процесуальні правовідносини. Трудовими правовідносинами є тільки вирішення спорів на етапі досудового розгляду, в КТС. Цей етап тепер не обов`язковий, тому що працівник має право сам обирати органи, де йому слід домагатися вирішення спору.
Таким чином, трудових правовідносин нараховується декілька видів відносно самостійних правових зв`язків. А це позначається і на кількісному складі учасників цих правовідносин та зумовлює специфіку юридичних фактів, що є підставами для їх виникнення.
1.2 Характеристика учасників трудових правовідносин.
Конституція України ( ст. 43) гарантує кожному рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності. Відповідно до цього положення рівність трудових прав незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової чи національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин зафіксована і в Кодексі законів про працю (ст. 2) .
Під учасниками трудових відносин розуміють суб`єктів, які на основі чинного законодавства визначаються володільцями суб`єктивних прав і відповідних обов`язків. Під суб`єктами трудового права розуміють учасників індивідуальних і колективних трудових відносин, які на основі чинного законодавства мають трудові права і відповідні обов`язки. Основними суб`єктами трудового права є працівник і власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа - роботодавець як сторони трудових відносин.
Суб`єкти трудового права - більш широке поняття, ніж суб`єкти трудового правовідношення. На думку М. І. Матузова, поняття "суб`єкти права" і "суб`єкти правовідносин" в принципі рівнозначні, хоча є деякі відмінності. По-перше, конкретний громадянин як постійний суб`єкт права не може бути одночасно учасником усіх правовідносин; по-друге, новонароджені, малолітні діти, душевнохворі особи, будучи суб`єктами права, не є суб`єктами більшості правовідносин; по-третє, правовідносини - не єдина форма реалізації права .
Усіх суб`єктів трудових правовідносин можна поділити на дві групи: головні і другорядні.
Головні - це такі суб`єкти, які відіграють у трудових правовідносинах провідну роль і забезпечують існування самих трудових правовідносин. Серед головних суб`єктів можна виділити окреміпідгрупи, що також відрізняються особливостями правового становища. Першу підгрупу становлять так звані обов`язкові суб`єкти: роботодавці і працівники. Без їх участі трудові правовідносини взагалі не виникають.
Головних суб`єктів другої підгрупи можна умовно назвати допоміжними. Їх специфіка полягає в тому, що, незалежно від наявності конкретно трудових правовідносин, такі суб`єкти існують, оскільки утворюються державою і покликані сприяти функціонуванню трудових правовідносин. Сюди можна віднести органи нагляду і контролю за дотриманням трудового законодавства та органи
Loading...

 
 

Цікаве