WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Профспілки як суб’єкти трудового права - Курсова робота

Профспілки як суб’єкти трудового права - Курсова робота

цілком достатньо, щоб говорити про те, що послуги нестандартного характеру в вирішенні конфліктів стали невід'ємною частиною його діяльності.
Таким чином, діяльність профспілок у сучасний період є не тільки багатоплановою і різноманітною, але й ефективною, як в області регулювання трудових відносин (у покращенні умов праці), надання нових робочих місць, юридичного консультування, у сфері розвитку середнього і малого бізнесу, так і в інших областях нашого життя.
3.3. Сила та слабкість профспілок як показник ефективності соціального захисту працівників
Тред-юніонізм виходить з того, що профспілки повинні займатися тільки захистом соціально-економічних інтересів своїх членів, а політична боротьба - це справа партій та їхніх представників у різних законодавчих органах. Проте дана позиція розбігалася з практикою, тому що становище працівників ні в одній країні не може бути поліпшене без політичної діяльності в якій-небудь формі. Тому американські профспілки на різних рівнях завжди прагнули впливати на рішення законодавців, насамперед, шляхом лобіювання.
У США значна частина політичних, духовних, культурних, економічних та інших цінностей сформована ще наприкінці XVII - початку XIX ст. Соціальною базою для цього стали вільні дрібні приватні власники. Як зазначає Ю.Васильчук, слабкість капіталу, з одного боку, і перемога громадян над колоніальною адміністрацією - з іншого, створили унікальну ситуацію вільного суспільства середніх класів - фермерів, ремісників, дрібних бізнесменів, осіб вільних професій тощо .
Проте наприкінці XIX - початку XX ст. гігантські корпорації, трести, фінансовий капітал і державний апарат примусу стали потужним важелем тиску на громадянське суспільство, що зароджувалося. Як протидія цьому небезпечному процесу в 1950-1960 pp. виступили найбільші профспілки, яким належить основна заслуга в зміцненні економічної незалежності громадян. Зробивши акцент на збігу загальних й індивідуальних потреб найманих працівників, профспілки, які очолили масові виступи, поєднали відразу дві суспільно-політичні функції - соціального протесту і трансформації суспільства.
Профспілки можуть активно впливати на законодавчу діяльність парламенту з метою надання законам більшої соціальної спрямованості. Ще більшу політичну вагу профспілкам надає опора на політичну партію, а іноді вони самі виступають ініціатором її створення. Наприклад, англійські профспілки створили в 1893 р. Незалежну лейбористську партію, що змогла в 1906 р. провести в парламент 29 своїх представників [11, с. 475].
На відміну від американського, британський тред-юніонізм відводить політиці важливу роль у досягненні своїх цілей. Такий підхід дозволяє тред-юніонам активно впливати на прийняття політичних рішень.
Поява англійських тред-юніонів була спричинена законодавством, що відверто стояло на стороні підприємців і тим самим створило нерівні умови для роботодавців і найманих працівників. Ще англійський економіст А. Маршалл писав, що закон... підтримував об'єднання підприємців з метою регулювання заробітної плати у своїх інтересах і під страхом суворого покарання забороняв подібні об'єднання найманих працівників. На його думку, така державна політика призвела до звуження світогляду робітника, зниження його рівня соціального обов'язку. А прагнення до вільного об'єднання було продиктовано бажанням працівників мати умови життя, що дають місце справжньому почуттю власної гідності і широким соціальним інтересам.. Працівники завдяки тред-юніонам одержали можливість вести переговори з роботодавцями.
Наприкінці XIX ст. в багатьох галузях виробництва Британії були створені такі інститути регулювання відносин між роботодавцем і найманими працівниками як комітети по регулюванню заробітної плати. У їхні функції входило вирішення суперечок між підприємцем і робітниками. Якщо компетенції комітетів не вистачало для врегулювання ситуації, то до обговорення справи підключалися секретарі профспілки і підприємницької асоціації. Коли ж і у цьому разі сторонам не вдавалося прийти до згоди, то - галузевий комітет. Останнім засобом у конфлікті були страйки або локаути. А.Маршалл відзначає позитивну роль профспілок, що ввели в цивілізовані рамки форми боротьби між працею і капіталом, які відрізняються від методів, що застосовувалися наймачами і найманими працівниками сто років тому, настільки ж, наскільки чесна війна між сучасними цивілізованими народами відрізняється від партизанської війни між дикими племенами. З цього моменту почався відлік політичної діяльності профспілок.
Нині особливістю політичної діяльності профспілок Англії можна вважати те, що не дивлячись на їх явну політичну "кревність" з Лейбористською партією, у період з 1970 по 1997 pp. британські тред-юніони тричі підтримували не Лейбористську, а Консервативну партію, яка завдяки цьому змогла перемогти в парламентських виборах. Це свідчить про гнучку позицію англійських профспілок, яка полягає в готовності підтримати саме ту політичну силу, що, на їхню думку, більше спроможна виражати інтереси працівників.
Профспілки виступають як вагомий суб'єкт соціальної політики й активний учасник соціального партнерства. Так, англійські профспілки активно підтримали ідею лейбористів про "соціальний контракт" між профспілками й урядом, що взяв зобов'язання по проведенню соціально орієнтованих реформ, спрямованих на значне підвищення рівня життя англійських громадян. З прийняттям законів про незалежність профспілок, розширення їхніх прав ще більше зміцнився політичний авторитет профспілок. У 1950-1970 pp. під впливом профспілок і соціал-демократів у сфері виробництва були прийняті орієнтири на поліпшення умов праці та її оплати, розвиток системи соціального забезпечення [11, с. 476].
Ілюстрацією того, що за своїм потенціалом профспілки є потужною силою, служить і польська "Солідарність". Вона стала закономірним результатом виступів робітничогокласу, що набули масового характеру. Після невдалої спроби укласти з владою національну угоду "Солідарність" висунула ряд вимог, серед яких були відмова уряду від проведення репресивної щодо профспілок політики, подання в Сейм узгодженого з нею проекту закону про профспілки, реалізація економічної реформи, проведення демократичних виборів у органи влади, встановлення профспілкового контролю над господарством, особливо над продовольчими ресурсами, гарантування "Солідарності" й іншим силам можливості висловити свої думки по радіо і телебаченню. На цей момент вона з незалежної профспілки перетворилася в опозиційний суспільно-політичний рух, що поставив перед владою ультиматум про свою участь в керівництві країною, у вирішенні економічних та політичних питань.
У останні 20-30 років протиріччя між працею і капіталом пом'якшилися. Сторони прийшли до розуміння, що в них є спільні інтереси. Це призвело до деякого ослаблення профспілок, скорочення чисельності їхніх членів. Так, у США в 1994 р. у профспілках перебувало всього 15,5% працівників, що на 7,7% менше, ніж у 1980 р.
Цей факт викликає подив тому, що одним з найважливіших елементів розвитку постіндустріального суспільства є соціальні реформи, ініціатором яких
Loading...

 
 

Цікаве