WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Правові засади розробки, укладення та виконання колективних договорів і угод - Реферат

Правові засади розробки, укладення та виконання колективних договорів і угод - Реферат


Реферат на тему:
Правові засади розробки, укладення та виконання колективних договорів і угод
У Декларації та Конвенціях МОП визначено основні принципи розробки, укладання й виконання колективних договорів та угод, принципи свободи ведення колективних переговорів, співробітництва у сфері організації праці, інші принципи договірного регулювання у сфері праці1.
Правове регулювання розробки, укладання та виконання колективного договору здійснюється згідно з КЗпП (гл. II "Колективний договір").
Правові засади розробки, укладення та виконання колективних договорів і угод визначені Законом України "Про колективні договори та угоди" від 1 липня 1993 р.
Правові й організаційні засади функціонування системи заходів, пов'язаних з вирішенням колективних трудових спорів (конфліктів), які спрямовані на здійснення взаємодії сторін соціально-трудових відносин, врегульовані Законом України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" від 3 березня 1998 р.
Зауважимо, що у трудовому праві принцип договірного регулю-вання застосовується з певними обмеженнями. Розрізняють такі пра-вові принципи розробки й укладання колективних договорів та угод (рис. 6.1):
Свобода ведення переговорів, укладання колективних договорів та угод визначається тим, що держави зобов'язані забезпечити свободу ведення переговорів та укладання колективних договорів та угод.
Дотримання норм законодавства про працю. Умови колективних договорів та угод, згідно зі ст. 4, 8, 9 КЗпП, не можуть погіршувати
становище працівників порівняно з законодавством України про працю в тому числі - із міжнародними договорами або міжнародними угодами у сфері праці.
Правоможність представників сторін колективно-договірного регулювання соціально-трудових відносин. Правоможність сторін соціально-трудових відносин визначається статутом організації, іншими засновницькими договорами, рішеннями роботодавця та працівників організації, які оформляються наказами, протоколами тощо. Зазначимо, що наділення представників працівників повноваженнями в законодавчій практиці майже не регламентується1.
Рівність сторін колективно-договірного регулювання соціально-трудових відносин передбачає:
o діяльність професійних спілок не фінансується роботодавцем, політичними партіями;
o ініціативу укласти колективний договір може виявити кожна із сторін соціально-партнерських відносин.
Свобода вибору й обговорення питань, що є змістом соціально-партнерських договорів і угод, виявляється в тому, що ніхто не може визначати їх зміст, крім соціальних партнерів, і в межах їх компетенції2.
Добровільність прийняття зобов'язань. Умови колективного договору, які, наприклад, були прийняті під тиском проведення страйку, можуть бути визнані недійсними. Так само, як і ті, що погіршують становище працівників порівняно з чинним законодавством і угодами.
Реальність виконання зобов'язань. Зміст колективного договору визначається сторонами, але в межах їх компетенції. Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги тільки за наявності необхідних коштів.
Контроль за виконанням колективного договору та відповідальність за невиконання взятих зобов'язань. Контроль за виконанням колективного договору здійснюється безпосередньо сторонами, які його уклали, в порядку, визначеному колективним договором чи угодою. Відповідальність сторін колективно-договірного регулювання праці, а саме за ухилення від участі в переговорах, за порушення й невиконання колективного договору, угоди визначена законодавством України1.
За сферою укладання законодавець розрізняє колективні договори й угоди. Колективні договори укладаються на рівні підприємства, установи, організації, а угоди - на державному, галузевому та регіональному рівнях.
Колективний договір - правова форма участі працівників в управлінні виробництвом, форма локального регулювання умов праці та встановлення взаємних зобов'язань (юридичних і моральних).
Колективні договори й угоди, попри загальні засади їх укладання, - різні правові акти, що юридично засвідчують колективні переговори, їх відмінність переважно полягає:
o у сторонах, які беруть участь у переговорах і укладають колективний договір чи угоду;
o у сфері дії цих правових актів;
o відмінність щодо кола осіб, яких вони охоплюють;
o відмінність щодо порядку їх укладання й змісту.
Колективний договір, угоди укладаються для регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, узгодження інтересів працівників і роботодавця згідно з чинним законодавством про працю. Умови колективних договорів і угод обов'язкові для підприємств, на які вони поширюються, а також сторін, що їх уклали. До них заборонено включати умови, які погіршують становище працівників порівняно з чинним законодавством, колективними договорами й угодами.
Від імені працівників не мають права вести переговори й укладати колективні договори і угоди представники організацій чи органів, які створені або фінансуються роботодавцем, політичними партіями. Якщо інтереси трудового колективу представляє профспілковий орган, то інтереси роботодавця не можуть представляти особи -члени виборного органу цієї профспілки.
Будь-яка зі сторін може виявити ініціативу щодо проведення переговорів, пов'язаних з укладенням колективного договору, угоди, а рішення приймається за згодою сторін.
Зміст колективного договору визначається сторонами в межах їхньої компетенції. При укладенні та реалізації колективних договорів недопустиме жодне втручання, що обмежує законні права працівників та їхніх представників або перешкоджає їх реалізації, з боку органів представницької та виконавчої влади, господарського управління, політичних партій, власників чи уповноважених ними органів.
Підписавши колективний договір, угоду, щорічно в терміни, передбачені колективним договором, угодою, сторони звітують про їх виконання і несуть відповідальність за порушення колективного договору чи угод.
Список використаної літератури
1. Удосконалення трудового законодавства в умовах ринку / Відп. ред. Н. М. Хуторян. - К.: Ін ЮРЕ. - 1999. - 180 с.
2. Венедиктов В. С. Конспект лекций по трудовому праву Украины: Учеб. пособие для высш. учеб. заведений. - Харьков: Консум, 1998. - 140 с.
3. Людина і праця: Довідник з правових питань / Уклад. І. П. Козинцев, Л. А. Савченко. - К.: Юрінком Інтер, 1997. - 336 с.
4. Прокопенко В. I. Трудове право України: Підручник. - Харків: Консум, 1998.-480 с.
5. Прокопенко В. І. Практикум з трудового права України: Навч. посіб. - Харків: Консум, 1999.
6. Российское трудовое право: Учеб. для вузов / Под. ред. А. Д. Зайки-на. - М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1998. - 416 с.
7. Трудове право України: Курс лекцій / За ред. П. Д. Пилипенка. - Львів: Вільна Україна, 1996. - 160 с
8. Трудове право України: Підручник / За ред. Н. Б. Болотіної, Г. І. Чани-шевої. -К.: Т-во "Знання"; КОО, 2000.
9. Трудовое право России: Учеб. для вузов / Отв. ред. проф. Р. 3. Лифшиц. проф. Ю. П. Орловский. - М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1998. - 480 с.
10. Трудовое право Украины: Учеб.-справ, пособие / Отв. ред. доц. Г. И. Ча-нышева, доц. Н. Б. Болотина. - Харьков: Одисей, 1999. - 480 с.
11. Венедиктов В. С. Трудовое право Украины: Учеб. пособие. - Харьков: Консум, 1998.
12. Заржщъкий О., Смирнов Д. Перспективи розвитку трудового права у Конституції України // Право України. - 1997. - № 9. - С. 39 41.
13. Мінюков П., Мінюкова Т Особливості регулювання трудових відносин з керівниками закладів освіти України // Право України. - 1997. - №5.
14. Мурашко М. І. Довідник. Практичні питання реалізації положень законодавчих та нормативних актів, що пов'язані з трудовим законодавством. - К: Компас, 1995.
Loading...

 
 

Цікаве