WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) - Реферат

Порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) - Реферат

вирішити трудовий спір, сторони колективного трудового спору звертаються до трудового арбітражу.
Трудовий арбітраж - орган, який складається із залучених сторонами фахівців, експертів та інших осіб і приймає рішення по суті трудового спору (конфлікту).
Кількісний і персональний склад трудового арбітражу визначається за згодою сторін. Голову трудового арбітражу обирають з його складу.
До складу трудового арбітражу також можуть входити народні депутати України, представники органів державної влади, органів місцевого самоврядування й інші особи, які мають досвід правового регулювання соціально-трудових відносин.
Організаційне та матеріально-технічне забезпечення роботи трудового арбітражу здійснюється за домовленістю сторін, а якщо сторони не досягай згоди - рівними частками.
Слід врахувати, що колективний трудовий спір (конфлікт) розглядається трудовим арбітражем з обов'язковою участю представників сторін, а в разі потреби - представників інших заінтересованих органів та організацій. Трудовий арбітраж повинен прийняти рішення у десятиденний строк з дня його створення. За рішенням більшості членів трудового арбітражу цей строк може бути продовжено до двадцяти днів. Рішення трудового арбітражу приймається більшістю голосів його членів, оформляється протоколом і підписується усіма його членами.
Члени трудового арбітражу не мають права розголошувати відомості, що є державною або іншою захищеною законом таємницею.
Рішення трудового арбітражу про вирішення колективного трудового спору (конфлікту) є обов'язковим для виконання, якщо сторони про це попередньо домовилися.
З метою сприяння поліпшенню трудових відносин і запобігання виникненню колективних трудових спорів (конфліктів), їх прогнозування й сприяння своєчасному їх вирішенню, здійснення посередництва для вирішення таких спорів (конфліктів) Президентом України утворено Національну службу посередництва і примирення. Вона складається з висококваліфікованих фахівців та експертів з питань вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) і має відділення в Автономній Республіці Крим та областях.
Рішення Національної служби посередництва і примирення мають рекомендаційний характер, їх повинні розглядати сторони колективного трудового спору (конфлікту) та відповідні центральні або місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 44 Конституції України, ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів. Порядок здійснення цього права встановлюється законом з урахуванням необхідності забезпечення національної безпеки, охорони здоров'я, прав і свобод інших людей. Нікого не можна примусити до участі або до неучасті у страйку (ст. 44 Конституції).
Страйк можна розпочати, якщо примирні процедури не привели до вирішення колективного трудового спору (конфлікту), якщо роботодавець ухиляється від примирних процедур або не виконує угоди, досягнутої у процесі вирішення колективного трудового спору (конфлікту).
Страйк застосовується як крайній засіб (коли всі інші можливості вичерпано) вирішення колективного трудового спору (конфлікту) у зв'язку з відмовою роботодавця задовольнити вимоги найманих працівників або уповноваженого ними органу, профспілки, об'єднання профспілок чи уповноваженого нею (ними) органу.
Страйк - це тимчасове колективне добровільне припинення роботи працівниками (невихід на роботу, невиконання своїх трудових обов'язків) підприємства, установи, організації (структурного підрозділу) з метою вирішення колективного трудового спору (конфлікту).
Рішення про визнання страйку незаконним ухвалюється судом на підставі Конституції України і чинного законодавства. Страйк визнається незаконним, наприклад, коли працюючі добиваються в такий спосіб політичних цілей або коли через нього створюється загроза життю і здоров'ю, правам і свободам інших людей, або коли він організовується чи здійснюється у державних органах, на підприємствах та в організаціях, на які покладено забезпечення обороноздатності, правопорядку і безпеки країни, на безперервно діючих виробництвах, зупинення яких пов'язане з тяжкими або небезпечними наслідками, тощо.
За примушування до участі або до неучасті у страйку винні особи несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Участь у страйку працівників, за винятком страйків, визнаних судом незаконними, не розглядається як порушення трудової дисципліни і не може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Зазначимо, що за рішенням найманих працівників чи профспілки може бути утворено страйковий фонд з добровільних внесків і пожертвувань.
За працівниками, які не брали участі у страйку, але у зв'язку з його проведенням не мали можливості виконувати свої трудові обов'язки, зберігається заробітна плата у розмірі не нижчому від установленого законодавством та колективним договором, укладеним на цьому підприємстві, як за час простою не з вини працівника. Облік таких працівників є обов'язком роботодавця. Організація страйку, визнаного судом незаконним, або участь у ньому є порушенням трудової дисципліни. Час страйку працівникам, які беруть у ньому участь, не оплачується. Час участі працівника у страйку, визнаному судом незаконним, не зараховується до загального й безперервного трудового стажу.
Встановлено відповідальність за порушення законодавства про колективні трудові спори (конфлікти), зокрема:
o відповідальність за порушення законодавства про колективні трудові спори (конфлікти);
o відповідальність працівників за участь у страйку, визнаному судом незаконним; відповідальність за порушення законодавства про працю, умов колективних трудових договорів (угод), що призвели до виникнення колективного трудового спору (конфлікту);
o відповідальність заорганізацію страйку, визнаного судом незаконним, невиконання рішення про визнання страйку незаконним;
o відповідальність за примушування до участі у страйку або перешкоджання участі у страйку.
Список використаної літератури
1. Заржщъкий О., Смирнов Д. Перспективи розвитку трудового права у Конституції України // Право України. - 1997. - № 9. - С 39-41.
2. Клюев А. А., Маврин А. В. Трудовые споры. - М.: Профиздат, 1978.
3. Коссак С. Особливості участі третіх осіб у трудових справах // Право України. - 1997. - №11.
4. Лазор Л. Підвідомчість трудових спорів, що виникають за результатами атестації // Рад. право. - 1982. - № 8.
5. Лазор В. Про соціальну значимість трудового договору в ринкових відносинах // Право України. - 2000. - № 7.
6. Лазор В. Юридична природа трудового договору у ринкових відносинах // Право України. - 2000. - № 1.
7. Маркіна Т. Юридичні умови визнання громадянина безробітним // Право України. - 2000. - № 6.
8. Мінюков П., Мінюкова Т. Особливості регулювання трудових відносин з керівниками закладів освіти України // Право України. - 1997. - № 5.
9. Мурашко М. І. Довідник. Практичні питання реалізації положень законодавчих та нормативних актів, що пов'язані з трудовим законодавством. - К.: Компас, 1995.
10. Попов В. П. Предупреждение трудовых споров. - М.: Юрид. лит., 1981.
11. Прокопенко В. I. Порядок прийняття і звільнення з роботи. - К.: Юмана, 1996.
12. Прокопенко В. І. Трудове право. - К.: Вентурі, 1996.
13. Старцееа А. П. Трудовые споры по отдельным категориям судебных дел // Право и экономика. - 1998. - № 6.
14. Толкунова В. Н. Трудовые споры и порядок их разрешения. - М.: Юристь, 1996.
15. Трудові спори: законодавство, коментар, судова практика / Упоряд. В. А. Скоробагатько, Й. I. Федишин. - К.: Істина, 2000.
16. Цивільне право / За ред. Д. В. Бобрової та ін. - К.: Вентурі, 1997. - Ч. I.
17. Чанишева Г. І., Фадєєнко А. Ф. Розгляд судами справ у спорах, що випливають з трудових правовідносин (окремі питання) // Право України. - 1998. - № 8.
18. Яресько А. Доцільність функціонування комісії по трудових спорах // Право України. - 1998. - № 8.
19. Ярошенко О. Щодо дискримінації в реалізації права на працю // Право України. - 2000. - № 7.
Loading...

 
 

Цікаве