WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Поняття, загальні підстави та умови матеріальної відповідальності - Реферат

Поняття, загальні підстави та умови матеріальної відповідальності - Реферат

який характеризує об'єктивну сторону складу правопорушення, вчиненого працівником.
Під прямою дійсною шкодою слід розуміти шкоду, заподіяну наявному, реальному майну. Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти:
o втрату, погіршення або зниження цінності майна;
o необхідність витрат на відновлення, придбання майна чи інших цінностей;
o необхідність здійснити зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати;
o при самовільному використанні працівником техніки пряма дійсна шкода може охоплювати: амортизацію техніки, витрати електроенергії чи пального, необхідність оренди аналогічної техніки тощо.
За наявності прямої дійсної шкоди для настання матеріальної відповідальності працівників згідно з ч. 2 ст. 130 КЗпП необхідно ще три умови матеріальної відповідальності працівників (рис. 14.6).
Відсутність підстав чи однієї з умов матеріальної відповідальності звільняє працівників від обов 'язку відшкодувати заподіяну шкоду.
Обов'язок доведення наявності умов для покладення матеріальної відповідальності на працівника лежить на роботодавцеві (ст. 138 КЗпП).
Протиправна дія (бездіяльність) виявляється у поведінці працівника, який не виконує або неналежно виконує трудові обов'язки, встановлені законодавством, правилами внутрішнього трудового розпорядку, трудовим договором, посадовими інструкціями, наказами (розпорядженнями) роботодавця.
При вирішенні питання про покладення на працівника матеріальної відповідальності слід з'ясувати:
o якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди;
o чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними;
o у якій конкретно обстановці, за яких обставин заподіяно шкоду.
Якщо шкоду заподіяли кілька працівників, потрібно визначити, які конкретно порушення трудових обов'язків допустив кожен працівник, ступінь вини кожного та пропорційну їй частину від загальної шкоди, за яку до того чи іншого працівника може бути застосовано певний вид та визначено межу матеріальної відповідальності.
Причинний зв'язок між протиправним порушенням покладених на працівників трудових обов'язків і шкодою є також умовою для того, щоб працівники несли матеріальну відповідальність. Суть цієї умови полягає в тому, що враховується лише такий зв'язок, за якого заподіяна шкода - наслідок невиконання чи неналежного виконання працівником своїх трудових обов'язків.
Зауважимо, що у випадках, зазначених у п. 2 ст. 133 КЗпП, дії (бездіяльність) посадових осіб є лише умовою в розвитку причинно-наслідкового зв'язку, і покласти на них матеріальну відповідальність можна лише тоді, коли шкода не була відшкодована у повному розмірі працівниками, що безпосередньо її заподіяли. Якщо шкода була відшкодована повністю, до зазначених посадових осіб можна застосувати дисциплінарну відповідальність.
Вина виражає психічне ставлення працівника до вчиненого протиправного діяння (бездіяльності) та його наслідку - заподіяння шкоди.
Винним визнається протиправне діяння, вчинене працівником умисно чи з необережності.
Умисел може бути прямим і побічним, необережність виражається у недбалості й самовпевненості.
Залежно від форми вини встановлено два основні види матеріальної відповідальності: обмежену та повну.
Суд, визначаючи розмір шкоди, що підлягає покриттю, враховує ступінь вини працівника (ч. 1 ст. 137 КЗпП). При умисній формі вини працівника настає відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної працівником, або, відповідно до ст. 135 КЗпП, - підвищена матеріальна відповідальність.
На відміну від цивільно-правової відповідальності, яка встановлює випадки майнової відповідальності без вини, матеріальна відповідальність на працівників не може бути покладена без їхньої вини.
Межі матеріальної відповідальності працівників подано на рис. 14.7.
Працівники за заподіяну з їх вини шкоду при виконанні трудових обов'язків, як правило, несуть обмежену матеріальну відповідальність - у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більшої за свій середній місячний заробіток (ст. 132, 133 КЗпП).
Відповідно до законодавства працівники несуть і матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їхньої вини роботодавцеві (ст. 134 КЗпП).
Межі матеріальної відповідальності працівників за шкоду, завдану роботодавцеві розкраданням, умисним зіпсуттям, недостачею або втратою окремих видів майна та інших цінностей, а також у тих випадках, коли фактичний розмір шкоди перевищує її номінальний розмір, встановлюються законодавством (ст. 135 КЗпП). Розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню, залежить від:
o виду матеріальної відповідальності працівників (обмежена, повна, підвищена);
o характеру правопорушення, яким заподіяно шкоду (зайві грошові виплати, неправильна постановка обліку й зберіганням матеріальних або грошових цінностей та ін.);
o форми вини працівника (умисел чи з необережності);
o способу заподіяння шкоди (зіпсуття, знищення, розкрадання);
o виду майна, якому завдано шкоду (матеріали, вироби, інструменти, спеціальний одяг, дорогоцінні метали тощо).
Матеріальна відповідальність працівників є обов'язком працівників відшкодувати роботодавцеві, з яким вони перебувають у трудових відносинах, пряму дійсну шкоду, заподіяну внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків, винними протиправними діями (бездіяльністю) у межах, розмірі та порядку, визначених чинним законодавством.
Список використаної літератури
1. Трудове право України: Курс лекцій / За ред. П. Д. Пилипенка. - Львів: Вільна Україна, 1996.
2. Трудове право України: Підручник / За ред. Н. Б. Болотіної, Г. І. Чанишевої. - К.: Т-во "Знання"; КОО, 2000.
3. Трудовое право России: Учеб. для вузов / Отв. ред. Р. 3. Лиф-шиц, Ю. П. Орловский. - М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1998.
4. Трудовое право Украины: Учеб.-справ, пособие / Отв. ред. Г. И. Чанышева, Н. Б. Болотина. - Харьков: Одисей, 1999.
5. Венедиктов В. С. Трудовое право Украины: Учеб. пособие.- Харьков: Консум, 1998.
6. Вороніна Л. Сфера і порядок застосування контракту як особливої форми трудового договору // Право України. - 1994. - № 11-12.- С. 32-34.
7. Голощапов С. А. Понятие, виды, причины, подведомственность трудовых споров. - М.: ВЮЗИ , 1984. - Ч. I.
8. Гончарова Г., Жернаков В. Сфера укладання колективного договору // Право України. - 2000. - № 8.
9. Давиденко Г. Зміни порядку розгляду індивідуальних трудових спорів // Право України. - 1992. - № 7.
10. Давиденко Г І. Розгляд судами спорів, пов'язаних з укладанням, зміною і припиненням трудового договору // Вісн. Верх. Суду України. - 1997. - № 3.
11. Єрьоменко В. Призначення на посаду: актуальні питання теорії і практики // Право України. - 2000. - № 6.
12. Жернаков В. Правове регулювання праці: співвідношення трудового і цивільного права // Право України. - 2000. - № 7.
13. Жернаков В. В. Сфера дії трудового права: історичні та методологічні аспекти. Правова держава. - К.: ІнЮре, 1998. - Вип. 9.
14. Заржщъкий О., Смирнов Д. Перспективи розвитку трудового права у Конституції України // Право України. - 1997. - № 9. - С 39-41.
15. Клюев А. А., Маврин А. В. Трудовые споры. - М.: Профиздат, 1978.
16. Коссак С. Особливості участі третіх осіб у трудових справах // Право України. - 1997. - №11.
17. Лазор Л. Підвідомчість трудових спорів, що виникають за результатами атестації // Рад. право. - 1982. - № 8.
18. Лазор В. Про соціальну значимість трудового договору в ринкових відносинах // Право України. - 2000. - № 7.
Loading...

 
 

Цікаве