WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Переведення на іншу роботу. Зміна істотних умов праці - Реферат

Переведення на іншу роботу. Зміна істотних умов праці - Реферат

третій цієї статті, на легшій роботі вищий, ніж той, який вони одержували до переведення, їм виплачується фактичний заробіток.
Переміщення працівника на інше робоче місце. Поняття "переведення" на іншу роботу слід розмежовувати від суміжного з ним поняття "переміщення" працівника на тому самому підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, що на відміну від переведення не потребує його згоди.
Переміщення працівника пов'язане з реалізацією роботодавцем своїх повноважень щодо управління виробництвом та організацією праці. Так, ч. 2 ст. 33 КЗпП досить широко трактує поняття "переміщення" у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Вона включає в нього, у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором, зміну:
o робочого місця (тобто місця безпосереднього виконання роботи);
o структурного підрозділу у тій самій місцевості;
o доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті. Звертаємо увагу, що переміщення може здійснюватися тільки за
умови, що не змінюється жодна з істотних умов трудового договору працівника. Наприклад, якщо у трудовому договорі працівника зазначено структурний підрозділ організації, то працівника без його згоди не дозволяється переводити в інший структурний підрозділ цієї організації. Якщо у трудовому договорі такої умови немає, то працівник може бути переміщений в інший структурний підрозділ.
Таким чином, якщо переведення на іншу роботу пов'язане із зміною трудової функції працівника, місця роботи (місцевості), то переміщення передбачає збереження обумовленого трудовим договором місця роботи і трудової функції.
З метою охорони інтересів працівників при переміщенні на інше робоче місце законодавство передбачає такі юридичні гарантії:
o переміщення працівника забороняється, якщо воно протипоказано йому за станом здоров'я (ст. 32 КЗпП);
o якщо в результаті переміщення працівника зменшується заробіток з незалежних від нього причин, здійснюється доплата до попереднього середнього заробітку протягом двох місяців з дня переміщення (ч. 2 ст. 114 КЗпП).
Зауважуємо, що переміщення не може бути невмотивованим, не обумовленим інтересами виробництва.
Порядок зміни істотних умов праці. З поняттям "переведення на іншу роботу" і "переміщенням працівника", чинне законодавство пов'язує і поняття "істотні умови праці".
У зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою.
Про зміну істотних умов праці працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Попередженням працівника про зміну істотних умов праці є пропозиція роботодавця укласти новий трудовий договір. Працівник має можливість або відмовитися від укладення трудового договору, або прийняти пропозицію роботодавця і укласти трудовий договір з іншими умовами праці. Таким чином законодавець визначив один із способів укладення трудових договорів.
Частина 3 ст. 32 КЗпП до істотних умов праці зараховує системи та розміри оплати праці, пільги, режим роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та ін.
До істотних умов праці належать ті, які безпосередньо визначені: законом чи підзаконним нормативно-правовим актом; трудовим договором.
Звертаємо увагу, що зазначені істотні умови праці можуть змінюватися роботодавцем без згоди працівників. Закон лише вимагає, щоб ці умови праці змінювалися роботодавцем не довільно, а у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (наприклад, запровадження нових режимів праці, колективних форм організації і стимулювання праці, запровадження бригадної форми організації праці замість індивідуальної і навпаки, освоєння нових методів праці тощо).
Юридично значущими обставинами при зміні істотних умов праці вважається:
o по-перше, зміни в організації виробництва і праці та неможливість зберегти існуючі істотні умови праці працівнику;
o по-друге, продовження роботи працівником за тією самою спеціальністю, кваліфікацією чи посадою;
o по-третє, повідомлення працівника не пізніше як за два місяці про зміну істотних умов праці.
Потрібно наголосити, що немотивована зміна істотних умов праці вважається переведенням на іншу роботу. На відміну від переміщення при зміні істотних умов робоче місце не змінюється, а змінюються зазначені істотні умови праці.
Роботодавець має довести, що сталися зміни в організації виробництва і праці і тому конкретному працівнику він не може зберегти існуючі істотні умови праці при продовженні роботи за тією самою спеціальністю, кваліфікацією чи посадою.
Роботодавець має подати докази, що працівник повідомлений про зміну істотних умов праці, не пізніше як за два місяці. Чинним трудовим законодавством чітко не встановлюється форма повідомлення працівника про майбутні зміни істотних умов праці і форма погодження працівника на продовження роботи після зміни істотних умов праці. Зазначені юридичні факти рекомендується оформляти письмовими доказами.
Якщо колишні істотні умови праці неможливо зберегти, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за п. 6 ст. 36 КЗпП.
Якщо при розгляді трудового спору буде встановлено, що істотні умови трудового договору змінено не у зв'язку зі зміною в організації виробництва і праці на підприємстві, вустанові, організації, то така зміна з урахуванням конкретних обставин може бути визнана судом неправомірною з покладенням на роботодавця обов'язку поновити працівникові попередні умови праці.
Список використаної літератури
1. Бойко М. Д. Трудове право України. Навч. посіб. - К.: Олан, 2002.
2. Венедиктов В. С. Конспект лекций по трудовому праву Украины: Учеб. пособ. для высш. учеб. заведений. - Харьков: Консум, 1998.
3. Гирич О. Г. Трудове право: Курс лекцій: Для студ. юрид. вузів та факультетів. - К.: Вілбор, 1999.
4. Житецъкий В. П., Джигирей В. С, Мельников О. В. Основи охорони праці. - 5-те вид., доп. - Підручник. - Львів: Афіша, 2001.
5. Людина і праця: Довідник з правових питань / Уклад. І. П. Козинцев, Л. А. Савченко. - К.: Юрінком Інтер, 1997.
6. Прокопенко В. I. Практикум з трудового права України: Навч. посіб. - Харків: Консум, 1999.
7. Прокопенко В. І. Трудове право України: Підручник. - Харків: Консум, 1998.
8. Трудове право України: Підручник / За ред. Н. Б. Болотіної, Г. І. Чанишевої. - К.: Т-во "Знання"; КОО, 2000.
9. Трудовое право России: Учеб. для вузов / Отв. ред. Р. 3. Лифшиц, Ю. П. Орловский. - М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1998.
10. Трудовое право Украины: Учеб.-справ, пособие / Отв. ред. Г. И. Чанышева, Н. Б. Болотина. - Харьков: Одисей, 1999.
11. Венедиктов В. С. Трудовое право Украины: Учеб. пособие. - Харьков: Консум, 1998.
12. Вороніна Л. Сфера і порядок застосування контракту як особливої форми трудового договору // Право України. - 1994. - №11-12. - С.32-34.
13. Голощапов С. А. Понятие, виды, причины, подведомственность трудовых споров. - М.: ВЮЗИ , 1984. - Ч. I.
14. Жернаков В. Правове регулювання праці: співвідношення трудового і цивільного права // Право України. - 2000. - № 7.
15. Жернаков В. В. Сфера дії трудового права: історичні та методологічні аспекти. Правова держава. - К.: ІнЮре, 1998. - Вип. 9.
16. Заржщъкий О., Смирнов Д. Перспективи розвитку трудового права у Конституції України // Право України. - 1997. - № 9. - С 39-41.
17. Клюев А. А., МавринА. В. Трудовые споры. - М.: Профиздат, 1978.
18. Коссак С. Особливості участі третіх осіб у трудових справах // Право України. - 1997. - № 11.
Loading...

 
 

Цікаве