WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Колективна (бригадна) матеріальна відповідальність працівників - Реферат

Колективна (бригадна) матеріальна відповідальність працівників - Реферат

працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові.
Строк ознайомлення працівника з виданим розпорядженням про відрахування з його заробітної плати для покриття заподіяної шкоди законодавством не встановлено.
Під "звернено до виконання" слід розуміти передачу розпорядження бухгалтеру за розрахунками з працівниками, а не реальне відрахування.
Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, відрахування не робиться і трудовий спір за заявою працівника розглядається в порядку, передбаченому законодавством (комісією з трудових спорів, судом).
Таким чином, законодавством визначено і порядок вирішення трудового спору у питаннях матеріальної відповідальності.
Строк звернення працівника до комісії з трудових спорів чи безпосередньо до суду - три місяці з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (ст. 225, 233 КЗпП).
Якщо роботодавець, порушуючи встановлений порядок, здійснив відрахування із заробітної плати працівника, то орган, який розглядає трудовий спір за заявою працівника, приймає рішення про повернення працівникові незаконно відрахованої суми.
В інших випадках покриття шкоди здійснюється через подання роботодавцем позову до суду. Тут йдеться про два випадки:
o якщо розмір шкоди перевищує середній місячний заробіток працівника;
o роботодавець пропустив двотижневий строк з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для видання наказу (розпорядження) про покриття працівником шкоди, що не перевищує його середнього місячного заробітку.
Для звернення до суду у питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної роботодавцеві, встановлюється строк один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди (ст. 233 КЗпП).
У разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст. 233 КЗпП, суд може поновити ці строки.
o Днем виявлення шкоди слід вважати день, коли роботодавцю стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником.
o Днем виявлення шкоди, встановленої в результаті інвентаризації матеріальних цінностей, при ревізії або перевірці фінансово-гос-подарської діяльності підприємства, установи, організації, слід вважати день підписання відповідного акта або висновку.
o День виявлення шкоди - це день виплати на користь третьої особи, а днем виходу розпорядження є день його підписання керівником організації.
Стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищого в порядку підлеглості органу або за заявою прокурора (ст. 136 КЗпП).
Визначаючи розмір шкоди, що підлягає покриттю, суд враховує обставини, перераховані на рис. 14.15.
Суд зменшує розмір покриття шкоди, заподіяної працівником, коли шкода стала наслідком не лише винної поведінки працівника, а й відсутності умов, які дають змогу забезпечити збереження матеріальних цінностей.
Суд може зменшити розмір покриття шкоди, заподіяної працівником, залежно від його майнового стану, за винятком випадків,
коли шкода заподіяна злочинними діями працівника, вчиненими з корисливою метою.
Судова практика вважає недопустимим зменшення розміру шкоди, заподіяної працівником у нетверезому стані.
Доказами майнового стану працівника можуть бути розмір заробітної плати працівника, склад сім'ї, наявність утриманців, наявність майна, на яке може бути звернено стягнення, та інші відомості.
Зменшення розміру шкоди допустиме лише у виняткових випадках, коли підтверджено наявність конкретних обставин, які перешкоджали працівникові належним чином виконувати покладені на нього обов'язки (наприклад, відсутність умов зберігання матеріальних цінностей, неналежна організація праці)1.
Розмір шкоди, заподіяної з вини кількох працівників, визначається для кожного з них з урахуванням ступеня вини, виду і межі матеріальної відповідальності (cm. 135-3 КЗпП).
Якщо суд встановить, що шкоду заподіяно з вини не лише працівника, до якого подано позов, а й з вини посадових осіб організації, суд притягає цих осіб до участі у справі як співвідповідачів (ст. 109 ЦПК України).
Припинення трудових відносин після заподіяння шкоди не звільняє працівника від матеріальної відповідальності.
Роботодавець, враховуючи конкретну обстановку, за якої було заподіяно шкоду, може не покладати на працівника матеріальну відповідальність повністю або частково.
Роботодавець за угодою між працівником за його письмовим зобов'язанням може відстрочити чи розстрочити покриття шкоди.
За вимогами осіб, що ґрунтуються на неналежному виконанні працівником своїх трудових обов'язків, відповідно до ЦК України відповідає роботодавець, перед яким відповідає працівник - несе відповідальність у порядку регресу за нормами трудового законодавства.
Право регресу до працівника виникає з часу виплати сум третій особі і з цього часу обчислюється строк на подання позову.
Відповідно до ст. 128 КЗпП, під час кожної виплати заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати
двадцяти відсотків, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, - п'ятдесяти відсотків заробітної плати, яка належить до виплати працівникові. При відрахуванні із заробітної плати за кількома виконавчими документами за працівником у всякому разі повинно зберігатися п'ятдесят відсотків заробітку.
Список використаної літератури
1. Трудове право України: Курс лекцій / За ред. П. Д. Пилипенка. - Львів: Вільна Україна, 1996.
2. Трудове право України: Підручник / За ред. Н. Б. Болотіної, Г. І. Чанишевої. - К.: Т-во "Знання"; КОО, 2000.
3. Трудовое право России: Учеб. для вузов / Отв. ред. Р. 3. Лиф-шиц, Ю. П. Орловский. - М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1998.
4. Трудовое право Украины: Учеб.-справ, пособие / Отв. ред. Г. И. Чанышева, Н. Б. Болотина. - Харьков: Одисей, 1999.
5. Венедиктов В. С. Трудовое право Украины: Учеб. пособие. - Харьков: Консум, 1998.
6. Вороніна Л. Сфера і порядок застосування контракту як особливої форми трудового договору // Право України. - 1994. - № 11-12.- С. 32-34.
7. Голощапов С. А. Понятие, виды, причины, подведомственность трудовых споров. - М.: ВЮЗИ , 1984. - Ч. I.
8. Гончарова Г., Жернаков В. Сфера укладання колективного договору // Право України. - 2000. - №8.
9. Давиденко Г. Зміни порядку розгляду індивідуальних трудових спорів // Право України. - 1992. - № 7.
10. Давиденко Г І. Розгляд судами спорів, пов'язаних з укладанням, зміною і припиненням трудового договору // Вісн. Верх. Суду України. - 1997. - № 3.
11. Єрьоменко В. Призначення на посаду: актуальні питання теорії і практики // Право України. - 2000. - № 6.
12. Жернаков В. Правове регулювання праці: співвідношення трудового і цивільного права // Право України. - 2000. - № 7.
13. Жернаков В. В. Сфера дії трудового права: історичні та методологічні аспекти. Правова держава. - К.: ІнЮре, 1998. - Вип. 9.
14. Заржщъкий О., Смирнов Д. Перспективи розвитку трудового права у Конституції України // Право України. - 1997. - № 9. - С 39-41.
15. Клюев А. А., Маврин А. В. Трудовые споры. - М.: Профиздат, 1978.
16. Коссак С. Особливості участі третіх осіб у трудових справах // Право України. - 1997. - №11.
17. Лазор Л. Підвідомчість трудових спорів, що виникають за результатами атестації // Рад. право. - 1982. - № 8.
18. Лазор В. Про соціальну значимість трудового договору в ринкових відносинах // Право України. - 2000. - № 7.
19. Лазор В. Юридична природа трудового договору у ринкових відносинах // Право України. - 2000. - № 1.
Loading...

 
 

Цікаве