WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Права профспілок в Україні - Курсова робота

Права профспілок в Україні - Курсова робота

найманих працівників. Разом з тим, судячи з результата обстеження, самі працівники не часто знаходять захист від сваволі адміністрації в особі цих профспілок. Тільки 13 процентів опитаних указали, що їх захищає профспілка, а 41 працівників сподіваються на захист зі сторони адміністрації підприємства.
Здавалося би, ситуація повинна розвиватися в протилежному напрямку, адже звичайно роботодавець зацікавлений не в захисті, а в обмеженні прав найманих працівників - він скорочує їх, затримує видачу зарплати, часом і зменшуючи її і т.д. А працівники як і раніше шукають у нього захисту! Що стосується професійних союзів, що для того вони і створені, щоб допомагати трудящим у кризових ситуаціях, та в даній ролі вони рідко виступають.
Утім, керівники думають по-іншому. Більш третини профспілкових лідерів і дві третини директорів вважають себе захисниками працівників. У даному випадку в наявності переоцінка своєї ролі в сфері соціально-трудового захисту працівників як першої, так і другої категорій опитаних. Відповіді (опитування) працівників на аналогічні питання сильно відрізняються від відповідей адміністрації і профспілкових керівників.
Цікаво й інше. Також більш третини голів профспілкових організацій з числа опитаних вважають, що працівників захищає адміністрація. Ще залишилися 25 відсотків які указали, що або працюючі самі себе захищають, або їх ніхто не захищає, або їх захищає мікроколектив (найближчі колеги по роботі).
З одного боку, такий розподіл відповідей означає, що профспілки усвідомлюють свій незначний вплив на підприємствах, що вони не мають належний авторитет. У даному випадку зрозуміло, чому майже половина опитаних працівників сподівається на захист керівника й адміністрації підприємства, оскільки за ними залишається пріоритет у прийнятті остаточних рішень у трудових суперечках.
З іншого боку, відповіді профлидерів говорять як про пасивність і небажання профспілок виступати на стороні працівників проти адміністрації, так і про прагнення перекласти захисні функції на роботодавців, що має інтереси, протилежні інтересам працівників. Недивним у цьому зв'язку виглядає і те, що частина голів профорганізацій вважає, начебто робітники самі себе захищають, думаючи, що іншої форми підтримки вони не потребують.
Більшість відповідей показує, що працівники як і раніше вбачають у профспілках розподільника соціальних благ, потім збільшення заробітної плати. Звертання ж за допомогою при рішенні трудових суперечок далеко не на першому місці.
Як і раніше на промислових підприємствах, в установах охорони здоров'я, науки профспілки активно обговорюють з адміністрацією питання продуктивності праці. І якщо в промисловості це майже з'ясовано, то незрозумілий вплив профспілок на продуктивність праці в бюджетній сфері, де
навіть визначення її, як відомо, проблематично. Тому не дивно виглядає той факт, що захищеність працівників бюджетної сфери є одою з найнижчих у народному господарстві. Видно, значно простіше брати участь у господарських дискусіях, і при цьому не нести ніякої відповідальності.
Тим часом адміністрація найчастіше намагається самотужки вирішувати виробничі проблеми, одноосібно відповідаючи за наслідки своїх дій. Особливо це відноситься до приватних підприємств, де більшість керівників (більш 58 процентів) відзначили, що тільки директор і адміністрація несуть відповідальність за господарські невдачі.
Як показало обстеження, у даний час ні традиційні, ні знову утворені профспілки не володіють достатньою силою , щоб захистити працівників від зубожіння і правового нігілізму. Знову створені профспілкові групи звичайно складаються з кількох осіб, що залежать від волі "роботодавця", і бояться втратити роботу.
Профспілкові комітети домагаються деяких поступок з сторони адміністрацій підприємств для своїх членів, але роздрібний характер протестів не робить помітного впливу на покращення положення найманих працівників у України.
Та й взагалі про яку рівноправність соціальних партнерів може йти мова, якщо керівники підприємств лише на 8,5 відсотка вважають, що профспілка захищає їхніх працівників. Це знову підтверджує той факт, що керівництво підприємств не бачить в профспілках реальної сили, здатної їм протистояти. Директор на підприємстві - і роботодавець, і захисник інтересів найманих працівників одночасно. Під крилом "директорського захисту" у багатьох працівників виникає страх залишитись без роботи що не дивно .Цей страх не дозволяє багатьом працівникам активно пручатися сваволі адміністрації і змушує погоджуватися з порушеннями їхніх трудових прав, що виявляються й у затримках заробітної плати, і в її зменшенні, і в погіршенні умов праці .Більшість працівників не готові до відстоювання своїх інтересів, вираженню своїх претензій до керівництва, тому що не мають необхідної інформації, як треба поводитися у випадку обмеження їхніх законних прав. Все той же страх втратити роботу не дозволяє працівникам вступати у відкриті конфлікти з адміністрацією. Навіть у випадках грубих порушень адміністрацією трудових прав тільки незначна частина працівників звертається в судові інстанції. Це говорить про безсиллі і трудовому безправ'ї працівників. А найчастіше вони і не знають своїх прав. Бувають випадки, коли на підприємствах складають колективні договори, а працівники не знайомі з їх змістом.
На підставі викладеного зовсім очевидно, що профспілкам країни пора чітко визначитися з приводу того, як вести себе увипадку сваволі з боку адміністрації,( найбільше це стосується приватних підприємств) і як захищати
права й інтереси найманих працівників.
Які ж шляху підвищення ефективності діяльності профспілок і їхньої ролі не тільки в захисті прав і інтересів найманих працівників, але й в області встановлення і покращення умов праці?
Розглянемо це питання в наступній главі на прикладі Білоцерківського
кого міськкому профспілки працівників середнього і малого бізнесу на базі Бізнес-інкубатора
3. Профспілки ,як один з гарантів розвитку середнього і малого бізнесу
Як ми уже відзначили в попередній главі (п. 2.3) криза профcпілкового руху в перехідний період неминучий. Не обійшли труднощі перехідного періоду і Білоцерківський міськком профспілки працівників середнього і малого бізнесу.
Наприкінці 90-х років функції міськкому були досить широкі. Профспілка керувала фондом соціального страхування, у штаті були технічні і правові інспектори. Кошти, що збирались, з соціального страхування дозволяли всім працівникам виплачувати по лікарняним аркушам зарплату в розмірі 100 % незалежно від безперервного стажу роботи., втому числу і працюючим за сумісництвом.
Позиція профспілки ґрунтувалася на тім, що якщо на фонд зарплати сумісників нараховуються внески по соціальному страхуванню, що, працюючі на декількох роботах втрачають більше сил, енергії, здоров'я, то вони повинні одержувати на відновлення сил 100 %, якщо, звичайно, кошти профспілки дозволяють. Такими коштами профспілка була забезпечена, чого не можна було сказати про інші профспілки. Але після відокремлення фонду соціального страхування від профспілок ситуація повністю перемінилась.
Профспілка в інтересах працюючих будувала бази відпочинку, фінансувала розвиток фізичної культури і спорті, надавала матеріальну допомогу (медикаменти, побутова техніка і т.д.).
В даний час функції профспілки фактично скоротилися до правозахисних. Незважаючи на це, міськком не падав духом, став діяти
Loading...

 
 

Цікаве