WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Колективні форми організації праці - Дипломна робота

Колективні форми організації праці - Дипломна робота

Мається на увазі, що організація праці не може бути матеріальним змістом індівідуальних трудових відносин, а призводить до виникненняорганізаційно-управлінських відносин колективного характеру. Ці відносини тісно пов'язані з трудовими і існують до тих пір поки існують трудові. Саме тісний зв'язок з трудовими відносинами і дозволяє односити їх до предмета трудового права.
Демократизація управління виробництвом, що здійснюється зараз означає, що трудові колективи все більше стають самостійними суб'єктами в суспільній організації праці, вони мають в ній свої колективні інтереси, а затвердженний законодавством статус трудового колективу дозволяє йому самостійним суб'єктом права у сфері колективної праці. В свою чергу, визнання за трудовим колективом статуса самостійногосуб'єкта в галузі суспільної організації праці вимагає визання його й суб'єктом виникаючих тут суспільних відносин, які можуть характеризуватися тільки як колективні. Відуваючи на собі регулюючий вплив правових норм, ці відносини набувають форму правовідносін, а там де вони регулюються нормами трудового права, їх можна називати колективно-трудовими правовідносинами.
Термін "олективно-трудові правовідносини" в цьому випадку має сенс з точки зору визанчення характеру правовідносин ("колективні") та галузевої приналежності ("трудові"), хоч больш точним можна вважати їх визначення А.С.Пашковим, як колективних відносин, змістом яких є організація й управління працею , включаючи встановлення та вживання його умов(11). Таким чином, йменування колективних правовідносин в галузі організації та управління працею "трудовими" можливо лише для характеристики їх галузевої приналежності, а саме це найменування може використовуватися не лише як умовне, оскільки фактично воно об'єднує доволі різноманітні за своїм змістом суспільні відносини.
Такий висновок достатньо підтверджується самим набором конкретних відносин, що додаються автором згаданої концепції до складу колективно-трудових. Так, наприклад, Р.З.Лівшиць до колективно-трудових відносить відносини :
по участі робітників та службовців в управлінні виробництвом ;
по укладанню колективного договору та встановлення умов праці в межах локального регулювання ;
по використанню умов праці та трудового законодавства ;
по житлово-побутовому та культурному обслуговуванню робітників та службовців ;
по нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю (12).
Неважко помітити, що ні в одному з перелічених відносин трудова діяльність у своюму змісті не виступає саме матеріальним змістом.
Слід зауважити, що вчені, що критикували включення до предмету трудового права суспільних відносин під назвою "колективно-трудових", зараз визначають їх терміном "колективні". При тому їх характеристика супроводжується наведенням переліку відносин, багато в чому подібних до того, який наводився стосовно колективно-трудових відносин. Так, наприклад, А.С.Пашков до числа суспільних відносин. Що виникають в сфері виробничої діяльності людей та врегульованих трудовим правом відносить :
відносини трудових колективів та проіспілок з господарськими органами з приводу організації праці, встановлення й застосування його умов ;
відносини по участі в управлінні підприємствами ;
відносини по працевлаштуванню ;
відносини по професійній підготовці та підвищенню кваліфікаціїї на виробництві ;
відносини по нагляду (контролю) за охороною праці та додержанням трудового законодавства ;
процесуально-трудові відносини (13).
Отже ми бачимо, що набір конкретних суспільних відносин, що складають предмет трудового права під назвою колективно-трудових чи інших, тісно зв'язаних з трудовими чи колективних, багато в чому співпадають зі не мають принципових відмін. Це наводить на думку, що дискусія про предмет трудового права багато в чому мала термінологічну природуі зараз виявилося очевидне наближення позицій обох сторін.
Разом з тим це зовсім не означая, що використання терміну "колективно-трудові відносини" правомірне при характеристиці предмету трудового права, а сама ця крнцепція є бессумнівним досягненням науки трудового права (14).
Дійсно управління колективною працею та сама праця в колективі тісно пов'язані,вірно й те що виконання внутрішнього розпорядку і пов'язані з цим відносини по керівництву та підляганню не вимагають для своєї дії будь-яких додаткових юридичних фактів крім трудового договору. Але й це, як уявляється не означає, що породжувані управлінською діяльністю відносини зливаються в єдине трудове відношення, що не піддається розчленуванню.
По-перше, на відміну від трудових відносин, що опосереднюють використання праці робітників та службовців, організаційно-управлінські відносини націлені на організацію та упрвавління колективною працею. Це одна з найпринциповіших відносин, що дає підставу для розгляду їх відносно самостійних у системі правовідносин, що примикають до предмету трудового права (15).
По-друге, відносини мііж людьми по їх участі в суспільній праці на підприємстві не зводяться до одного суб'єктивного зв'язку "підприємство-робітник". Це комплекс, як справедливо зауважив А.Р.Мацюк, різноваріантних відносин між усіма суб'єктами трудового права : підприємством, адміністрацією, робітником, трудовим колективом, комітетом профспілки. Саме тому суб'єктів трудового права більше ніж учасників трудових правовідносин.
Відносини "підприємство-робітник" - це найголовніший визначаючий зв'язок серед усіх відносин, що належать до предмету трудового права. Але він є головним й для інших варіантів суб'єктивних зв'язків (16). Так, якщо суб'єктами трудових відносин загальновизнанно є підприємство й робітник, то в відносинах по підтримці внутрішнього трудового розпорядку на підприємстві суб'єкти інші : адміністрація й робітник. Дійсно, на стадії укладання трудового договору робітник також має справу з адміністрацією, але вона в цьому випадку діє від імені підприємства. Виконує його інтереси і тому має розгядатися як орган підприємства. В процесі управління колективною працею, що використовується для засобів виробництва, що знаходяться у державній власності, адміністрація має виконувати головним чином інтереси їх власника.
Об'єктивна несхожість відносин, що виникають в процесі колективної праці на підприємстві, лише до одного зв'язку "робітник-підприємство" передмачається змога виникнення відносин між колективними суб'єктами, які піддаючись правовій регламентації, набувають форми колективно-правових відносин. Основою для їх виникнення звичайно є індівідуальні трудові відносини, оскільки відсутність на підприємствах робітників та службовців, що пов'язані з ним індівідуальними трудовими відносинами, передбачає відсутність трудового колективу, профспілкової організації, та й самого виробничого процесу. В цьому розумінні колективно-правові відносини на підприємстві похідні від трудових. Одночасно з тим суб'єкти колективних відносин, виключаючи
Loading...

 
 

Цікаве