WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Колективні форми організації праці - Дипломна робота

Колективні форми організації праці - Дипломна робота

нової моделі трудових відносин, що грунтується на різноманітності форм власності; поєднання праці наймання працівників, що потребує забезпечення відповідних гарантій, та свободи підприємницької діяльності власників засобів виробництва; правовий нігілізм, носіями якого є як громодянин, так і інші учасники трудових відносин, - ці та інші процеси виступають об єктивними обставинами, що формують потребу у нових правилах поведінки. Такі правила необхідні для того, щоб втілювати сусупільні ідеали, які забезпечують нормальну основу функціювання суспільства та держави, а разом з тим систему цінностей, що обумовлює трудову поведінку громадян, як учасників процесу виробництва та деякі інші фактори, котрі не можна не враховувати при створенні та застосуванні норм адміністративного та трудового права. Тому у ході дипломної роботи ми дійшли слідуючих висновків.
Для будь-якої галузі права питання правовідносин є істотним, адже поняття права і становлять юридичні норми (так зване об єктивне право, абстрактні правила, не залежні від обставин та осіб), їхняконкретизація у вигляді правових відносин (так зване суб єктивне прваво, конкретні правові зв язки держави з юридичними і фізичними особами) та здіснення првава, процесуальна діяльність, реалізація певних правомочностей або обов язків. Отже, у правовому житті не існує загальних правових відносин, а завжди є тільки індивідуальні правовідносини.
Як і будь-яка правова норма адміністративно-правова норма с правилом поведінки, що встановлюється відповідними державними органами і забезпечується санкцією, організоваим захистом з боку держави.
Специфікою норм адміністративного првав, яка відрізняє їх від норм деяких інших галузей, є те, що правила в них подано в імперативній (категоричниій, владній) формі. Це стосується і забороняльних приписів, і дозволянь. Саме імперативність не допускає можливостей змін встановленних раніше вимог діяти відповідним чином.
Процес управління, в свою чергу, характеризується метою заради досягнення котрої воно здійснюється. Безцільні перетворення не є управлінням, оскільки вони безмістовні.
Поки що немає всіма визнаної загальної теорії організації. Останнє передбачає організовану колективну діяльнясть у притоманних їй формах управління і відповідних методах, ктах, об єктивованих по відношенню до людини.
Основні висновки, які можна зробити з наведеного вище, полягають у тому, що управління можливе лише при повній організації середовища, яке піддається управлінському впливові. Управлінська праця, отже, здійснюється у середовищі численних норм, правовідносин, зв'язків, санкцій, дозволянь, що сформувалися заздалегіть як наслідок попередньої управлінської праці, тому стосовно управлінських систем вони мають об'єктивний, реальний характер і є підставою для наступних управлінських дій і процесів, якщо не є скасованими в порядку, передбаченому законом.
Такм чином, після зміни системи управління державою традиційне ставлення до співвідношення методів правового регулювання праці змінилося. Теба не тільки розширити локальне регулювання, а й надати йому нової якості.
Своєрідність колективного договору як правової форми встановлення умов праці полягає в тому, що він комплексно регулює найрізноманітніші питання, які стосуються різних сторін трудових відносин. Порядок прийняття колективного договору є самим демократичним порівняно з порядком прийняття нших локальних нормативних актів. Працівники можуть брати участь у процедурі прийняття колективного договору безпосередньо, в той час, як інші джерела локального регулювання ставлять працівника у становище пасивного учасника.
На основі аналізу правового статусу сучасного колективного договору автором запропонованого таке визначення його поняття: "Колективний договір - це локальний нормативно-правовий акт, який містить комплекс нормативних положень та колективно-договірних зобов'язань, направлених на регулювання трудових, соціально-економічних та організаційно-управлінських відносин, що складаються на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, господарювання та кількості працівників, які мають право юридичної особи і використовують найману працю.
Тільки колективний договір виступає нормативним актом, який закріплює локальні норми як для всіх працівників, так і для окремих їх категорій. він є результатом досягнення компромісу, згоди між сторонами на основі взаємних поступок щодо всіх питань, які регулюються. Прийняття Верховною Радою України 1 липня 1993 року Закону "Про колективний договір та угоди" є передумовою становлення колективного договору як універсального локального нормативного акта, який висловлюватиме інтереси працівників та работодавців.
Таким чином, контракт є безумовною підставою для видання наказу (розпорядження) про прийняття на роботу з дня, встановленного за нагодженням сторін. Він належить до реальних видів договорів, а тому набуває чинності з моменту його підписання і ніякого подальшого "закріплення" або "утвердження" не потребує. Наказом або розпорядженням власник або уповноважений ним орган лише оформляє факт укладнення контракту.
Можна вказати й на таку особливість контракту. Будучи підставою виникнення трудових правовідносин, контракт враховує взаємовідносини сторін, їх індивідуальні інтереси, створює юридичні гарантії для його учасників. У останньому сторони самостійно визначають умови організації і оплати праці. Й це дуже важливе.
Тому й нормами, які регулюють порядок укладнення контракту, мають диспозитивний характер вираження принципу: "Умови можуть встановлюватися погодженням сторін". Це дозволяє сторонам відобразити в ньому особливості своїх взаємовідносин.
При укладненні трудового договору така можливість виключається, оскільки припис норми, яка встановлює правила поведінки працівника і власника (уповноваженого ним органу), виражений в категоричній формі: працівник зобов'язується і власник зобов'язується.
Трудовий договір, на відміну від контракту, швидше є консенсуальним, оскільки він вважається укладненим з моменту досягнення згоди, особливо тоді, коли йдеться про трудовий договір, укладнений в усній формі.
Більше того, трудовий договір вважається укладненим і тоді, коли наказ або розпорядження не видані, але працівник фактично був допущений до роботи. Фактом допуску до роботи визначається набуття сторонами прав і обов'язків, спрямованих на досягнення цілей, які їх цікавлять. Що й визначає подальші умови праці, які містяться в законодавстві. Цим пояснюється неповнота умов у трудовому договорі, доповнення яких відбувається відповідно до законодавства про працю, що містить у собі умови й істотні умови праці трудівників.
Таким чином, контракт - це така форма трудового договору, в якій права й обов'язки визначаються погодженням сторін. У цьому його особливість. І тому, контракт є договір про працю.
Loading...

 
 

Цікаве