WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Пільги, як форма соціального забезпечення - Реферат

Пільги, як форма соціального забезпечення - Реферат

Виявляється, що найбільш уразливі групи населення, які потребують безперечної додаткової допомоги від держави, становлять незначний відсоток серед населення, що має право на пільги. Так, члени багатодітних сімей та одинокі матері складають серед пільговиків менше одного відсотка. Натомість переважна частина пільговиків – це пенсіонери за віком. Сьогодні уряд країни стоїть перед необхідністю перегляду всієї системи пільг. Потрібно провести глибоку інституційну реформу всієї системи соціального захисту населення, щоб забезпечити такий розподіл ресурсів, при якому вони будуть надаватися бідним категоріям, а не поширюватимуться на забезпечені верстви населення.

Розглянемо загальний розподіл пільг по сім'ям – бідних та небідних. В Україні майже кожна друга сім'я має хоча б одну особу, яка має право на пільги. Найчастіше сім'я має право одноразово на дві пільги, таких сімей 29%. Наявність 1–3 пільг частіше спостерігається у бідних, а 4 та більше – у небідних сімей. Бідні сім'ї звичайно використовують лише одну пільгу, а небідні – дві або більше. Тобто багатьма видами пільг часто користуються ті, хто має квартиру, телефон, можливість отримання пільгових путівок, часто користується пасажирським транспортом тощо.

3. Неефективність системи пільг

Ця неефективність пільг як інструменту соціальної політики стає ще більш очевидною, якщо розглянути користування пільгами як функцію зайнятості населення та соціально–економічного статусу. На перший погляд, статистичні дані підтверджують велике значення пільг для добробуту бідних категорій українського населення. Так, пільгами найчастіше користуються сім'ї, в складі яких немає працюючих. Із 100 сімей, у складі яких немає працюючих, пільгами в середньому користуються 89. Із збільшенням кількості працюючих спостерігається тенденція до зменшення користування пільгами. Для сімей з одним працюючим відповідний показник становить 54, а двома працюючими – 48, з трьома і більше працюючими – 43.

Очевидно, що сім'ї з принаймні одним працюючим більше економлять завдяки користуванню пільгами. Так, сім'ї, у складі яких немає працюючих, попри більшу кількість пільг у користуванні, щомісяця економлять майже у двічі менше коштів, ніж сім'ї, де є працюючі. Це підтверджує тезу, що пільги в сучасній системі соціального захисту в Україні лише незначною мірою спрямовані на підтримку найбільш нужденних верств населення.

Сім'ї пенсіонерів користуються пільгами інтенсивніше, ніж інші сім'ї, і відповідно вони більше економлять. Середня кількість пільг, що припадає на 100 сімей пенсіонерів, становить 96, тоді як по всіх сім'ях – 64. Однак насправді сім'ї пенсіонерів користуються переважно більш "дешевими" пільгами. Щомісячна сумарна вартість п'яти основних пільг у сім'ях пенсіонерів, які користуються пільгами, на 21% менше, ніж в інших сім'ях. Ці цифри знову свідчать про те, що сучасна система пільг не є ефективним засобом підтримки найбільш нужденних верств населення.

Введення інших економічних змінних допомагає виявити ефективність пільг як засобу підтримки малозабезпечених верств населення. Для порівняння візьмемо середній розмір витрат на душу населення. Вважається, що серед бідних сімей цей показник нижчий. Насправді ті, хто фактично користується хоча б однією з передбачених законодавством пільг, мають дещо нижчі витрати, ніж населення в цілому та ті, хто не користується пільгами. Це свідчить про те, що пільги допомагають бідним незначною мірою, більше, ніж заможним.

Треба відмітити ще таку особливість – не всі ті, хто має право на пільги, користуються цим правом. Дослідження показують, що лише 80% громадян, які мають право на пільги, користуються ними. Некористування пільгами та його причини показує недоліки сучасної системи пільг та компенсацій як засобу допомоги бідним верствам населення.

Висновок

На сучасному етапі система пільг не повною мірою виступає інструментом соціального захисту населення. Про це свідчить її подвійний характер.

Наведений аналіз стану системи пільг та компенсацій в Україні дав змогу зробити наступні висновки:

Безперечно, система надання населенню пільг і компенсацій є ключовим елементом соціальної політики. Але, на жаль, ступінь користування пільгами показує, що сучасна система пільг і компенсацій не виконує свого соціального завдання, яке полягає в забезпеченні підтримки соціально уразливих верств суспільства. Загалом лише 43% населення використовує своє право на ті чи інші пільги. З них 70% складають не бідні, а ті, хто належить до більш забезпечених верств суспільства. Некористування пільгами підтверджує тенденцію, що найбільшу частину серед тих, хто має право на пільги, але не користується ними, складають бідні. Крім того, найпоширеніша причина не користування пільгами серед бідних, які мають право на пільги, це відсутність підстав для користування. Інакше кажучи, право користуватися міжміським транспортом нічого не варте для сільських мешканців, які просто не можуть їм скористатися. В цій ситуації пільга стає лише декларативною й не має жодного практичного значення для тих, хто ніби–то має на неї право.

Усе це свідчить про те, що настав час радикально реформувати українську систему пільг і компенсацій, яка має виконувати функцію соціального захисту найбільш нужденних верств населення. В умовах як загальної обмеженості ресурсів бюджетів усіх рівнів, так і обсягу коштів, що можуть за нинішньої економічної ситуації в країні спрямовуватись для потреб соціального захисту населення, дуже важливим питанням є раціональне та ефективне використання цих коштів. Посилення соціального захисту найбільш соціально вразливих верств населення вимагає змінити характер сучасної системи.

Доки не буде приведено у відповідність наявність коштів з обсягами та різними видами пільг і допомог, бідна частина населення ніколи не одержить підтримки, яку повинна надавати їм система пільг і компенсацій. Систему потрібно зробити врівноваженою та концентрованою – такою, щоб пільги були не привілеями, а адресною допомогою найбільш нужденним членам суспільства.

При реформуванні державної політики з надання пільг і компенсацій треба враховувати відносну вагу визначених цілей і необхідність зробити чіткий політичний вибір у разі існування несумісних цілей.

Повинно бути менше пільг за професійною ознакою (працівники органів внутрішніх справ, прокуратури, транспорту, військовослужбовці тощо), і більше пільг, які надаються найбільш уразливим верствам населення (інвалідам війни та загального захворювання 1 та 2 груп, громадянам, віднесеним до 1 та 2 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, дітям–інвалідам, пенсіонерам тощо). Це буде прогресом для системи в цілому, тому що рівень заробітної плати переважної більшості зазначених категорій, які одержують пільги за професійною ознакою, досить високий і значно перевищує середній.

Крім того, в чинній системі пільг та компенсацій є такі пільги, які в інших країнах не розцінювалися б як складові соціального захисту населення. Це безплатне або пільгове санаторно–курортне лікування, надання бюджетних кредитів тощо. Щоб зберегти цілісну систему соціального захисту, яка б задовольняла потреби дійсно соціально незахищених членів суспільства, потрібно відмінити пільги, які не можуть розцінюватися як складові системи соціального захисту населення. Однак відміняти такі пільги треба поступово і обережно, щоб звести до мінімуму негативні наслідки.

І нарешті, потрібно збільшити прозорість та відповідальність у наданні пільг, що залишаться після реформи, налагодити зворотний зв'язок між державними органами, які втілюють у життя державну політику щодо соціального захисту населення країни, та її громадянами для створення більш результативної системи захисту соціально уразливих верств населення.

Список використаних джерел

1. Бойко, М. Д. Трудове право України : навчальний посібник / М.Д. Бойко. - К. : Атіка, 2006.

2. Державна політика: аналітичні документи, підготовлені в межах проекту "Створення груп аналізу політики та Центру інформаційних ресурсів в уряді України". – К., 2002. – 196 с.

3. Про затвердження Комплексної програми забезпечення реалізації Стратегії подолання бідності: Постанова Кабінету Міністрів України від 21 груд. 2001 р. № 1712. – К., 2006.

4. Скуратівський В.А., Палій О.М., Лібанова Е.М. Соціальна політика (2–е вид. доп. та перероб.): Навч. посіб. для слухачів, аспірантів, докторантів спеціальності "Державне управління". – К.: Вид–во УАДУ, 2003. – 364с.

5. Стратегія подолання бідності: Указ Президента України від 15 серп. 2001р. № 637. – К., 2004.

6. Романов В., Рудик О., Брус Т. Вступ до аналізу державної політики: Навч. посіб. – К.: Основи, 2001. – 238с.

7. Якуненко Н., Мельник Н. Аналіз ефективності системи державних соціальних допомог в Україні // Україна: аспекти праці. – 2002. – № 1. – С.15–22.

8. Якуненко Н., Кривенко Н. Заміна пільг населенню на адресну грошову допомогу // Україна: аспекти праці. – 2003. – № 1. – С.21–24.

9. Сергієнко О. Соціальна політика в сучасному світі та в Україні // Україна: аспекти праці. – 2007. – № 1. – С. 31–37.

Loading...

 
 

Цікаве