WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Пільги, як форма соціального забезпечення - Реферат

Пільги, як форма соціального забезпечення - Реферат

Реферат

на тему:

Пільги, як форма соціального забезпечення

План

Вступ

1. Поділ соціальних пільг за змістом

2. Види найпоширеніших пільг

3. Неефективність системи пільг

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

В Україні за багато років створилася складна й розгалужена система пільг та компенсацій для окремих категорій громадян. Це виплати чи послуги, які надаються населенню згідно з чинним законодавством України. Але при відсутності адресності їх надання система вийшла з–під контролю та потребує реформування. Саме те, що діюча система пільг не забезпечує надання допомоги виключно бідним верствам населення, а сприяє помітному збільшенню доходів заможних верств, зростанню економічної нерівності в суспільстві, наголошено в Стратегії подолання бідності [4, с. 4]. Соціальний захист, у свою чергу, має ґрунтуватися на принципах поглиблення адресності та забезпечення матеріальної підтримки непрацездатних громадян, сімей з дітьми, пенсіонерів та осіб з обмеженими фізичними можливостями [2, с. 2].

Проблеми та особливості формування ефективної системи підтримки соціально уразливих верств населення країни досить широко досліджуються в працях Е.Лібанової, О.Палій, О.Сергієнко, В.Скуратівського, Н.Якуненко М.Бойко та інших вітчизняних вчених.

Незважаючи на значну кількість публікацій, що висвітлюють різні аспекти державної політики щодо соціального захисту населення, питання аналізу та формування оптимальної системи надання пільг та компенсацій громадянам не набули достатнього ступеня розробленості.

Завдання цього реферату полягає у розгляді наявної системи надання пільг та компенсацій населенню країни як складової системи соціального захисту та виявлення її внутрішніх протиріч і недоліків.

Сьогодні в Україні система пільг спрямована на вирішення двох принципово різних завдань. Перше – це надання привілеїв окремим категоріям населення, які влада прагне виділити із загальної сукупності, незалежно від рівня доходу. Існування пільг такого роду значною мірою є тягарем для системи соціального захисту населення країни. Друге завдання – це підтримка соціально уразливих верств населення, що можна вважати специфічною формою адресної соціальної допомоги. Сучасна державна політика щодо соціального захисту населення повинна виступати цілеспрямованою дією, безпосереднім чи опосередкованим впливом на повсякденне життя суспільства, стати підсумком великої кількості програм, законодавчих намірів та організаційних взаємодій. І повинна вона розроблятися з метою досягнення поставлених цілей або певного результату, хоча не завжди реалізується на практиці.

Система пільг виникла ще тоді, коли Україна була частиною Радянського Союзу. У радянські часи наявність пільг у певної частини населення розцінювалося як свого роду привілей. Функція пільг полягала у наданні особливого статусу окремим категоріям громадян, які мали певні заслуги перед країною чи займали високі посади в суспільстві. Надання пільг жодним чином не залежало від рівня добробуту, а тільки ще більше виділяло пільгову категорію серед звичайних громадян.

На початку 90–х рр. різке падіння життєвого рівня населення країни спонукало державу до пошуку нових засобів захисту найбільш уразливих верств населення. І таким засобом стало надання пільг цим категоріям населення. Пільги стали використовуватись як один з інструментів соціального захисту і набули масового поширення. Така практика призвела до значних викривлень в економічній політиці держави й кардинально змінила сутність пільги.

Нинішня система пільг та компенсацій дуже складна, їх надання передбачає 27 законів України, 2 укази Президента України, 15 постанов Кабінету Міністрів України та ще 5 актів уряду. Умовно всі пільги поділяються на дві групи: одноразові та багаторазові. Одноразовою пільгою особа може скористатися лише раз протягом тривалого періоду, передбаченого законодавством. Багаторазові пільги використовуються регулярно, незалежно від терміну та кількості випадків використання. Серед багаторазових пільг переважають такі, що мають індивідуальний характер (право на проїзд у транспорті, санаторно–курортне лікування, купівля медикаментів), але серед них є й такі, які автоматично поширюються на всіх членів сім'ї. Слід зазначити, що пільги в даний час настільки поширені, що на кожного мешканця країни припадає більше одного випадку використання пільг, а в майже 50% українських сімей є хоча б один пільговик.

В Україні склалися серйозні перешкоди, що ставлять під сумнів здатність системи пільг та компенсацій виконувати завдання, яке перед нею стоїть. Головна проблема в тому, що система була сформована без узгоджень з діючим законодавством та без урахування особливостей економічних процесів. У цьому й полягає проблема. Враховуючи значну кількість одержувачів вищезазначених пільг та компенсацій, а відповідно і значні обсяги витрат з їх фінансового забезпечення, виникає потреба пошуку необхідних для цього бюджетних асигнувань. Це завжди було складно для України, але особливої актуальності ця проблема набула в останні роки через відомі ускладнення в економічному розвитку країни та пов'язане з цим зменшення надходжень до бюджету. І як наслідок цього, більшість пільг не були в повному обсязі профінансовані. Зобов'язання з виплати пільг призвели до значної заборгованості у бюджетах всіх рівнів. Існує дедалі більший розрив між пільгами, що їх надає законодавство, та фінансовою можливістю уряду надати ці пільги.

До того ж, значна частина пільг надається без відповідного контролю або відповідальності. Сучасний механізм передбачає перерахування коштів із бюджетів надавачам послуг, але в багатьох випадках неможливо визначити розмір фактично спожитих послуг пільговими категоріями населення. Це, насамперед, стосується багаторазових пільг.

1. Поділ соціальних пільг за змістом

За змістом усі соціальні пільги можна поділити на:

1) житлово-комунальні (звільнення або зменшення плати за житло, комунальні послуги; першочергове або позачергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов; надання бюджетних кредитів та позик на індивідуальне житлове будівництво; безкоштовний ремонт жилих будинків (квартир), що перебувають у їх власності, або компенсація витрат на його проведення при виконанні власними силами відповідно до Положення про систему технічного обслуговування, ремонту, реконструкції; безоплатна приватизація житла незалежно від розміру загальної площі);

2) медико-реабілітаційні (безоплатне або пільгове придбання ліків; безоплатне або пільгове санаторно-курортне лікування та виплата компенсації за невикористане право на пільгове санаторно-курортне лікування);

3) транспортні (право безкоштовного проїзду всіма видами пасажирського міського (комунального) та приміського транспорту);

4) соціально-побутові (право на безоплатне або пільгове встановлення телефонів; безоплатне або пільгове користування телефоном);

5) пенсійні (надбавки до трудової чи соціальної пенсії; зменшена вимога щодо необхідного трудового чи страхового стажу особи);

6) соціально-трудові (право на позаконкурсне зарахування до вищих навчальних закладів при одержанні позитивних оцінок; право позачергового працевлаштування за спеціальністю; переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності або штату та на працевлаштування у випадку ліквідації підприємства; підвищений розмір допомоги в разі тимчасової непрацездатності; використання щорічної відпустки у зручний для них час і т.п.).

Доречно зауважити, що обсяг відповідних пільг за одним і тим же змістом не є однаковим для всіх соціальних груп, які мають право на пільги.

У національному законодавстві також передбачено велику кількість соціальних пільг, які є нематеріальними послугами, породженими дефіцитом у минулому, та за умов ринкових змін в Україні стали просто деклараціями, які не мають змістового навантаження. До таких пільг, наприклад, можна віднести: першочерговий відпуск місцевих будівельних матеріалів на будівництва чи капітальний ремонт; першочергове право на вступ до житлово-будівельних кооперативів; позачергове обов'язкове забезпечення місцями у дошкільних закладах освіти незалежно від відомчої підпорядкованості; першочергове обслуговування в аптеках; користування при виході на пенсію та зміні роботи поліклініками, до яких вони були прикріплені піл час роботи, і т.п. Як видається, саме в цій частині національне законодавство потребує удосконалення. Такі пільги лише загромаджують законодавство та не мають жодного практичного значення.

За ступенем персоніфікації соціальні пільги можна класифікувати на одноособові (наприклад, пільга щодо оплати медикаментів, забезпечення санаторно-курортного лікуванням тощо) та сімейні (пільга на оплату житлово-комунальних послуг тощо); за періодичністю їх виплати - на одноразові (забезпечення спецавтотранспортом) та щомісячні (оплата житла).

2. Види найпоширеніших пільг

Найпоширенішим видом багаторазових пільг є пільга на проїзд у міському пасажирському і приміському транспорті. Майже кожна третя особа в країні має право на пільговий проїзд у міському та приміському транспорті. На пільговий проїзд у міжміському транспорті мають право 12,9% населення. Право на пільгову оплату житлово–комунальних послуг офіційно має 8,2% населення, а якщо враховувати і членів сімей пільговиків – 14%. Ще 7,6% населення має право отримувати медикаменти на пільгових умовах [1, с. 105].

Пільги та різні види допомог, що надаються сьогодні в Україні, призначаються за різними критеріями. Враховується як сукупний, так і індивідуальний доход, норми житлової площі та нормативи споживання комунальних послуг, критерії вислуги та інші показники. Поряд з цим використовується й різна величина межі бідності.

Основні категорії населення, які мають право на пільги – це пенсіонери за віком, інваліди, учасники війни та особи, які виділяються за професійною ознакою (працівники судів, прокуратури, міліції та ін.), потерпілі внаслідок катастрофи на ЧАЕС. Найчисленнішою серед користувачів пільг (38%) становлять сім'ї, що мають осіб пенсійного віку й не мають дітей. Найрідше користуються пільгами сім'ї, до яких входять: особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; одинокі матері; багатодітні сім'ї; особи, що доглядають за інвалідом І групи чи дитиною–інвалідом. Серед сімей з дітьми пільгами користується менше 20%.

Loading...

 
 

Цікаве