WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Вирощування гречки - Реферат

Вирощування гречки - Реферат

Реферат на тему:

Вирощування гречки

Для захисту гречки від шкідників і хвороб, узагальнюючи досягнення науки з вирощування гречки та практику передових гречкосійних господарств України, можна рекомендувати комплекс уже давно ефективно застосовуваних агротехнічних заходів.

В Україні рослинам із родини гречкових можуть завдати шкоди 114 видів шкідників. Проте поки що не встановлено точного видового складу шкідників гречки культурної, хоча на ній виявлено майже 50 їх видів. Питання доповнення видового складу шкідників та їхньої шкодочинності залишається відкритим. Найвідоміших потенційно шкідливих комах гречки, які здатні спричинити відчутні втрати врожаю, налічують близько 15 видів.

Із загальним погіршенням фітосанітарного стану на посівних площах під різними культурами в Україні знову виникає загроза, в т. ч. і для гречки, від таких багатоїдних комах, як дротяники (личинки коваликів), хробаки (личинки хрущів), гусениці озимої совки та низки інших шкідливих безхребетних, чия чисельність значно зросла останнім часом.

У практиці вирощування гречки ще раніше було зафіксовано значні її пошкодження дротяниками у фазі 2–4 листків, у низьких місцях — капустянкою, на багатих грунтах траплялося масове пошкодження культури буряковою попелицею, внаслідок чого рослини дуже деформувались. Їхній ріст і розвиток затримувались або й зовсім припинялися.

Гречку слід сіяти на родючих і чистих від бур'янів грунтах після кращих для неї попередників. На Поліссі — після картоплі, удобрених кукурудзи, буряків, озимини та люпину. В Лісостепу — після цукрових буряків, картоплі, удобреної кукурудзи, удобреної озимини або озимини, що йде по зайнятому пару, і зернобобових. У Степу — після просапних і озимини, що йде по зайнятому пару.

Грунт до сівби гречки треба добре обробляти. На Поліссі після зернових, а в Лісостепу та Степу після усіх попередників оранку провадити на зяб із урахуванням якості грунту та попередника. В зоні достатнього зволоження в разі значного ущільнення грунту за зиму зяб навесні переорювати на глибину 3–4 см дрібніше за зяблеву оранку. На Поліссі (за потреби весняної оранки після просапних) провадити її потрібно не пізніше висівання ранніх ярих. Навесні, до сівби, грунт обробляти так, щоб він дуже не ущільнювався і не заростав бур'янами. Грунт для висівання гречки має бути пухким і чистим від бур'янів.

Застосовувати правильне удобрення гречки. Для цього використовувати в усіх зонах, насамперед, післядію добрив, унесених під попередники з огляду на добре використання їх гречкою.

За безпосереднього внесення добрив під гречку на бідних на поживні речовини грунтах Полісся й частково Лісостепу органічні та мінеральні добрива застосовувати з урахуванням якості грунту та попередника. На дерново-підзолистих і сірих опідзолених грунтах перевагу мають азотні та калійні добрива й добре діють органічні, а на чорноземах — фосфорні.

Одночасно широко застосовувати на всіх видах грунтів і в усіх зонах України рядкове удобрення, що економічно є найвигіднішим способом застосування під гречку. На дерново-підзолистих і сірих опідзолених грунтах, бідних на поживні речовини, найдоцільніше вносити в рядки повне мінеральне добриво, а на чорноземах — суперфосфат з розрахунку по 10–15 кг/га поживних речовин. За сприятливих погодних умов азотні добрива можуть бути дуже ефективні.

В усіх зонах і на всіх видах грунтів не допускати внесення з весни безпосередньо під гречку калійних добрив з високим вмістом хлору (каїніт, калійна суміш, калійна сіль). Хлорні форми калію, особливо в поєднанні з фосфорними добривами, часто спричинюють депресію в рості й розвитку гречки, що призводить до відчутного зниження врожаю.

Зрідка, якщо й доводиться використовувати хлорні форми калію, то їх найдоцільніше вносити під гречку заздалегідь, щоб хлор промивався в грунті.

Внесення в грунт вапна нейтралізує шкідливу дію хлоридів, а також сульфатів амонію. Дуже добре використовує гречка калій, внесений у попелі. На широкорядних посівах слід застосовувати підживлення азотними та фосфорними добривами у фазі бутонізації і початку цвітіння; використовувати для сівби велике й ваговите насіння кращих районованих сортів гречки. Обов'язково сортувати та очищати насіння, доводячи його до високих посівних кондицій. Відомо, що завдяки добору сорту можна в середньому збільшити врожайність на 20–30%. Гібридне насіння з довгостовпчастих рослин у подальших поколіннях дає вищий урожай порівняно з гібридним насінням, одержаним із короткостовпчастих. Сіяти гречку треба в кращі для кожної зони й господарства строки, а орієнтовними вважати: для Лівобережного Полісся кінець травня — першу половину червня; для Правобережного Полісся — другу половину травня; для північної і центральної частини Лісостепу — середину травня; для південної частини Лісостепу — першу половину травня; для зони північного Степу — кінець квітня — початок травня. Сівба в пізні строки, переважно через післяукісні посіви, допускається в межах 20–30% до загальної площі висівання гречки в господарстві. Краще сіяти гречку раніше, ніж запізнюватися.

Скоростиглі сорти можна висівати на 8–10 днів пізніше за середньостиглі. Якщо грунт не зовсім чистий від бур'янів, у всіх зонах і в районах із недостатнім зволоженням на всій площі потрібно запроваджувати широкорядні посіви гречки з обов'язковим обробітком міжрядь не менше двох разів. Ширина міжрядь має бути 45 см, це забезпечить механізований міжрядний обробіток. Щоб зменшити шкідливий вплив суховіїв, доцільно запроваджувати кулісні посіви гречки. Куліси треба висівати із соняшнику або кукурудзи на два-три захвати тракторних сівалок (одночасно з сівбою гречки, а ще краще за 10–15 днів до її висіву). Перший міжрядний обробіток широкорядного посіву гречки провадити у фазі 2–3 листків на глибину 5–6 см, а другий на початку цвітіння гречки на глибину 8–10 см з одночасним виполюванням великих бур'янів у рядках. Одночасно з другим розпушенням міжрядь доцільно здійснювати підживлення. Для поліпшення запилювання на початку цвітіння гречки до її висіву слід підвозити бджіл із розрахунку не менше двох бджолосімей. Для збільшення виробництва гречки широко впроваджувати в усіх зонах післяукісні посіви культури, а в південніших районах (за наявності потрібних умов) — післяжнивний висів гречки після культур, що рано звільняють поле. Для післяжнивних посівів доцільніше використовувати скоростиглі сорти.

Збирати врожай потрібно роздільним способом у фазі, коли 65–75% зерна на рослинах побуріє. Скоростиглі сорти гречки, що дружно достигають, і низькорослі та дуже зріджені посіви треба збирати прямим комбайнуванням. Зерно з-під комбайнів одразу ж перечищати на зерноочисних машинах та підсушувати, доводячи його до товарних і посівних кондицій. Якщо в період росту гречки її пошкодили шкідники, тоді слід застосувати такі заходи: щоб запобігти пошкодженням не висівати культуру на площах, що мають підвищену чисельність грунтоживучих шкідників (капустянка, дротяники, личинки різних видів хрущів, підгризаючі совки). Якщо замінити площі не можна, насіння перед висіванням треба протруювати інсектицидами.

Важливим запобіжним заходом у боротьбі з попелицями є старанне знищення бур'янів на посівах гречки та поблизу них. На жаль, для гречки немає пестицидів, які входять до "Списку... дозволених до використання в Україні". Цю проблему потрібно вирішувати як найшвидше, а нині залишається тільки пропонувати для захисту цієї культури від шкідливих організмів інсектициди та фунгіциди, які використовують проти спільних шкідників і хвороб на інших культурах. Слід мати на увазі, що обробляти посіви гречки проти шкідників треба до початку цвітіння.

Основою захисту гречки від комплексу шкідників є профілактичні заходи: правильна організація землекористування й дотримання сівозміни. Невелика частина гречки в структурі посівних площ та її висока лабільність щодо попередників дають змогу ефективно використовувати плодозміну та просторову ізоляцію для відвернення масового заселення посівів багатьма шкідниками, насамперед тими, що пов'язані трофічно з рослинами родини гречкових. Ці заходи забезпечують задовільний фітосанітарний стан посівів гречки й не завжди потребують застосування пестицидів.

Так, у районах широкого розповсюдження та високої шкодочинності стеблової картопляної нематоди рекомендується не розміщувати гречку після картоплі.

Якщо, за даними грунтових розкопок, перед сівбою гречки призначені під культуру площі мають високу чисельність грунтоживучих шкідників (дротяники, личинки хрущів, капустянка), то насіння доцільно протруювати препаратами: Промет 400 СS, мк.с., (фуратіокарб, 400 г/л) — 2 л/т (обробка насіння перед сівбою суспензією препарату в 10 л води на 1 т насіння) або Семафор 20 СТ, т.к.с., (біфентрин, 200 г/л) — обробка насіння перед сівбою суспензією препарату 2–2,5 л/т (10 л води на 1 т насіння). Ці препарати також захищають сходи від паросткової мухи, блішок, підгризаючих совок, піщаного мідляка.

У разі загрози істотного зрідження посівів такими шкідниками сходів, як гречкова блішка, хетокнема Шефлера, піщаний мідляк, підгризаючі совки, проти них проводять обприскування інсектицидами, які використовують для спільних шкідників на цукрових буряках. Це — Актара 25 WG, в.р.г., (тіаметоксам, 250 г/кг) у нормі витрати 0,08 кг/га; Актеллік 500 УС, к. е. (піриміфосметил, 500 г/л) — 1,0 л/га; Альтекс 100, к.е. (альфа-циперметрин, 100 г/л) — 0,1–0,15 л/га; Базудин 600 ЕW, 60% в.е. (діазинон) та аналог Діазинон, 60% к.е. (діазинон, 600 г/л) — 0,8–1,0 л/га; Бі-58 Новий, 40;, к.е. (диметоат) та аналоги: Пілармакс, 40; к.е. (диметоат, 400 г/л); Рогор, 40; к.е. (диметоат, 400 г/л) і Рогор-С, 40% к.е. (диметоат, 400 г/л) — 0,5–1,0 л/га; Децис, 2,5% к.е. (дельтаметрин, 25 г/л) — 0,4–0,5 л/га та аналог Децис Форте, 12,%% к.е. (дельтаметрин, 125 г/л) — 0,1–0,15 л/га; Дурсбан, 48% к.е. (хлорпірифос, 480 г/л) — 1,5 л/га; Золон, 35% к.е. (фозалон, 350 г/л) — 1,0 л/га (блішки); Карате Зеон 050 S, м.к.с. (лямбда-цигалотрин, 50 г/л) — 0,125–0,15 л/га та аналог Карате 050ЕС, к.е., в такій самій нормі витрати; Маршал, 25% к.е. (карбосульфан, 250 г/л) — 0,8–1,0 л/га; Моспілан, 20% р.п. (ацетаміприд, 200 г/кг) — 0,05–0,075 кг/га; Сумітіон, 50% к.е. (фенітротіон, 500 г/л) — 0,6–1,0 л/га.

Ці самі препарати можна пропонувати в тих самих нормах витрати проти попелиць, листогризучих шкідників — лучний метелик, листогризучі совки, білянки.

Застосовувати інсектициди у фазі бутонізації гречки не можна, щоб не зашкодити медоносним бджолам та іншим корисним комахам, зважаючи на ранні та дуже розтягнуті строки цвітіння.

Грибні хвороби

Пероноспороз (несправжня борошниста роса). Збудник — Peronospora fagopyri Elenev. Упродовж вегетаційного періоду рослини заражаються конідіями, що розвиваються на конідієносіях, які виходять пучком із продихів нижнього боку листка. Збудник зимує у вигляді кулястих ооспор із тонкою гладкою оболонкою в залишках тканин хворих рослин і на насінні. Уражує квітки та листя. На листках хвороба проявляється в утворенні круглих розпливчастих світло-жовтих маслянистих плям. Із нижнього боку листків, особливо у вологу погоду, розвивається пухкий сірувато-білий або злегка фіолетовий наліт (пліснява). За великого розвитку хвороби листя відмирає. Уражені квітки коричневіють (темніють), передчасно гинуть, висихають і теж вкриваються пліснявою. Дуже сильне ураження рослин у вологі роки. Недобір урожаю — до 20%. Зазерненість в уражених рослин буває на 20–35% меншою, ніж у здорових. Відносно стійкий проти хвороби — сорт Орлиця.

Loading...

 
 

Цікаве