WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Штучний дощ — природний урожай - Реферат

Штучний дощ — природний урожай - Реферат

Програма розвитку зрошення передбачає, зокрема, витрати на реконструкцію зрошувальних систем у розмірі 750 млн гривень на п'ять років. Щороку слід міняти 700–800 машин, щоб за п'ять років повністю замінити застаріле обладнання. Закладено в програму й кошти на реконструкцію каналів. Чи буде ухвалено програму? Власне, перебуваючи в Херсонській обласній державній адміністрації і Управлінні агропромислового розвитку, я перейнявся оптимізмом людей. Тут якось не заведено бідкатися, киваючи на столичних чиновників. Важливо, щоб київські керівники усвідомили, що без програми розвитку зрошення ані Херсонщина, ані інші південні області України не зможуть забезпечити належні результати в агросекторі. Згідно з даними аналітичної довідки "Про використання зрошуваних земель в Україні", розміщеної на сайті Держводгоспу, Комплексну програму розвитку меліорації земель та поліпшення екологічного стану зрошуваних і осушених угідь у 2001–2005 роках профінансовано в частині реконструкції і будівництва меліоративних систем лише на 0,7%. Сподіваємося, що її наступниці пощастить більше.

Зрошення — то життя Півдня

А що ж із приводу проблеми зрошення думає сільгоспвиробник? "За день до вашого приїзду пройшов невеличкий дощик, а до цього живильної вологи не було цілий місяць", — розповіли мені херсонці. А чи реально взагалі працювати за таких умов? "Для Херсонщини зрошення, справді, – головне питання, — переконаний генеральний директор СТОВ "Таврійська перспектива" Володимир Єрмоленко. — Ризиковане землеробство — це ризик, вклавши кошти, не одержати віддачі. Зрошення — той шлях, який веде із зони ризикованого до зони гарантованого рільництва. Наше підприємство, "Таврійська перспектива", міститься в епіцентрі посушливого краю. І все ж ми збираємо пристойні врожаї озимої пшениці, соняшнику, ячменю, ріпаку, сої. Культури віддячують нам добрим урожаєм саме завдяки зрошенню. Зрошуваних земель у нашому господарстві понад п'ять тисяч гектарів. Маємо 66 дощувальних машин "Фрегат". Вони встановлені на чотирьох насосних станціях. Обслуговують їх справжні майстри своєї справи, які досконало знають ці машини й можуть упоратися зі своєю роботою навіть із заплющеними очима. Проблеми? Звісно, це великі витрати на підтримання поливних систем. Левову частку витрат становлять і кошти, передбачені на охорону, адже проблема крадіжок є напрочуд актуальною. Через це цілий рік тримаємо тут воєнізовану охорону. Для подання води на "Фрегати" існує насосна станція. Ці станції державні. Ми укладаємо угоду з Облводгоспом, платимо за воду (вона не надто дорога), а також за електроенергію. Остання стаття — дуже витратна. До минулого року існувала державна компенсація витрат на електроенергію. Ця система фактично урівнювала сільгоспвиробників, що працюють в умовах ризикованого землеробства, з іншими. Нині, на жаль, її немає. І на нас лягає дуже великий фінансовий тягар. А без зрошення не можна. На такій пізній ярій культурі, як соя, використовуємо до десяти поливань. Потрібно, щоб держава повернулася обличчям до проблем південних регіонів, адже альтернативи зрошенню у нас, на Херсонщині, немає.

Технічні проблеми з року в рік нагромаджуються. Ми нині оснащені лише завдяки тому, що постійно купляли обладнання. Найстарші наші "Фрегати" датовані 1973-м роком, наймолодші ми придбали п'ять років тому за лізингом. Українські заводи поливну техніку нині практично не виробляють. Цю ситуацію треба змінювати. 53-гривнева компенсація? Ми підготували всі документи на неї. Безумовно, це підтримка, але підтримка недостатня. Прийнятнішою для нас була б компенсація вартості електроенергії, що витрачається для зрошення, адже в собівартості продукції найвища питома вага належить саме електроенергії. Звісно, ми чекаємо ухвалення програми розвитку меліорації. Вірю в те, що дочекаємося. Для Херсонщини це важливіше, ніж для будь-якої іншої області. Останню копійку наш сільгоспвиробник дістане для того, щоб вкласти в зрошення".

Мабуть, ви багато чули про дослідне господарство "Асканійське", що в Каховському районі Херсонщини. Вісім тисяч гектарів зрошуваних земель дають змогу одержувати непогані результати. Охайна територія, привітні люди, чисті поля, розвинене тваринництво і... державний статус господарства. На питання про плюси та мінуси державної форми господарювання тут відповідають або категоричним запереченням переваг, або іронічними посмішками. Як дивляться на проблему зрошення в "Асканійському"?

"У нашому господарстві, певно, найстаріше в області обладнання для зрошення, — каже директор "Асканійського" Віра Найдьонова. — Якщо б не наш кадровий потенціал, а я маю на увазі саме фахівців із зрошування, цієї системи взагалі не було б. Щороку ремонтуємо близько 60 поривів, намагаємося підтримати систему в працездатному стані. Ми містимося в епіцентрі спеки. А на зрошенні використовуємо машини, поставлені 35 років тому. Ще в нас є 12 машин, які працюють на дві позиції. Не менш важливою є й проблема відшкодування державою витрат на електроенергію. Це слід вирішити на законодавчому рівні. Якби не припинили компенсувати витрати на електроенергію, ситуація зі зрошенням, принаймні на Херсонщині, була б іншою. Наш край без зрошення не проживе. А так ми беремо на одному полі по два врожаї. Попри те, що насосна станція підпорядкована управлінню магістрального каналу, ми вкладаємо в неї свої кошти, купуємо нові насоси, двигуни тощо. За інтенсивною технологією з двох сторін мають працювати двадцять "Фрегатів", а насправді працює лише десять. Тому ми намагаємося сіяти невибагливі до зрошення культури. Без штучного дощу я навіть не уявляю, як тут можна господарювати. Зрошення — то життя Півдня України. День починається зі зрошення, ним і завершується, а інколи не закінчується, проблеми доводиться вирішувати вночі. 53 гривні на гектар — це копійки. Навіть пшеницю, зазвичай, ми поливаємо двічі, а то й тричі, а про кукурудзу та сою — годі й казати".

Отакими вийшли херсонські діалоги. Після відвідування Херсонщини зрозумів, що до трьох основних проблем у царині зрошення, про які йшлося на початку матеріалу, сільгоспвиробник додає ще одну, специфічну для нашої країни, — крадіжки. Що далі? Вочевидь, Указ Президента України "Про заходи щодо зрошуваного землеробства в Україні" дасть певний поштовх розвитку зрошування в нашій країні. А програма, яку херсонці подали на розгляд Кабміну, повинна забезпечити ефективне функціонування водогосподарсько-меліоративного комплексу. Залишилося побажати лиш ефективного функціонування, власне, самого Кабміну. n

Loading...

 
 

Цікаве