WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Шкідники та хвороби персика - Реферат

Шкідники та хвороби персика - Реферат

Реферат на тему:

Шкідники та хвороби персика

Як допомогти деревам персика уникнути негативних наслідків суворої зими? Насамперед, слід знати, які види шкідливих організмів і хвороби є найнебезпечнішими. Володіючи цими знаннями, легше виконати ефективні захисні заходи.

Цього року більшість порід (сортів) як кісточкових, так і зерняткових сильно постраждали від надзвичайно низьких та тривалих температур повітря й грунту і різких перепадів температури (від 2...3°С до —25...28°С), а також нестійкого снігового покриву. За даними низки організацій, найбільше постраждали персик, абрикос, виноград, ягідники. Загибель дерев від морозів становить 92–100%, особливо у південних районах України та в Криму. Менше ушкоджено зерняткові породи (яблуня, груша, айва) — 26–47%. Ці показники дещо збільшаться в період вегетації, коли стануть добре помітні загиблі бруньки та пагони. До вегетації постраждалі дерева можна визначити за тріщинами (морозобоїнами) на штамбах і скелетних гілках дерев.

До того ж, навіть уцілілі дерева ослаблені, що з'ясувалося вже на початку вегетації: послаблений приріст, слабке цвітіння, значне осипання зав'язі, сильна камедетеча (у кісточкових). У таких умовах особливо небезпечні шкідники та хвороби, оскільки в ослаблених дерев знижується природний опір шкідливим організмам.

Для дерев персика, особливо молодих, найбільше шкодочинні: кучерявість листя, клястероспоріоз кісточкових, борошниста роса, вертицильоз, бактеріальний рак кісточкових, сіра гниль, або моніліоз кісточкових, і цитоспороз.

Кучерявість листків персика найчастіше виявляють у південних областях України та в Криму. Збудник хвороби — сумчастий грибок, — який через 10–12 діб після появи хвороби утворює з нижнього боку листка восковий наліт, що являє собою суцільний шар плодоношення грибка. Уражене листя має світло-зелений колір, згодом стає жовто-зеленим, а потім рожево-фіолетовим. Пластинка листка товщає, стає крихкою, кучерявою з гофрованою поверхнею. Такі листки скручуються та повністю осипаються. Пагони з ураженим листям товстішають, жовтіють і відмирають. Спори грибка зимують у тріщинах кори, між лусками бруньок, на опалому листі, а також у вигляді міцелію в уражених пагонах. Розвитку хвороби сприяє прохолодна, дощова погода в період розпускання бруньок.

Клястероспоріоз кісточкових. Збудник — гриб, який уражує всі надземні частини персика: бруньки, квіти, листя, зав'язь і плоди, пагони й гілки. Ушкоджені бруньки чорніють, покриваються шаром камеді, тому й блищать. Уражені квіти осипаються, а на листках утворюються невеликі плями, колір яких на різних сортах і породах змінюється — від яскраво-жовтого до червоно-бурого. Через 10–12 днів пляма засихає, випадає, і на її місці утворюється дірка, листя опадає. На ушкоджених плодах теж з'являються дуже дрібні плями такого самого кольору, як і на листі. Згодом плями збільшуються, здуваються, і вся поверхня плода вкривається суцільним шаром плям, вони тріскаються і з них випливає камедь. Плоди загнивають і обсипаються. Найнебезпечніше ураження гілок, бо вони потім відмирають. У гілках гриб може зберігати свою життєздатність упродовж багатьох років, будучи джерелом постійної інфекції. На молодих пагонах на початку літа утворюються оранжево-червоні плями, що збільшуються в розмірах, потім вони тріскаються й з них випливає камедь. Згодом уражені пагони відмирають. Зимує гриб у вигляді міцелію й конідій на ушкоджених ділянках кори, в бруньках, у камеді. Проростання спор і ураження рослин відбувається тільки за наявності краплинно-рідкої вологи, тобто особливо інтенсивно в роки з частими весняними дощами та за відносної вологості повітря понад 70%. Починають проростати спори за температури 5...6°С, масово ростуть за 20...22°С.

Борошниста роса персика. Збудник — сумчастий гриб, що уражує листя, молоді пагони й плоди, на яких утворюється борошнисто-білий наліт. Спочатку цей наліт ніжний, легко стирається, потім буріє, стає щільнішим. У половині літа на ньому з'являються плодові тіла збудника хвороби. Уражені листки грубіють, деформуються, складаються вздовж головної жилки, згодом засихають і опадають. Верхня частина уражених пагонів скручується й засихає. Ушкоджені пагони покриті повстяним нальотом, вони не ростуть і загнивають. Зимує збудник-грибниця на молодих пагонах. Розвитку хвороби сприяє спекотна погода й підвищена вологість повітря. Хвороба найпоширеніша на Півдні України. Уражені дерева втрачають зимостійкість і вимерзають навіть за слабких морозів.

Вертицильоз, або інфекційне в'янення дерев. Збудники — недосконалі гриби. Уражує дерева в будь-якому віці, але найчастіше страждають молоді: від 3–4 до 10–12 років. Характерна ознака захворювання — швидке в'янення листя й молодих пагонів, а надалі швидке всихання всього дерева. За гострої форми захворювання на окремих гілках або на всьому дереві листки в'януть, скручуються, буріють і засихають, але не опадають. Через один-два тижні гілки засихають. За хронічної форми захворювання поступово всихають окремі гілки, листки при цьому жовтіють, скручуються, буріють і передчасно опадають. Все дерево взимку сильно підмерзає, продуктивність його знижується, якість плодів погіршується. Часте пожовтіння й опадання листя починається в нижній частині крони або всередині, переходячи нагору й на периферію. Іноді оголюється й всихає частина гілок з одного боку крони або навіть половина крони. Кора й луб уражених дерев, на відміну від цитоспорозного всихання, на перших етапах проникнення хвороби мають цілком здоровий вигляд. Характерний симптом хвороби — зміна забарвлення елементів деревини, що добре помітно на поперечному або поздовжньому зрізі ушкодженої гілки. Навіть за слабкого ураження на зрізі видно загальне або переривчасте потемніння кільця ксилемної тканини.

Збудники хвороби (грунтові гриби) проникають у тканини через різні ушкодження кореневої системи й поширюються по всьому дереву. Нагромаджуються вони в грунті у формі грибниці й мікросклероціїв, які зберігаються тут протягом 8–10 років. Дерева уражуються впродовж усього періоду вегетації, але найбільше в період інтенсивного росту (травень-червень).

Сіра гниль. Збудник — гриб, що зимує в ушкоджених гілках, бруньках і засохлих плодах. Хвороба проявляється у вигляді моніліального опіку суцвіть і сірої гнилі плодів. Рано навесні, після дощів, на гілках і плодах утворюється спороношення гриба. Спори потрапляють на суцвіття, проростають і уражують їх. Квіти починають в'янути, буріють і всихають, залишаючись на дереві. Через квіти грибниця проникає в пагони, тоді й на них починає засихати листя, але не осипається. Пагони можуть уражуватися й через бруньки, які ще до цвітіння буріють і відмирають. Улітку хвороба на плодах проявляється в формі гнилі в період дозрівання. Тканина в місці ураження стає бурою й швидко загниває, на цій поверхні з'являються дрібні сірі подушечки-скупчення спор гриба. Уражені плоди залишаються на дереві впродовж усієї зими або опадають. Навесні вони стають джерелом інфекції.

Цитоспоріоз. Збудник — гриб, що особливо небезпечний для молодих дерев. Навесні уражені дерева починають всихати, при цьому бутони буріють, залишаючись на дереві. Листкові бруньки розпускаються пізніше, а листки стають блідими, надалі вони в'януть, залишаючись на гілках. Кора на штамбах і гілках відмирає, утворюються тріщини, з яких тече камедь. На уражених ділянках кори утворюються чорні, блискучі горбики (плодові тіла грибів), які містять оранжево-червоні спори. Спори поширюються з краплями дощу, з вітром, комахами й, потрапляючи на штамби й гілки, уражують їх. Ушкоджена деревина стає синьою. Кісточкові породи ушкоджуються восени (іноді за теплої погоди — взимку або рано навесні), здебільшого через тріщини та рани на корі.

Бактеріальний рак кісточкових. Збудник — бактерія, що за гострої форми хвороби нагадує опік. При цьому навесні листки, квіти, пагони й зав'язь плодів швидко в'януть, буріють, засихають і не осипаються із дерев. Кора спочатку буріє, потім чорніє й відмирає, при цьому має характерний запах кислого, збродженого соку. В разі хронічної форми хвороби кора розтріскується, відстає від деревини, з'являються рани, біля яких утворюються напливи калюса. Деревина відмирає майже повністю. Бактерії розносяться краплями дощу, вітром, комахами, інструментами, якими проводять обрізання дерев. Вони потрапляють в устячка на листі, в ранки на корі, в тріщини на зрізи гілок здорових дерев і в такий спосіб уражують їх. Хвороба може поширюватись із саджанцями та насінням.

Зараження відбувається впродовж усього року, та найінтенсивніше — восени й навесні за помірно теплої й вологої погоди.

Особливо небезпечна хвороба для молодих дерев у віці 3–16 років. На старих деревах хвороба протікає в хронічній формі, її наслідок — хлороз, дрібнолистковість, зниження зимостійкості.

Зі шкідників найбільшу загрозу персику, особливо після суворої морозної зими, становить комплекс садових листовійок, які ушкоджують бруньки, суцвіття, молоді листки, зав'язь плодів: розанова листовійка, всеїдна, товстушка строкато-золотиста, смородинова, свинцевополоса, брунькова вертуха, сітчаста й деякі інші види. Із групи довгоносиків бруньки, листя й зав'язь плодів (особливо навесні) сильно шкодять трубкокрут вишневий, казарка, виноградно-плодовий довгоносик і золотисто-зелений листковий, а також сірий бруньковий довгоносик. Із попелиць персик найчастіше заселяють: зелена персикова, смугаста, геліхризова й будякова попелиці. Пагони й плоди персика в південних районах дуже ушкоджує східна плодожерка, а яблунева плодожерка в окремі роки завдає значної шкоди плодам.

Навесні (від початку вегетації й до закінчення цвітіння) основної шкоди завдають листовійки, довгоносики й попелиця, а влітку — плодожерки, деякі види попелиць (геліхризова й будякова) і листовійок (сітчаста, смородинова). Якщо листовійки, попелиці й плодожерки зимують на гілках дерева (яйця попелиць), на штамбах і скелетних гілках (листовійки, яблунева й східна плодожерка), то більшість видів довгоносиків — у грунті або під рослинними рештками. Довгоносики й листовійки навесні ушкоджують бруньки, суцвіття, листя й зав'язь плодів. А після цвітіння найбільш шкодочинні попелиці (вони заселяють пагони та листя) й листовійки, в т. ч. плодожерки, бо ушкоджують плоди (зав'язь).

Слід враховувати й той факт, що багато видів шкідників узимку за сильних морозів гинуть, особливо ті, що зимують на деревах у стадії гусениць або імаго. Стійкіші до низьких температур — зимуючі яйцекладки й ті особини, які йдуть на зимові місяці в грунт. Навпаки, зимуючі стадії грибів і бактерій стійкіші до низьких температур, тому їхні життєздатність і шкодочинність вищі.

Для захисту персика від шкідливих організмів, особливо після суворих, морозних зимових місяців, потрібно застосовувати комплекс як агротехнічних, так і хімічних заходів. Насамперед, дерева потребують інтенсивного підживлення вже на початку вегетації. Для цього застосовують повний комплекс, що рекомендується, NPK (внесення в грунт). Добрі результати дає обробка крони, нових гілок, штамба й грунту пристовбурного кола 3–5%-вим розчином сечовини до початку вегетації та 1–3%-вим — перед цвітінням і через 30–45 днів після цвітіння. А також треба вирізати й знищити за межами саду уражені гілки, зняти засохлі плоди, листя та згребти їх з грунту, зачистити штамби від відмерлої кори, обробити садовим варом тріщини, дупла й морозобоїни.

Із хімічних заходів рано навесні рекомендується обробити дерева препаратом ДНОК — 10 кг/га чи 3–5%-вою бордоською рідиною або такими препаратами, до складу яких входить мідь: Купроксат, 5 кг/га, Купросіл, 7кг/га, Сульфат міді, 10–15 кг/га, Курзат, 2,5–3 кг/га. Але ці препарати за ефективністю поступаються ДНОКу і бордоській рідині. Другу обробку — 3%-вою бордоською рідиною, особливо за сильного пошкодження дерев кучерявістю листя в попередньому році, — проводять перед цвітінням. Третю — 1%-вою бордоською рідиною — після цвітіння. У цей період, замість бордоської рідини, можна застосувати: Скор, 0,2 л/га, Топсін, 3 кг/га, Хорус, 0,2 кг/га, Чемпіон, 3 кг/га. Надалі обприскування цими препаратами слід повторити двічі-тричі з інтервалом 10–14 днів. Восени, після листопаду, дерева, уражені клястероспоріозом і цитоспорозом, треба обробити 3–5%-вою бордоською рідиною. Для боротьби з раком ями під висаджування дерев, які готують у цей час, потрібно продезінфікувати 5%-вим розчином формаліну або хлорним вапном 100 г/м2. Цей самий захід виконують проти вертицильозу: дезінфекція формаліном — 1 л/м2.

Проти шкідників: довгоносиків, листовійок, попелиць — навесні (до цвітіння) добрі результати дає обприскування дерев одним із піретроїдів: Арріво, 0,15–0,3 л/га, Фастак, 0,15–0,25 л/га, Ф'юрі, 0,2–0,3 л/га, Децис, 0,5 л/га. Проти всіх видів попелиць на персику високоефективне застосування Конфідору, 0,25 л/га. Влітку, коли температура повітря перевищує 20...22°С, проти шкідників (плодожерки, попелиці, листовійки) потрібно застосовувати тільки інсектициди з групи фосфорорганічних: Золон, 2,5 л/га, Фуфанон, 2 л/га, Бі-58 (данадим) — 2 л/га.

Тільки ретельне виконання всіх рекомендованих заходів дасть змогу успішно захистити дерева й одержати високий якісний урожай.

Loading...

 
 

Цікаве