WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Відновлювання родючісті наших грунтів - Реферат

Відновлювання родючісті наших грунтів - Реферат

Реферат на тему:

Відновлювання родючісті наших грунтів

У нинішніх умовах економічної кризи, що затягується недолугою банківською системою, яка створила нездоланний кордон між фінансами та аграрним виробництвом, а звідси, як наслідок, дефіцит фінансово-кредитних ресурсів, у господарствах катастрофічно зменшилася кількість внесених органічних і мінеральних добрив, меліорантів, пестицидів. Це призвело до значного зниження родючості грунтів (перевага процесів мінералізації гумусу над його відтворенням, що спричинило до величезних його втрат, які за останні десятиліття становили близько 150 т/га). Це призвело до зниження урожайності та рентабельності вирощування культур. Тому нині назріла нагальна необхідність відновлення родючості грунтів через застосування в аграрному секторі альтернативного (біологічного) землеробства, енергозберігаючих технологій на основі використання органічних добрив та різних природних (біологічних) матеріалів. Деякі вітчизняні розробки з цієї галузі не мають аналогів у світі і за своїм значенням унікальні. Про це і розповідається у даній статті. Широкомасштабна деградація наших грунтів, за висновками вітчизняних фахівців, є основним наслідком екологічної недосконалості нинішніх технологій вирощування сільськогосподарських культур, існуючої структури земельних угідь і потребує з екологічної точки зору перегляду стратегії і тактики як грунтознавчої, так і землеробської наук. Деякі грунти в Україні перебувають на межі незворотних змін, що відбивається на складі грунтової біоти. Відновлення деградованих земель є складним, а в деяких випадках неможливим, оскільки втрата їх природної родючості тісно пов'язана з порушенням ряду процесів і явищ, у які включені рослини, грунт та організми, які його населяють. Останні десятиліття в грунт інтенсивно вносили ударні дози міндобрив та хімічних меліорантів, унаслідок чого знищувалась грунтова мікрофлора. У результаті цього грунт омертвлявся, змінювалася його структура, зменшувалася родючість. Відновити структуру і родючість грунту внесенням на великій площі гною, як стверджують фахівці Донецького інституту агропромислового виробництва, справа трудомістка і дуже дорога. Крім того, разом із гноєм на поля повертаються насіння бур`янів, збудники хвороб, що останнім часом завдали нашому сільському господарству колосальних збитків. Доцільніше і дешевше використовувати для відновлення родючості грунтів елементи альтернативного землеробства — біогумусні органічні добрива, які отримують промисловою переробкою компостів за допомогою технологічних каліфорнійських черв'яків, які у 5—7 разів швидше, ніж звичайні дощові черв'яки, переробляють рослинні компости та коров'ячий гній на біогумус. Застосування біогумусу дає змогу підвищити родючість грунту, врожайність культур за зменшених затрат на придбання дорогих міндобрив і шкідливих для грунту пестицидів. При цьому з полів, удобрених біогумусом, отримують якісний, екологічно чисті харчові продукти, які в розвинутих країнах нині дуже ціняться. Так, в Англії, Голландії, Німеччині на полях, удобрених біогумусом, урожайність зернових сягає 56—70 ц/га, картоплі — 500—800 ц/га (Голландія, Великобританія). На кінець 1992 року в США понад 500 тисяч фермерських господарств перейшли на систему біологічного землеробства, що дало змогу забезпечити підвищення якості та врожайності зернових культур до 60 ц/га, а кукурудзи на зерно — понад 100 ц/га. Саудівська Аравія практично не має земель, придатних для землеробства, але вона, використовуючи біогумус, не лише задовольняє свої потреби в зернових та овочевих культурах, але й значну їх частину експортує. Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва, тобто широке впровадження хімізації й механізації, що відчувалась впродовж останніх десятиліть, призвела до зміни параметрів родючості грунтів України. Причому ці зміни за останні десять років мають різко виражений негативний характер. Це результат нераціонального використання грунтів та недовнесення мінеральних і органічних добрив, внаслідок чого зменшилась швидкість агрономічно корисних процесів грунтоутворення, що зумовило погіршення цілого ряду властивостей грунтів та призвело до їх деградації. Як уже було зазначено, внесення органічних добрив деякою мірою нівелює негативну дію нераціонального використання грунтів, але кількість і якість гумусу в грунтах у середньому по Україні досить відчутно зменшилась. Тим більше, що внесенням лише мінеральних добрив неможливо досягти бездефіцитного балансу гумусу. Хочемо звернути увагу на те, що, на жаль, Україна втратила колишню славу наших родючих чорноземів. Залишився лише міф про них. За даними вітчизняних науковців та фахівців, мінімальні середньорічні втрати гумусу по Україні становлять 0,6—0,7 т/га, а за останню п`ятирічку його вміст зменшився на 0,05 абсолютних відсотків. Який же вихід із цього становища? Мало хто може в це повірити, але вихід знайдено. На зламі тисячоліть у Харкові група ініціативних фахівців спробувала розв'язати одну із складних проблем сучасності: створення простої технології виробництва штучного гумусу, і, як зазвичай буває, їх ідею ніхто не помітив. Хоча, як говорили ще древні, "все геніальне дуже просте". На жаль, розроблена ними установка, розрахована на виготовлення багатотоннажної партії гуміналу, — штучного гумусу, так необхідного для відтворення і підтримки балансу гумусу в грунті, — на високому державному рівні нікого не зацікавила. Спираючися на сучасну теоретичну концепцію та новітні методи досліджень (електронну, інфрачервону та рентгеноскопію) було з`ясовано, що в процесі переробки різноманітних органічних відходів за їх технологією утворюються ті самі циклічні комплекси, які і є носіями родючості і які в наших виснажених грунтах сьогодні практично знищені. Вегетаційні та польові дослідження довели високу ефективність і просто унікальні можливості одержаного продукту — гуміналу. Гумінал — це органічне, екологічно чисте, стерильне добриво. Воно не має мікрофлори, токсичних речовин, насіння бур'янів та всіх форм шкідників. Його виробляють із рослинної сировини і тваринного гною шляхом молекулярної перебудови. Гумінал є біостимулятором і біорегулятором росту і розвитку рослин. При внесенні в грунт він виконує дві основні функції : — по-перше, утримує вологу і постачає рослини всіма необхідними їм поживними речовинами і мікроелементами, тобто працює як органічне добриво; — по-друге, каталізує процес гуміфікації, включаючи в нього продукти метаболізму рослин (кореневі виділення), а також продукти біодеструкції (гниття) рослинних решток у грунті. У цьому аспекті роль гуміналу унікальна. Завдяки йому в грунті ( у місцях його концентрації ) зароджуються центри утворення гумусу. З настанням холодів перед замерзанням грунтової води, вільні циклічні комплекси групуються в молекулярні асоціати, структурують грунт, консервують воду і поживні речовини. Весною, з настанням тепла, асоціати під дією ферментів рослин розпадаються на елементарні макроциклічні комплекси, і процес утворення та накопичення гумусу продовжується на новому циклічному витку. Роблячи висновки з вищезазначеного, можна констатувати, що повільний процес натурального гумусоутворення за допомогою внесення гуміналу замінюється швидкою розгалуженою лавиноподібною реакцією, що дає змогу значно прискорити процес формування родючого шару грунту, в короткий строк покращити його фізико-хімічні показники. Враховуючи ці унікальні якості гуміналу, вносити його щорічно немає потреби, але якщо ми маємо справу з досить виснаженим або дуже бідним грунтом, то лише в такому випадку бажано щорічно вносити гумінал. Це дасть можливість за декілька років сформувати такий родючий шар, на утворення якого в натуральних природних умовах потрібні були б століття. Тому підвищення родючості грунту за допомогою гуміналу — новий крок людства в розвитку альтернативного землеробства. Застосування гуміналу значно ефективніше порівняно навіть з біогумусом. Так, гумінал має азоту — 2,8%, фосфору — 2,3, калію — 2,4% в той час, як біогумус має лише 0,85% азоту, 0,74 — фосфору, 1,55% калію. Гумусових речовин у гуміналі міститься 72,9, а у біогумусі — лише 28,7%, крім того, заліза і марганцю у гуміналі значно більше порівняно з біогумусом. До того ж, час технологічного приготування гуміналу становить 25—30 хвилин, а біогумусу — 4—5 місяців. За розрахунками фахівців, баланс гумусу орних земель у цілому по Україні був дефіцитним ще в 1989 році. Для покриття дефіциту слід вносити по 10,4 т/га гною. На жаль, такої його кількості в Україні нині немає. Компенсувати втрати гумусу в грунтах можна також унікальним за своїм значенням природним "рідним" комплексним торфогумінованим добривом Тюльпан-1, яке містить: N10, P2O5-15, K2O — 13%, гумінової кислоти 2% та їх солі, що стимулює коренеутворення, поліпшує процес утворення гумусу. Для внесення в грунт добриво розводять у співвідношенні 1:20 або 1:30 і вносять із розрахунку 10 л/м2. Добре зарекомендувало себе і торфоперегнійне добриво Тонак, яке виготовляють з торфу та гною ВРХ, воно містить в собі 1,6—1,8% азоту, 0,4—0,5% P2O5 та 0,4—0,5% K2O. Не поступається зазначеному вище добриву й торфопослідне добриво Конкурент. Його основа — торф і курячий послід. Воно містить 0,7% азоту, 0,6 — фосфору та 0,6% калію. Це добриво сприяє підвищенню вмісту гумусу, врожайності як овочевих, ягідних, так і баштанних культур, формуванню екологічно чистої продукції, досягненню її високої якості. Вносять його в дозах — 1 кг/м2 з обов'язковим загортанням на глибину 10—15 см. При внесенні в борозну норма — 45—50 г/м погонний. Заслуговує на увагу також і торфомінеральне добриво Гермафос, яке у 2—3 рази ефективніше за перегній. Додавання до його складу фосфору та вапна посилює діяльність мікроорганізмів, що розкладають торф. Зазначені добрива виготовляє концерн "Укрторф". Такі добрива за своєю ефективністю наближаються до гною і дають можливість дуже швидко окультурити бідні та еродовані грунти: збільшивши вміст гумусу і кількість поживних речовин, можна стабільно одержувати на них високі врожаї та значні прибутки. Є й інші види добрив на основі торфу. Особливу цінність має стимулятор росту — Гумат (калію чи натрію), що є продуктом взаємодії торфу з водним розчином KOH або NaOH. При внесенні в грунт він активізує життєдіяльність мікроорганізмів, які синтезують біологічно активні речовини та сприяють кращому засвоєнню поживних речовин і стимулюють синтез білків, вуглеводів і вітамінів. Окрім того, Гумат прискорює достигання врожаю, підвищує його та поліпшує якість. Поряд з ефективним використанням гуміналу і біогумусу в нинішніх фінансово скрутних умовах доцільно використовувати сидерати, такі як гірциця, ріпак, суріпиця, редька олійна та інші. За даними досліджень Вінницької державної сільськогосподарської станції, ці культури здатні сформувати мінімум 24—30, а у вологі роки навіть 50 т/га надземної органічної маси та 3—5 т/га кореневої, що збагачує грунт на 174 кг азоту, 39 — фосфору та 226 кг калію (у розрахунку на гектар), що еквівалентно 25—40 т/га гною, крім того, у грунті створюється передумова для синтезу 175—275 кг/га гумусу. Практичного значення у господарствах набуває також використання сапропелю, торфу, торфо-гнойових компостів та вермикомпостів, гноївки, сечівки, фекалію, курячого посліду. Для приготування різних компостів до гною додають торф, солому, полову, листя дерев, тирсу, фруктові вижимки, мул, гноївку, сечу тощо. Гноївка — швидкодіюче азотно-калійне добриво, містить 0,25% азоту, 0,1 — фосфору, 0,5% калію. Сечіа містить 0,7% легкозасвоюваного азоту, 1,1% калію та незначну кількість фосфору. Важливим резервом органічних добрив є біогумус. Ця технологія дає змогу на 2 м за рік переробити 1,2 т органічних речовин у 400—600 кг біогумусу, крім того, біогумус містить 230 кг/га рухомого азоту, 650 — фосфору, понад 2500 кг/га калію. Головна мета альтернативного землеробства — покриття дефіциту органічної речовини в грунті та вихід на бездефіцитний баланс гумусу. Це сприяє кращому засвоєнню інших внесених поживних речовин, утриманню вологи, покращанню структурного стану та підвищенню інтенсивності гумуніфікації рослинних решток. Так, внесення на типових і звичайних чорноземах одного лише гною в кількості 12 т/га підвищує коефіцієнт гумуніфікації, порівняно з контролем, на 36%, а при сумісному внесенні міндобрив з гноєм — до 47%. Це підкреслює філософську тезу Р.Штайнера про те, що азот мінеральних добрив — мертвий азот, а в органічних добривах він живий. Отже, поживна цінність органічних добрив є різною, проте їх потрібно обов'язково вносити, навіть в економічно скрутних умовах сьогодення, щоб компенсувати наявний дефіцит гумусу. Для цього потрібно більш широко застосовувати нетрадиційні (альтернативні ) органічні добрива. Вирішення питання живлення рослин за допомогою біотрансформаторів, які здатні стимулювати підвищення продуктивності культур, є одним із перспективних напрямів розвитку сучасного альтернативного землеробства, заснованого на симбіозі вищих рослин з мікрофлорою ризосфери, особливо з грибами-ендофітами, що синтезують і дають рослині фітогормони та інші фізіологічно активні речовини. Це абсолютно новий підхід до вирішення питання живлення рослин і підвищення врожайності культур. У світовій практиці аналогів біотрансформаторам немає. Вони є наступним поколінням відомих препаратів-біостимуляторів. Їх унікальність полягає в новому трактуванні теорії живлення рослин, де біотрансформатори стимулюють життєдіяльність грибів-ендофітів, які розщеплюють молекули сполук, що містяться у грунті, на похідні мікро- і макроелементи і доставляють їх в рослину, яка використовує їх молекулярну енергію на розвиток потужної кореневої системи і цим самим стимулюють процес живлення, формування більшої асиміляційної поверхні, що сприяє формуванню вищого врожаю. Так, урожай зернових збільшується на 20—30%, соняшнику на 40, гороху на 60%. Гектарна норма біостимуляторів, що забезпечує такі показники, надзвичайно мізерна і становить декілька міліграм. Ці препарати застосовують у вигляді водних розчинів сумісно із протруйниками, якими обробляють насіння культур. Цього достатньо, щоб підвищити у зернових вміст клейковини, у цукрових буряків — цукристість, у картоплі — розмір бульб та вміст крохмалю. Таким чином, застосування біотрансформаторів дає можливість підвищувати родючість грунтів. У розв'язанні проблеми виведення агропромислового комплексу з кризового стану важлива роль належить впровадженню в землеробство регуляторів росту рослин нового покоління, які за ефективністю, екологічними та технологічними показниками не мають аналогів у світі. Наукові дослідження і практика свідчать, що вітчизняні біостимулятори здатні підвищувати врожайність основних польових культур на 10—30%. Характерно, що такі прирости врожаю забезпечуються внесенням оптимальних доз мінеральних добрив. Але з точки зору економіки, застосування біостимуляторів в 10 разів вигідніше порівняно з мінеральними добривами. Найвища ефективність біостимуляторів досягається використанням їх при передпосівній обробці насіння (поєднуючи з протруєнням). Застосування біостимуляторів позитивно впливає на родючість грунтів, оскільки прискорює і стимулює розвиток кореневої грунтової біоти, в результаті чого посилюється процес кущіння, підвищується холодостійкість та посухостійкість рослин, соленасичення грунту, оптимізується співвідношення між вегетативними та генеративними фазами розвитку рослин, підвищується їх стійкість до вилягання, хвороб та шкідників. За підрахунками деяких вчених, при впровадженні інтенсивних технологій вирощування сільськогосподарських культур енергетичного потенціалу грунту-гумусу вистачить лише на 30 років. Тобто на зміну енергетичним технологіям повинні прийти принципово нові економічні прийоми землеробства, одним з яких є застосування регуляторів росту рослин. За останні десятиріччя в Україні та Росії дозволено до використання 53 біостимулятори та 14 регуляторів росту рослин. В Західній Європі на 60% зернових площ широко використовують регулятори росту. Сучасні біостимулюючі препарати потребують дуже малих норм внесення, які становлять десятки грамів чи мілілітрів на тонну насіння або гектар посівів. Одним із різновидів біостимуляторів росту і розвитку рослин є Вермістим, що виготовляється з вермикомпосту, та являє собою високогумусовану речовину у вигляді розчину, до складу якого входять гумати, фульвокислоти, амінокислоти, вітаміни, природні фітогормони, мікро- і макроелементи, спори грунтових мікроорганізмів і бактеростатичних білків, чого немає у більшості стимуляторів. Його використовують як при обробці насіння в дозі 8—10 л/га, так і для прикореневого і позакореневого підживлення. Вермістим підвищує імунітет рослин до різних захворювань, паморозків та посух, зменшує кількість нітратів та нітритів, важких металів та радіонуклідів, покращує смакові якості. Позитивна його дія позначається на інтенсивному рості кореневої системи, в якій проходять багаточисленні біосинтетичні процеси утворення ряду фізіологічно активних речовин, кислот та білків. Велику роль в підвищенні родючості грунту також відіграють і природні цеоліти — мікропористі каркасні алюмосилікатні мінерали. Завдяки чітко вираженим розмірам їх внутрішніх пор, вони є добрими сорбентами для багатьох органічних і неорганічних речовин. Завдяки їх високим іонообмінним, молекулярно-решітним, каталітичним якостям, здібностям сорбувати важкі метали та радіонукліди, можна не лише підвищити родючість грунтів та збільшити урожайність культур, але й отримати екологічно чисту продукцію. Окрім зазначених якостей, внесений в грунт цеоліт забезпечує утримання грунтово-поглинаючим комплексом більшої кількості поживних речовин порівняно з торфом в декілька разів. Модифікований цеоліт (збагачений азотом) може бути використаний замість азотних добрив. Таке екологічно чисте, пролонгованої дії, комплексне добриво забезпечує збільшення коефіцієнта використання основних поживних речовин. При цьому урожайність пшениці підвищується на 15—25%, ячменю — 29—37, кукурудзи — 10—12, рису — 35-40, моркви — 55—63%, овочевих –50—55%.

Loading...

 
 

Цікаве