WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Хміль і хмелевий екстракт - Реферат

Хміль і хмелевий екстракт - Реферат

Реферат на тему:

Хміль і хмелевий екстракт

Останні п'ять років хмелярство — як в усьому світі, так і в Україні — переживає не найкращі часи. Обсяги світового виробництва хмелю у 2001 році, порівняно з 1991 роком, скоротилися на 18%. І якщо для більшості країн великих виробників хмелю — такий спад можна пояснити винятково несприятливими кліматичними умовами за кілька останніх років, то для нашої країни — це наслідок тривалої економічної кризи. Саме через багаторазове зниження виробництва хмелю в країнах колишнього СРСР та Югославії обсяги виробництва хмелю у світі перебувають на рівні середини 70-х років минулого століття. CвІт З кожним роком дедалі чіткіше простежується тенденція до збільшення попиту на хміль і продукти його первинної переробки, свідченням чому є збільшення обсягів світової торгівлі продуктами хмелярства за останні 20 років більш ніж удвічі. Це можна пояснити тим, що споживання пива у світі постійно зростає, а також тим, що збільшується використання екстрактів хмелю в галузях, не пов'язаних з пивоварінням. Уся продукція хмелярства використовується в такий спосіб: близько 90% її йде на виробництво пива, а решта 10% — на потреби фармацевтичної, парфумерної та спиртової промисловості. Найважливішим компонентом хмелю для пивоваріння є альфа-кислоти, вміст яких є основним якісним показником продукції хмелярства. Цікаво, що, попри все зростаючий попит на хміль, за останні 20 років кількість площ під культурою у світі практично залишається на тому самому рівні, водночас урожайність зросла лише на чверть, вміст альфа-кислот — на 20%, і то лише в країнах з розвинутою економікою. Це можна пояснити тим, що велику кількість процесів у виробництві хмелю доволі важко механізувати, спорудження нових плантацій для насаджень вимагає значних фінансових затрат, а потенційна врожайність найпродуктивніших сортів обмежується виходом готової продукції не більше 25 ц/га. Враховуючи те, що виробництво хмелю значною мірою залежить від погодних умов, а рослини дають перший урожай тільки на третій рік після їхнього висадження в грунт, то можна впевнено стверджувати, що в найближчі п'ять років відчутного збільшення світового виробництва хмелю очікувати не варто. Слід зазначити, що виробництво і, зрозуміло, експорт цього виду продукції великою мірою концентровані. На частку чотирьох країн (США, Німеччина, Китай і Чехія) припадає більш ніж 80% світового виробництва. А ще десять країн виробляють близько 18% світового виробітку хмелю: Велика Британія (2,9%), Польща (2,1%), Австралія (2,0%), Словенія (1,9%), Південна Корея (1,6%), Франція (1,4%), Іспанія (1,2%), Україна (1,1%), Росія (1,05%) та Нова Зеландія (0,9%) (табл.1). Зазначені вище країни є водночас і найбільшими споживачами хмелю, на їхню частку припадає понад 70% загального споживання. І якщо світове виробництво практично повністю сконцентроване в чотирьох країнах, то на експортному ринку ситуація дещо інша. Найбільшим експортером є Німеччина (46%), США і Чехія разом здійснюють 27% світового обсягу експорту, а Китай — лише близько 2%. Інші великі експортери — Словенія (6,8%), Франція (3,5%), Австралія (3,3%), Польща (1,9%), Велика Британія (1,6%), Нідерланди (1,1%) — контролюють практично чверть світового експорту хмелесировини. Країни — виробники й експортери хмелю — намагаються також його переробляти на гранули чи екстракти, які використовують безпосередньо у виробництві пива. Тому обсяги світової торгівлі пресованим хмелем і в шишках за останні кілька років значно скоротилися. Імпортерами хмелепродуктів є понад сто країн світу. Найбільш значні імпортери — Японія (17,3%), Німеччина (14,2%), США (12,2%), Росія (8,8%), Бельгія і Люксембург (6,2%), Бразилія (5,3%), Велика Британія (4,6%), Канада (4,4%) і Чехія (4,2%). Незважаючи на те, що основні обсяги виробництва хмелю сконцентровані в ЄС і США, потребу в продукції відчувають практично всі країни світу. Доказом цього є надзвичайне розмаїття країн-імпортерів (приміром, Конго, ПАР, Камерун, Єгипет — в Африці; Еквадор, Домініка і Чилі — у Південній Америці, а також Албанія і Фарерські острови — в Європі). Ціни Основну роль у формуванні світової ціни на хміль відіграють два найбільших експортери цієї продукції — США і Німеччина. Хмелепродукти в основному реалізують за допомогою спотових контрактів. Погодні умови значно впливають на валовий збір урожаю та його якість, а отже, й на рівень цін продукції хмелярства. Експортні ціни на хміль у середньому коливаються від 5000–6000 дол./т, залежно від вмісту альфа-кислот і класифікації сорту. У минулому сезоні, наприклад, ароматичні сорти продавалися, на умовах франко-склад продавця, у середньому по 2975–3640, а гіркі – по 4300–4600 дол./т. Досить велика різниця в цінах зумовлена тим, що вміст альфа-кислот у гірких сортах хмелю у 2–2,2 раза більше, ніж ароматичних. Тенденції до росту внутрішніх цін на хміль у США й у Німеччині простежуються вже близько п'яти років. До 1997 року ціна на хміль (із середнім вмістом альфа-кислот) не перевищувала рівня 3900 дол./т, а у 2000 році середній рівень цін перевалив позичку 4100 дол./т. Підвищенням світових цін хмелярі зобов'язані сприятливій кон'юнктурі ринку і потужній підтримці виробників з боку держав, асоціацій та об'єднань хмелярів. Яскравий приклад — Американський хмелевиробничий альянс (АНРА), основним завданням якого, крім виробництва, є підтримка стабільно високої ціни на внутрішньому ринку США й інформаційне забезпечення інших виробників. Протягом року мінімальний рівень цін, зазвичай, припадає на кінець жовтня — початок грудня: період, коли закінчується збір врожаю хмелю і компанії-виробники пропонують свій товар у великих обсягах. До середини грудня попит на хміль значно зростає через новорічні свята, і ціна, відповідно, зростає також. Максимальний же рівень цін на хміль фіксується у травні-червні, що є наслідком зниження запасів продукції як у броварників, так і у трейдерів. Загалом, в основному через невеликий розмір ринку, ціни на хміль коливаються слабко. УКРАЇНА Вітчизняне хмелярство бере свій початок у 1868 році, коли на території Волинської області чехи-переселенці заходилися вирощувати хміль. Промисловим вирощуванням його в Україні займаються з 20-х років минулого століття. Ще в 1991 році наша країна вирощувала понад 5 тис.т хмелю, що на той час удвічі перевищувало потребу країни в цій культурі. За останніх п'ять років виробництво хмелю скоротилося у 12 разів. Мінімальний обсяг виробництва був зафіксований у 1999 році і становив 482 т, тоді як потреба України в хмелеві становить 3000 т/рік. Від 2000 року стан галузі поступово реанімується, проте для повного відновлення колишніх обсягів виробництва нам знадобиться найменше 10 років. Протягом кількох останніх років держава намагається адміністративними методами стимулювати виробництво хмелю і жорстко контролювати імпорт його в Україну. У 1999 році прийнято постанову Кабінету Міністрів, яка визначила розподіл 1% відрахувань від продажів алкогольних напоїв і пива. Цей законодавчий акт мав забезпечити грошові надходження для розвитку хмелярства. Такі відрахування становлять приблизно 30 млн грн/рік, з цієї суми на розвиток хмелярства виділяється тільки 9 млн грн. Проте на повноцінну підтримку хмелярства цих грошей, певна річ, замало. Та й схема їх розподілу викликає невдоволення в багатьох виробників. Торік не було ухвалено закон про безмитний ввіз у країну хмелю й екстрактів для потреб броварників. Тепер пивоварні компанії імпортують хмелепродукти зі сплатою мита в розмірі 50% вартості товару. В умовах, коли кошти на розвиток хмелярства розподіляються неналежним чином і відмінено пільговий імпорт хмелю, низка великих пивоварних компаній намагається займатися виробництвом хмелю самостійно. Компанії орендують землі в господарствах і вкладають гроші у виробництво хмелю. У засобах масової інформації з'являється інформація про те, що компанія "Сармат" займається виробництвом хмелю в Житомирській області, а Вelgium Вeer Нolding ("Львівська пивоварня" та ПК "Славутич") орендує хмелярські господарства на Львівщині. Виробництво Виробництво хмелю в Україні зосереджено у восьми областях: Житомирській (75%), Рівненській (9%), Вінницькій (8%), а ті 8%, що залишилися, практично рівномірно розподіляють між собою Львівська, Київська, Хмельницька, Волинська і Чернігівська області (табл.3). Близько 70% насаджень у країні займають низьковрожайні сорти з невеликим вмістом альфа-кислот — КЛОН-18 і Поліський. За даними Держкомстату, хміль вирощують 110 підприємств. Хоча реально — не більше 80 господарств. Із зазначених у таблиці даних видно, що останніми роками в нашій країні спостерігається катастрофічний спад виробництва хмелю. Проте скорочення виробництва — це не єдина проблема вітчизняного хмелярства. Зниження якості хмелю (вміст альфа-кислот) спричиняє проблеми зі збутом готової продукції і є причиною заниженої ціни на хміль. Так, міжнародні компанії, що займаються виробництвом пива в Україні, категорично відмовляються купувати вітчизняну продукцію саме через її низьку якість. А споживачами українського хмелю є, в основному, дрібні вітчизняні пивоварні компанії, за винятком АТ "Оболонь", що завойовують споживача низькою ціною на продукцію. Вміст альфа-кислот у вітчизняному хмелі в 1,5–2 рази нижче від середньосвітового рівня. Основними причинами низького вмісту альфа-кислот є низьке внесення мінеральних та органічних добрив, недостатнє забезпечення рослин засобами захисту від шкідників і хвороб, а також недотримання технологій сушіння і зберігання продукції. Площі насаджень під хмелем скоротилися з 6200 га в 1990-му до 1000 — у 1999 році, бо в середині 90-х більшість сільгосппідприємств відмовлялися від виробництва хмелю через брак коштів на його вирощування і первинну переробку, позначилася також відсутність підтримки виробників хмелю з боку держави. Хоча останні два роки характеризуються позитивними тенденціями: у 2000 році площа насаджень збільшилася на 100 га, у 2001-му — ще на 300 і на сьогодні становить 1400 га. Урожайність за десять років скоротилася у 2,5 раза, до 13 ц/га. Більшість фахівців пов'язує це не тільки з погіршенням рівня агротехнологій, а й зі зростанням за кілька останніх років опадів, що сприяють поширенню хвороб і бактерій серед насаджень. Тому помітного збільшення валового збору хмелю поки що не спостерігається. Зовнішня торгівля Експорт хмелю з України заслуговує на особливу увагу. Річ у тім, що наша країна за катастрофічно мізерних обсягів виробництва є експортером цього виду продукції, хоча обсяги експорту за останні п'ять років значно скоротилися. Це явище можна пояснити можливістю кількох трейдерів продати товар за вищими цінами на зовнішні ринки. Так, у 1996 році наша країна експортувала понад 127 т пресованого хмелю і майже 0,5 т екстракту хмелю, а в 1997 році — 245 т хмелю і 0,05 т екстракту. У наступні роки експорт екстрактів припинився, а хміль вивозили: у 1998 році — 82,2 т, у 1999-му — 68,1, у 2000-му — 39,3 і у 2001-му — 24,9 т. Основною причиною того, що експорт не припиняється, є значна розбіжність в цінах на продукцію всередині країни та за її межами. У перерахунку на альфа-кислоту вітчизняний хміль на внутрішньому ринку на 20% дешевше, ніж у США. Географія українського експорту не обмежується країнами колишнього СРСР (Литвою, Молдовою, Білоруссю, Росією та ін.), нашу продукцію купували і Німеччина, і Нідерланди, проте за останні три роки продаж товару цим країнам практично припинився. Імпортувати хміль та екстракти Україна почала в 1994 році, але тоді обсяги імпорту були невеликі (близько 30 т хмелю і 1 — екстракту), значно менші за експорт цього виду продукції. Проте вже в 1996 році обсяги експорту й імпорту хмелепродукції (у перерахунку на альфа-кислоту) практично були однаковими, а з 1997 року імпорт значно перевищив рівень експорту. Слід зазначити, що останніми роками в структурі імпорту постійно зростає частка екстрактів, хоча для асоціації "Укрхміль", що об'єднує хмелярів нашої країни, вигідніше завозити хміль у шишках, для того щоб завантажити власні потужності з його переробки на гранули. Основними постачальниками продукції хмелярства до України є: Німеччина, США, Чехія (їхня частка постійно росте), а також Росія, Білорусь, Словенія й іноді Угорщина. Екстракти ввозять на територію України тільки Німеччина і США. Торік українські компанії імпортували гранульований хміль із вмістом альфа-кислот 10–14% за ціною від 5200 до 8800 дол./т, залежно від умов поставки. В основному хміль імпортують на умовах DDU, CIP й, інколи, DAF. А якщо до цієї ціни приплюсувати п'ятдесятивідсоткове мито і 20% ПДВ, то мінімальна ціна імпортного хмелю на складі пивоварної компанії дорівнюватиме 10000 дол./т. Внутрішні ціни на пресований хміль (альфа-кислота 3–4%) у 1999–2001 роках, що їх переважно пропонують вітчизняні виробники, утримуються на рівні 13250–17130 грн/т (2600–3000 дол./т) франко-склад виробника. При цьому безпосередні споживачі хмелю (пивзаводи) намагаються працювати з виробниками напряму і підтримують ділові відносини протягом багатьох років. Перспективи У найближчі кілька років хмелярство в Україні має вийти з тривалої кризи. Потенціал країни в цій галузі дуже великий, для виробників хмелю створено нормальні умови роботи. До цього можна додати відмінні кліматичні умови для виробництва, наявність низки наукових установ з проблем хмелярства, а також зацікавленість броварників у придбанні дешевої та якісної сировини. Якщо врахувати усі ці чинники, то можна сподіватися на поступове зростання виробництва. Крім того, нині науковці вивели нові високоврожайні сорти хмелю, що за вмістом альфа-кислоти перевищують традиційні у 1,5–2 рази. Серед ароматичних сортів це "Слов'янка" та "Заграва" із вмістом альфа-кислот на рівні 6–8% і гіркий сорт "Альфа" із вмістом альфа-кислоти 11–14%. Потенційна врожайність цих сортів сягає 30 ц/га, вони перебувають на стадії впровадження в безпосереднє виробництво.

Loading...

 
 

Цікаве