WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Хвороби перцю - Реферат

Хвороби перцю - Реферат

Ця хвороба спричиняє недобір урожаю. Для боротьби з нею важливо вилучати з поля уражені рослини, здійснювати глибоку зяблеву оранку та дотримуватись сівозміни.

Диплодіоз. Хвороба проявляється на всіх надземних органах рослин. На стеблах утворюються темно-коричневі довгасті плями. На листі вони округлі, темнозабарвлені або оливково-коричневі, чітко обмежені, потім зливаються. На плодах плями вдавлені, чорні й починають розвиватись зазвичай від плодоніжки. Уражена тканина рослин вкривається чорними пікнідами, оточеними світлою облямівкою.

Збудник хвороби — недосконалий гриб Diplodina destructive (Plowr.) Petr. порядку Sphaeropsidales родини Sphaeropsidaceae. Під час вегетації рослин він поширюється пікноспорами, які проростають у краплях води за температури 4...29°С. Зберігається патоген на рештках уражених рослин у грунті й на насінні.

Для обмеження розвитку хвороби насіння треба збирати тільки із здорових плодів, ретельно його очищати й протруювати, а також дотримуватися правильної сівозміни. У разі виявлення хвороби здійснювати хімічний захист рослин.

Борошниста роса. Хвороба трапляється в теплицях і в польових умовах у південних районах країни. Сильно розвивається в разі випадання рясних рос і за температури 20...25°С. При цьому на листках утворюється борошнистий наліт, це й призводить до зниження продуктивності рослин.

Хворобу спричиняють два сумчастих гриби — Erysiphe communis f. solani — lycopersici Jacz. та Leveillula taurica Arnaud.

Проти борошнистої роси з початку її появи здійснюють біологічний або хімічний захист.

Чорна плямистість перцю. Характеризується появою на плодах водянистих або темних плям із світлішим центром. Вони вкриваються чорною пліснявою.

Збудник хвороби — недосконалий гриб Alternaria capsici annui Sav. et Sandu із родини Dematiaceae порядку Hyphomycetales. Його грибниця оливкова, розміщена в тканині рослини. Наліт (пліснява), що утворюється, є конідіальним спороношенням.

Гриб поширюється під час вегетації рослин конідіями. Зберігається він на уражених рослинних рештках, але конідії можуть бути й домішкою до насіння.

Антракноз перцю. Характеризується утворенням на плодах, що дозрівають (рідше — на стеблах та листі), темних, неправильної форми, не різко окреслених, занурених плям із численними чорними подушечками (ложа).

Збудник хвороби — недосконалий гриб Colletotrichum nigrum Ell. et Halst. із родини Melanconiaceae порядку Melanconiales. Він утворює під кутикулою, епідермісом або на поверхні чорні спороложа завдовжки до 100 мкм. У них формуються численні темно-коричневі щетинки з перегородками, 75–100 х 2–6,2 мкм. Конідієносці — прості, конідії — циліндричні, безколірні, завбільшки 18,6–25 x 3,5–5,3 мкм. З їхньою допомогою гриб поширюється під час вегетації рослин. До кінця вегетації він утворює дрібні чорні склероції, завдячуючи яким він і зимує. Хвороба сприяє зниженню якості плодів перцю.

Сіра гниль. Хвороба характеризується появою на листі та плодах бурих мокрих плям із сірим пухнастим нальотом, на якому утворюються дрібні чорні пласкі склероції.

Збудник хвороби — недосконалий гриб Botrytis cinerea Fr. — уражує багато культурних рослин. Належить до порядку Hyphomycetales родини Moniliасеае.

Під час вегетації рослин гриб поширюється конідіями, а зберігається в грунті у вигляді склероцій, які можуть бути також і домішкою в насінні.

Хвороба сильно розвивається за частих опадів і температури вище за 15°С. Можлива масова загибель плодів під час транспортування.

Для обмеження поширення хвороби важливо дотримуватися правильної сівозміни, спалювати післязбиральні рештки. Уражені плоди збирати окремо й знищувати.

Біла гниль. Хвороба відома повсюдно. На стеблах, частіше біля їхньої основи, з'являється мокра гниль, яка супроводжується появою білого пластинчастого нальоту. Всередині стебел (а інколи на поверхні) формуються склероції діаметром 1–3 см. На плодах теж з'являється гниль у вигляді мокрих плям, укритих товстим щільним нальотом, в якому формуються білі склероції, що згодом чорніють.

Збудник хвороби — сумчастий гриб Whetzelinia sclerociorum (d. By) Korf. et Dumont порядку Неlоtiаles родини Sclerotinaceae. Зазвичай, склероції навесні та влітку проростають, і на них утворюються воронкоподібні світло-бурі апотеції (діаметр — 4–8 мм) на циліндричних ніжках. У них формуються циліндричні сумки (130–135 x 8–10 мкм) з ниткоподібними парафізами діаметром близько 1,5 мкм. Кожна сумка містить у собі вісім еліптичних сумкоспор (9–13 х 4–6,5 мкм), які розміщені однорядково. Поширюється гриб найчастіше сумкоспорами, але зараження може статися і від грибниці, яка має велику витривалість за висушування й рештки якої розносяться вітром.

Склероції зберігаються на рештках уражених рослин і в грунті.

Проти цієї хвороби здійснюють ті самі заходи, що й проти сірої гнилі.

Бактеріальні хвороби

Чорна бактеріальна плямистість. Хвороба поширена повсюдно у відкритому й закритому грунті. Уражуються стебла, часточки й черешки листків, а також плоди. На листі з'являються численні дрібні водянисті плями, які в діаметрі збільшуються до 1–2 мм. У центрі листка — плями чорні, тканина кругом них жовтіє. На черешках і стеблах утворюються довгасті чорні плями.

Хворобу спричиняє бактерія Xanthomonas campestris pv. vesicatoria (Dowson) Dye. Це палички 0,6–0,7 x 1,0–1,5 мкм із полярним джгутиком, грамнегативні. На богарі утворюють жовті, круглі, з рівними краями, слизисті, блискучі, гладкі колонії. Оптимальна температура росту —30°С.

У тканини рослин бактерії проникають через придихи й механічні пошкодження. Джерелом інфекції є заражене насіння та післязбиральні рослинні рештки в грунті.

Шкодочинність хвороби полягає в зниженні врожаю й погіршенні товарних якостей плодів.

Важливу роль в обмеженні розвитку хвороби відіграє протруювання насіння, знезараження грунту в парниках, вибракування ураженої розсади й хімічний захист рослин препаратами, які містять у собі мідь.

Блискавичне бактеріальне в'янення. Захворювання відоме на всіх пасльонових культурах. Рослини швидко в'януть, часто зберігаючи нормальне зелене забарвлення. Якщо надрізати стебла уражених рослин, із них витікатиме білуватий слиз. Судини ксилеми суцільно заповнюються бактеріями, внаслідок цього надходження поживних речовин із грунту припиняється.

Хворобу спричинюють бактерії Pseudomonas solanacearum Smith. Вони паличкоподібні (0,5–0,7 x 1,5–2,5 мкм) із полярними джгутиками, неспороносні, грамнегативні. Бактерії можуть жити в грунті на рослинних рештках як сапрофіти, а в разі недотримання агротехніки вирощування культури (утворення грунтової кірки, порушення живлення рослин тощо) вони переходять на паразитичний спосіб життя. Для захисту рослин від блискавичного бактеріального в'янення великого значення набуває дотримання правильної сівозміни з поверненням овочевих пасльонових культур на попереднє місце не раніше ніж через три роки.

На пасльонових овочевих культурах, зокрема на перці, відомо багато вірусних і мікоплазмових захворювань, але найчастіше бувають мозаїка, бронзовість та стовбур. Проти них важливі такі заходи: знезараження насіння; сусідство полів з томатами не ближче 1 км від пасльонових культур; суворе дотримання правил догляду за рослинами; боротьба з бур'янами й комахами, які є резерваторами й переносниками патогенів, — трипсами, попелицями, цикадами.

Одне із поширених фізіологічних захворювань рослин — це верхівкова гниль. Причиною його є висока температура, низька вологість повітря і грунту, внаслідок чого порушується нормальне забезпечення рослин водою.

Верхівкова гниль найбільш поширена у південних районах України з жарким посушливим літом. У районах же з помірним кліматом ця хвороба розвивається у посушливі періоди. На верхівці ураженого плоду перця з'являється водяниста темно-зелена пляма, яка згодом буріє, западає, й сама верхівка стає пласкою. Спочатку тканина в місці плями тверда, потім розм'якшується, особливо в вологу погоду. Через уражену тканину проникають гнильні мікроорганізми, й плід загниває.

Захворювання частіше спостерігається на піщаних та засолених грунтах. На зрошених землях за вчасних поливань воно трапляється рідко.

Loading...

 
 

Цікаве