WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Фуражне зерно - Реферат

Фуражне зерно - Реферат

Реферат на тему:

Фуражне зерно

Затрати на доведення фуражного зерна до кондиційної вологи, яка гарантує його збереженість, надто великі. Саме тому першочерговим завданням сьогодні є пошук шляхів їх зниження.

У процесі збирання та зберігання кормових культур і кормів із них видовий і кількісний склад мікроорганізмів змінюється. Це стосується й зерна кукурудзи, яке зазвичай збирають з вологістю не нижче 25%. Кондиційною вологістю зерна, що підлягає довготривалому зберіганню, вважають 14–15%. За вищої вологості зерно псується, що обумовлено його самозігріванням, яке, своєю чергою, пов'язане з розвитком пліснявих грибів та гнильних бактерій.

Вологе зерно є сприятливим середовищем для розвитку різних мікроорганізмів, бо містить цукри, білкові сполуки, інші поживні речовини та вітаміни, потрібні для їхнього розвитку. Залежно від вологості сировини й тривалості аеробного дихання, в зерні може втрачатись понад 20% органічних поживних речовин. Вологе зерно починає самозігріватися вже з першого дня зберігання, а з третього-четвертого починає проростати, пліснявіти, псуватися. Кількість пліснявих грибів протягом 2–3-х днів після збирання збільшується майже вдвічі. Всі ці процеси супроводжуються втратою поживності зерна, погіршенням якості та засвоєння його тваринами, що негативно впливає на їхню продуктивність і здоров'я.

Щоб запобігти самозігріванню й псуванню вологого зерна, а відповідно, й зниженню втрат поживних речовин, треба якомога швидше його законсервувати. В наукових установах розроблено й упроваджено різні способи консервування вологого зерна фуражних культур, основними з яких є: висушування, силосування, хімічне та біологічне консервування тощо.

Найбільш відомим і поширеним способом консервування, який забезпечує високу збереженість поживних речовин, є висушування зерна, оскільки, в разі зниження вологості зернофуражу до 15%, майже повністю припиняють свою діяльність ферменти зародка й шкідливі мікроорганізми. Тому таке зерно можна зберігати протягом тривалого часу. Однак процес сушіння зерна потребує великих витрат енергії. Залежно від вологості, на висушування однієї тонни вологого зерна потрібно 30–36 кг палива, а на висушування однієї тонни качанів — 60–80 кг, що становить 35–45% енерговитрат на їх виробництво. Для зменшення вологості зерна кукурудзи — від 35 до 14,5% — на кожну його тонну витрачають 43 кг рідкого палива. Витрати ж енергії на зниження вологості зерна від 25 до 15% у 1,3 раза вищі, ніж на його виробництво. Саме тому в більшості господарств, окрім висушування, вологе зерно консервують у траншеях та баштах, у тому числі з використанням консервантів.

За рахунок їх використання досягається підвищення виходу кормів протягом року до 15–20% порівняно зі звичайним силосуванням. 1 кг консерванту, в середньому, додатково забезпечує збереження близько 10–15 к. о. та 1 кг протеїну, за рахунок яких можна додатково одержати 6–10 кг молока, або 1,5–2 кг приросту живої маси тварин.

За будовою молекул та характером дії на мікрофлору й сировину консерванти поділяють на біологічні та хімічні. В основу хімічного консервування вологого зерна покладено використання рідких (органічні кислоти: пропіонова, мурашина, оцтова та їхні суміші, а також концентрат низькомолекулярних кислот — КНМК); сипких (сечовина, кальцієві та натрієві солі пропіонової кислоти, піросульфат натрію) і газоподібних (безводний аміак) консервантів.

Механізм дії органічних кислот під час консервування вологого зерна зводиться до блокування ферментів, які регулюють вуглеводний обмін у клітинах пліснявих грибів та гнильних бактерій. Тому використання кислот для консервування вологого зерна сприяє швидкому гальмуванню окислювальних процесів. Проте слід зазначити, що кислоти викликають невідновну втрату життєздатності зерна, що зумовлює їх використання лише для консервування зернофуражу. Доза внесення органічних кислот залежить від вологості зерна, тривалості та умов його зберігання.

Основною умовою високої ефективності консервування вологого зерна є рівномірне внесення консерванту в сировину. Це пов'язано з тим, що в процесі зберігання необроблені ділянки зерна вкриваються пліснявою, а в подальшому вона уражує й оброблені консервантом ділянки.

Найбільш перспективними і дешевими є консерванти біологічної природи. Високий ефект сьогодні мають господарства від застосування бактеріальних заквасок для консервування зернофуражу, які виготовляє ЗАТ "Цитрон". Ціна в них невисока і диференціюється залежно від придбаної кількості та витрат на доставку до місця заготівлі.

Сутність консервування полягає в тому, що у вологому зерні, яке зберігається в повітронепроникних спорудах, за рахунок дихання й аеробного бродіння швидко витрачається кисень у міжзерновому просторі й накопичується значна кількість вуглекислого газу. При цьому пригнічується дихання зерна й розвиток аеробної мікрофлори. За таких умов починається активний розвиток молочнокислих бактерій, які зброджують легкоферментовані вуглеводи до органічних кислот, головним чином, до молочної, знижучи кислотність маси.

На жаль, силосування цілого зерна не набуло широкого застосування через брак у господарствах повітронепроникних сховищ та неможливість заповнення їх у короткий термін. Відомо, щоб уникнути процесів зігрівання зерна та зниження його поживності, тривалість заповнення й укриття траншеї з цілим зерном не повинна перевищувати двох днів. Технологія заготівлі подрібненого консервованого зерна фуражних культур із підвищеною вологістю полягає в тому, що зерно, зібране в кінці воскової — на початку повної стиглості, подрібнюють на частки завбільшки 3–4 мм, які в загальній масі повинні становити не менше 80%, чи плющать — для великої рогатої худоби і подрібнюють до 2 мм для свиней, їхня частка в загальній масі має становити не менше 60%. Оптимальна вологість зерна на момент закладання повинна перебувати в межах 25–35%.

Подрібнену чи плющену зернову масу завантажують у траншеї з одночасним внесенням консерванта та ретельно ущільнюють і герметизують. Заготовлений зернофураж без застосування консерванта зазвичай має підвищену кислотність, а відтак — і обмежене використання. Проте слід мати на увазі, що основою тривалого зберігання високоякісного консервованого зернофуражу є створення анаеробних умов. Саме тому важливо правильно вибрати тип сховища, дотримуватися тривалості його заповнення та техніки укриття подрібненої зернової маси, правильно використовувати консервований продукт.

Сховища для консервування зернофуражу повинні відповідати таким вимогам:

забезпечувати анаеробні умови зберігання корму з тим, щоб його втрати не перевищували біологічно зумовлені межі;

унеможливлювати проникнення грунтових, дощових і талих вод;

забезпечувати повну механізацію закладання, ущільнення, вкриття й вивантаження корму та поетапне заповнення і герметизацію.

На практиці для зберігання вологого зерна використовують заглиблені та напівзаглиблені наземні сховища й башти, що мають такі переваги: зерно менше промерзає взимку й нагрівається влітку; масу зерна вдається краще ущільнити біля стін; немає потреби вистилати плівкою всю поверхню траншеї, оскільки тріщини, які утворюються в стінках, не впливають так негативно на якість корму, як у наземних траншеях.

З економічного й технологічного погляду важливо, щоб траншеї були заввишки 3–5 м, завширшки 6–9, а завдовжки — залежно від обсягів заготівлі.

Ширину траншеї слід обирати, враховуючи добову потребу в зернофуражі, щоб потім законсервований продукт виймати по всій ширині споруди шаром 20–30 см.

Для консервування вологого зерна використовують і силосні башти, бо вони відповідають вимогам технології консервування. Значна висота, прямі стіни, циліндрична форма забезпечують економне використання ємкості споруди. На 1м3 закладеного корму в таких спорудах припадає мінімальна площа відкритої поверхні, а під час завантаження маси вона самоущільнюється.

Для заготівлі консервованого корму слід використовувати свіжозібране вологе зерно, яке надходить безпосередньо з поля (не допускається закладання у траншеї зерна чи качанів, які зігрілись у буртах або уражені пліснявою).

Такий спосіб консервування зерна з підвищеною вологістю є перспективним, доступним та ефективним у кожному господарстві для забезпечення власних потреб у зернофуражі.

Loading...

 
 

Цікаве