WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Вирощування часнику - Реферат

Вирощування часнику - Реферат

Садіння часнику

Найкращим терміном садіння озимого часнику в центральних та західних районах України є перша половина жовтня, а на Півдні й Закарпатті — друга. Садити часник у першій декаді листопада, як це практикують подекуди, небезпечно, надто в роки з ранніми та холодними зимами, адже значна частина зубків, не встигнувши вкорінитися, гине.

Якщо частина озимого часнику залишилася невисадженою і добре збереглася, то його можна садити ранньої весни, проте врожайність буде значно нижчою, а цибулини — дрібними (навіть однозубки).

Ярий часник слід висаджувати у третій декаді березня — на початку квітня. Запізнення навіть на кілька днів призводить до здрібнення цибулин та істотного зниження врожаю.

Найбільш популярною схемою садіння часнику в Україні є широкорядна (ширина міжрядь — 44,5 см) або стрічкова (50+20) з відстанню між рослинами 6–8 см, залежно від величини зубка. На менших площах ширина міжрядь — 30 см, на невеликих грядках її зменшують до 20 см, збільшуючи відстань між рослинами.

Глибина садіння визначається часом посадки і величиною зубка. Вона відраховується від основи зубка-денця і коливається в межах 6–10 см для озимого і 4–6 см для ярого часнику. Особливе значення глибина загортання має для озимого часнику: шар грунту над зубком має становити не менш ніж 3 см. Зубок повинен займати вертикальне положення. Його нижню частину потрібно досить енергійно притиснути до землі, щоб він зберіг це положення і в найкоротший термін почав укорінюватися. Ці вимоги найкраще реалізуються при ручному садінні в попередньо нарізані підгортальником борозни завглибшки 8–10 см. Для того щоб борозни краще розкривалися, до долотоподібних лап підгортальника підварюють металеві пластинки. Зубки часнику розкладають у готові борозни на задану відстань і загортають здебільшого сапкою або тим-таки підгортальником зі шлейфами. Після цього ділянку рекомендується закоткувати легкими котками. На більших площах можна використовувати переобладнані цибулеві сівалки СЛС-8 і СЛН-8А.

Машинне садіння, порівняно з ручним, має низку недоліків, що призводить до зниження врожайності на 20–22%, погіршення насіннєвих якостей часнику. Проте затрати ручної праці зменшуються у 20–25 разів.

Догляд за полем

Одним із важливих елементів догляду за озимим часником є пізньоосіннє мульчування, яке проводять з настанням заморозків, використовуючи сухий перегній, сухий подрібнений торф, подрібнену, частково розкладену солому, тирсу, висушену траву з травників без насіння бур'янів. Товщина укриття становить 2–4 см. Не рекомендується використовувати свіжі гній, торф, солому. Осіннє мульчування затримує сніг, поліпшує перезимівлю, до певної міри регулює поживний і водний режими та запобігає утворенню кірки.

На невеликих площах рекомендують також весняне мульчування з використанням тих самих матеріалів, а також чорної плівки. При цьому досягається істотне зниження забур'яненості, а врожайність підвищується на 20–30%.

Щойно дозволить стан грунту, часникову площу боронують легкими боронами впоперек сівби в 1–2 сліди.

Значна частина коренів часнику розміщується на глибині 5–7 см від поверхні грунту. Навіть незначне їх травмування негативно впливає на розвиток рослин. Тому при появі сходів треба провести перший міжрядний обробіток на глибину 10–12 см долотоподібними лапами, а надалі — розпушувати тільки верхній шар грунту на глибину 2–3 см, не допускаючи утворення кірки і знищуючи молоді сходи бур'янів.

Для боротьби з бур'янами можна застосовувати гербіциди. Проти однорічних злакових та дводольних рекомендовано препарати Стомп 400 SC (2,5–4,0 л/га) або Стомп 330 ЕС (3,0–5,0 л/га). Під озимий часник їх вносять восени, одразу після садіння, або ранньої весни з початком вегетації до сходів бур'янів. Під ярий — одразу після садіння або за висоти рослин часнику 5–10 см.

На озимих посадках можна також застосовувати Гоал у дозі 0,5 л/га за висоти бур'янів 5–7 см і висоти часнику 5–10 см. За потреби можна обробляти й більші бур'яни. Забороняється вносити гербіциди на ушкоджені морозом сходи. На ярих посадках Гоал вносять одразу після садіння в дозі 1 л/га або по сходах бур'янів за висоти їх 5–7 см — у дозі 0,5 л/га.

Водночас за наявності в пирію 4–6 листків рекомендується вносити Фюзілад Супер 135 ЕС (1–1,5 л/га) або Таргу Супер 5 ЕС (1–1,5 л/га).

Важливим агрозаходом при вирощуванні стрілкуючого часнику, який забезпечує підвищення врожаю на 20–30% і більше, є видалення квіткової стрілки — над виходом її із несправжнього стебла і на відстані до суцвіття 7–10 см. Її не можна виривати і витягувати з рослини, проте легко виломлювати або вирізати.

На більших площах стрілки можна скошувати косаркою-підбирачем Е062/1 з платформою ПОУ-2, коли вони піднімуться вище листків. Однак широкого практичного використання цей спосіб не знайшов через доволі сильне травмування верхніх листків.

Збирання часнику

Основними ознаками готовності стрілкуючого озимого часнику до збирання слугує характерне підсихання листків, починаючи з нижніх, помітне пожовтіння кінчиків верхніх листків, початок утворення сухих лусок на цибулинах, а також розтріскування чохликів суцвіть.

Зовнішніми ознаками збиральної стиглості ярого часнику є масове пожовтіння листків. Стебло біля основи стає рихлим і м'яким, згинається під масою листків і падає на землю. Проте основною ознакою є вилягання стебла.

Період збирання часнику — приблизно 5–8 днів. Не зібраний своєчасно часник швидко перезріває, загальні покривні луски розриваються, зубки розсипаються і стають непридатними ні для садіння, ні для зберігання. Не треба чекати, щоб часник повністю визрів на корені, краще зібрати його на 2–3 дні раніше, ніж на 1–2 дні пізніше.

Для збирання насіннєвого часнику використовують підкопувальні скоби, бурякопідіймачі. На великих площах для збирання товарного часнику, який реалізовуватимуть в осінньо-ранньозимовий період, використовують цибулезбиральну машину ЛКГ-1,4 або дещо переобладнані картоплезбиральні машини, скосивши попередньо на низькому зрізі надземну частину рослин.

Слід пам'ятати, що в період збирання зубки часнику соковиті, дуже ніжні та ранимі. Вони пошкоджуються не тільки від удару, а й від надто сильного стискання, травмовані місця швидко чорніють — і цибулини загнивають.

Зберігання часнику

Викопані рослини часнику розкладають на землі і відбирають нормально розвинуті, стиглі, здорові, вкриті цілими неушкодженими лусками цибулини. З них найкращі, середнього і більше розміру, без ознак деформацій, вирівняні за формою і кольором відкладають для посадки, а решту — для довготривалого зберігання.

Початкове просушування зібраного часнику (5–7 днів) просто неба сприяє знищенню пліснявих грибів, кліщів, шкідливих мікроорганізмів (цибулини слід оберігати від сонячних опіків). Ще кілька днів часник сушать в утеплених провітрюваних приміщеннях. Потім надземну частину рослин обрізають, залишаючи в озимого часнику пеньок над шийкою цибулини до 2 см, у ярого — підсушені листки до 5 см. Корінці в часнику, призначеного на зберігання та реалізацію, геть обрізають. У насіннєвого залишають невелику частину (0,5 см), щоб не пошкодити зубків при надто глибокому очищенні денця.

Істотно підвищуються лежкість і насіннєві якості часнику, якщо очищені й обрізані цибулини прогріти в сушарках з опаленням за температури 25...40°С, поступово, протягом 3–4 діб, підвищуючи її до заданої.

Часник вважається добре просушеним, коли рука легко проникає в масу цибулин і на дотик відчувається сухість поверхні. Якщо цибулини сирі, руку важко просунути навіть на невелику глибину. Закладати на зберігання часник треба з добре висушеними зовнішніми лусками. У нестрілкуючого часнику сухими мають бути і внутрішні луски, в іншому разі вони вкриються пліснявою, а часник загниватиме зсередини.

Озимий стрілкуючий часник, навіть добре підготовлений, при зберіганні у звичайних складських приміщеннях може долежати лише до половини зими. Зберегти його до середини — кінця квітня можна лише у сховищах, обладнаних нагрівними та вентиляційними пристроями, що забезпечуватимуть температуру в межах від 0 до мінус 1°С і вологість повітря 60–70%. У весняно-літній період успішно зберігати часник можна тільки в холодильних камерах за температури від мінус 1 до мінус 3°С і вологості 65–75%.

Ярий часник можна успішно зберігати протягом весняно-літнього періоду у сховищах за температури 0...1°С. Але повну гарантію збереження його свіжим з найменшими втратами можна мати, тільки використовуючи холодильні камери з температурою від мінус 1 до мінус 3°С.

Особливу увагу слід приділити зберіганню насіннєвого часнику. Зокрема, зберігати його найкраще за температури 16...20°С і вологості повітря 65–70%. Приблизно від половини вересня до садіння температуру слід знизити до 8...10°С, а вологість підвищити до 75–80%.

Ярий посівний часник можна зберігати двома способами: теплим (18...20°С) і холодним (0...3°С). За теплого способу із зубків розвиваються більші рослини, формуються більші цибулини, але дуже часто, особливо в дощове, прохолодне літо, часник до осені не закінчує вегетації й цибулини не визрівають, а часом не утворюються взагалі. За холодного способу зберігання ріст рослин прискорюється, цибулини визрівають швидше, але стають дрібнішими, врожай знижується.

Розміщують часник на зберіганні по-різному, але обов'язково невеликими обсягами, що збільшує питому вентиляційну поверхню.

Loading...

 
 

Цікаве