WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Фінішна пряма озимої пшениці - Реферат

Фінішна пряма озимої пшениці - Реферат

Реферат на тему:

Фінішна пряма озимої пшениці

Кожний новий рік стає для села дедалі важчим, але "важкі часи" часто-густо ми створюємо собі самі. Сьогодні я пропоную "звірити годинники" на позакореневому підживленні озимої пшениці. У когось будуть неточні хвилини чи години, проте знайдуться й такі, що взагалі стоять на місці: саме вони клянуть долю з такою запопадливістю, що аби її — та в мирних цілях!

Проблема полягає в тому, що, не маючи чітких стратегії, тактики, алгоритму отримання зерна запланованої якості, ми вдаємося до ситуативних дій, які аж ніяк не можуть забезпечити успіх. Начебто ніхто не сидить склавши руки: багато метушаться, на останні гроші літають над полями, а як наслідок — одержують шостий (замість очікуваного третього) клас та стають перед фактом: гривень по 100–200 на кожному гектарі витрачено марно (а загалом це сягає десятків, сотень тисяч гривень). Ось тут доля й стає важкою.

1. Стратегія

Ще до сівби заплануйте кількість та якість майбутнього врожаю. Урожайність, яку ви "потягнете", розрахує агроном за технологічною картою: що більше ви захочете — то більшими будуть витрати на добрива та захист рослин. Віднайдіть ті врожайність і технологію, які задовольнили б вас не похвальною грамотою, а грошима. Сьогодні в Україні немає великого попиту на перший та другий класи пшениці, проте є чітка та постійна потреба в третьому (хоча куплять у вас із великою радістю й п'ятий, і шостий — тільки радітимете не ви). Отож, планувати треба третій клас.

Немає сенсу робити ставку на високобілкове зерно, якщо ви плануєте використати його на:

- кормові цілі;

- насіннєвий матеріал;

- розрахунки згідно з угодами, які не передбачають високий вміст у зерні білка.

2. Тактика

Визначтеся, як досягатимете стратегічних цілей:

— попередники; обробіток грунту; строки і способи сівби;

— сорти; протруйники; стимулятори;

— мінеральний режим (у т.ч. позакореневе живлення);

— мікроелементи; ретарданти; захист рослин;

— жнива; доробка зерна на токах; зберігання; строки реалізації.

Внесіть усі ці елементи технології до технологічної карти і бізнес-плану, плануйте свої витрати за періодами та дотримуйтесь технологічної дисципліни — тільки так можна йти вперед.

3. Алгоритм позакореневого підживлення

3.1. Економічна доцільність.

3.1.1. Затрати. Рахуємо затрати на проведення підживлення — кожен для свого господарства. Зазначену нижче арифметику подано лише як приклад послідовності (алгоритму) розрахунків. Кожен господар купує добрива, домовляється про авіароботи, платить заробітну платню тощо відповідно до конкретних умов господарства: мої цифри лиш допомагають зрозуміти напрям думки. Всі розрахунки ведемо на один гектар.

3.1.2. Різниця цін. Результат підживлення — поліпшення якості зерна, а отже, й збільшення його вартості. Підраховуємо різницю цін між третім (цінне зерно з 23% клейковини) та четвертим-п'ятим класами (звичайне зерно із вмістом клейковини 18%):

120 дол./т — 100 дол./т = 20 дол./т.

Довідка: завдяки позакореневому підживленню вміст білка можна збільшити на 1,5–3,5%, а клейковини — на 4–6%. Ще більшого підвищення якості зерна за рахунок самого позакореневого підживлення досягти неможливо.

3.1.3. "Нульова" врожайність. Обраховуємо врожайність, за якої витрачені на підживлення кошти повернуться (через збільшення вартості зібраного врожаю). Це буде "нульова" відмітка врожайності: вона забезпечує беззбитковість виробництва, але ще й не дає прибутків.

46 $/га (вартість підживлення, п.3.1.1.) = 2,30 т/га

20 $/т (результат підживлення, п.3.1.2.)

3.1.4. Рівень прибутковості. Заплануємо ефективність витрачання грошей на рівні, скажімо, 30%: це означає, що на кожну затрачену гривню чистий прибуток становитиме 30 копійок.

3.1.5. Мінімальна врожайність. Розрахуємо врожайність, з якою ми досягнемо запланованого рівня прибутковості:

2,30 т/га + 30% = 3,00 т/га.

Отже, 3 т/га — це мінімальна врожайність, за якої робота дасть прибуток.

3.1.6. Очікувана врожайність. Тепер потрібно вийти в поле й підрахувати, чого можна очікувати від нього. Повторність обрахунків — не менш як у 20 місцях по діагоналі поля.

Залишаємо для подальшого розгляду тільки ті поля, що, згідно із стратегією (п.1.), показують урожайність більшу за мінімально економічно доцільну (п. 3.1.5.).

3.2. Можливості рослин.

У рослин є певні можливості. Наше завдання – з'ясувати, чи достатньо їх для досягнення мети: отримання зерна третього класу. Для цього є обов'язковим лабораторний аналіз валового вмісту азоту й фосфору в абсолютно сухій масі рослини у фазі кінця цвітіння.

Підживлення не проводять, якщо:

- вміст азоту — понад оптимальний (>3,0%), тобто його і так достатньо для одержання високобілкового зерна;

- вміст азоту низький (<2,0%), тобто досягти високої хлібопекарської якості зерна жодними агроприйомами неможливо (якщо не підживимо — матимемо, наприклад, 10% клейковини, а підживимо — 14%: дати третій клас рослина не зможе);

- співвідношення N : Р понад 15 : 1 (оптимальним є 8–10 : 1). Багато хто вважає, що білок та клейковина складаються з чистого азоту: дав якнайбільше азотних туків — і порядок. Проте без фосфору, калію, сірки, міді, цинку та ще з півтора десятка елементів — це неможливо. Серед них провідна роль, в умовах України, належить саме фосфору. Тому без наявності цього елемента (який у нас часто ігнорують) у належному співвідношенні до азоту немає сенсу робити підживлення.

Зональні державні та недержавні лабораторії дають усі потрібні рекомендації: як відібрати зразки, рівень потреби та дози підживлення для кожного поля. Лабораторії сформують бачення, і перед вами постане зовсім інша картина. А без їхніх висновків ви "гратимете" з полями в російську рулетку. Про ці лабораторії, хто не знає, де вони є, запитайте в районного агронома. Тільки йдіть до них не 20 червня, а прямо сьогодні — вам потрібен час, щоб дізнатися про методи відбору, перерахувати гроші за аналізи, відібрати їх і відвезти. Поки аналізи зроблять, поки ви заплануєте свої потреби, мине днів десять.

3.3. Робочий розчин.

3.3.1. Дозу азоту встановлює лабораторія (п.3.2.). Згрупуйте поля зі схожими дозами в дві, максимум три групи: високі дози, середні та менші. Кількість груп має відповідати наявній кількості ємностей для зберігання розчинів різних концентрацій, а також їхній місткості. Адже ви фізично не зможете виконати рекомендації, дати різним полям, наприклад, N20, N32, N24, N28 та N22 — не готувати ж для кожного поля ексклюзивний розчин!

3.3.2. За нормальної вологості повітря (>70%) та низької його температури (<20°С) застосовуйте розчин сечовини. У фазі початку формування зернівки максимальна концентрація сечовини (за масою) — 30%, оптимальна — 15–20%.

Класичні співвідношення робочого розчину:

- сечовина, 65 кг + вода, 150 л = 200 л/га (N30);

- КАС, 50 л + вода, 100 л = 150 л/га (N16);

- КАС, 70 л + вода, 130 л = 200 л/га (N22).

3.3.3. За умов низької вологості повітря (30–70%) та високої його температури (20...28°С) розчин сечовини швидко висихає — рослина не встигає його поглинути, на ній можна побачити дрібні кристалики висохлої сечовини. Найкращі результати в цьому разі дає плав — водний розчин сечовини та аміачної селітри. У плаві співвідношення компонентів для обробки 1 га має бути таким: 45 кг сечовини + 22 кг ам. селітри + 100 л води = 150 л розчину.

За умов спекотної погоди, коли вранці та ввечері температура повітря не знижується менше 22°С, пом'якшуйте розчин — замість 100 додавайте 150 л/га води, буде 200 л/га розчину. Плав удвічі-тричі повільніше висихає, він краще збалансований за формами азоту, поєднання яких використовується рослиною довше. Плав працює в екстремально спекотних та посушливих умовах, у яких простий розчин сечовини ефективності не виявляє.

3.3.4. Додавайте в розчин 150–300 г/га детергенту (поверхнево-активної речовини): наприклад, Тренд, Талант тощо. Він зменшить поверхневе натягнення крапель розчину, чим прискорить процес всотування добрив рослинами завдяки збільшенню площі взаємодії розчину та рослини.

3.3.5. Застосовуйте 200 г/га сульфату міді (Сu, 50 г/га). Значення міді в синтезі білка важко переоцінити. Мідь є учасником вуглеводного та білкового обміну рослин. Під впливом міді збільшується як активність пероксидази, так і синтез білків, вуглеводів та жирів. Дефіцит міді тісно пов'язаний із азотним живленням рослин: що більше це живлення, то більший дефіцит. Сульфат міді (мідний купорос) — кристалічна сіль блакитно-синього кольору із вмістом міді 25%. Легко розчиняється у воді.

3.3.6. Доза сірчанокислого цинку — 400 г/га. Цинк є учасником азотного обміну. Його дефіцит призводить до нагромадження розчинних азотних сполук — амідів та амінокислот, що порушує синтез білка. За нестачі цинку вміст білка в рослинах зменшується. Що більше внесено NPK, то більший дефіцит цинку. Безводний сірчанокислий цинк містить 45% цинку. Препарат являє собою водорозчинну кристалічну сіль сіро-білого кольору.

3.3.7. Для стимулювання процесу синтезу білка застосовуйте гумат натрію (50 г/га) або Агростимулін (8–10 г/га).

Loading...

 
 

Цікаве