WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Урожайність озимої пшениці в умовах посухи - Реферат

Урожайність озимої пшениці в умовах посухи - Реферат

Реферат на тему:

Урожайність озимої пшениці в умовах посухи

Кліматичні умови України за кількістю опадів і температурним режимом характеризуються нестабільністю за роками і періодами вегетації. Сприятливі роки чергуються із посушливими, гостропосушливими та суховійними явищами. Нині, за зміни клімату й глобального потепління, не тільки в степовій зоні, а майже на всій території країни агрокліматичні чинники часто зумовлюють несприятливі, й навіть екстремальні, умови вегетації озимої пшениці.

У степовій зоні через кожні два-три роки, а в лісостеповій і поліській зонах — через три-пять років бувають посухи й суховії. У ХХ столітті досить посушливими були 1918, 1937, 1950, 1968, а катастрофічними — 1934 і 1946 роки. Вже з початку нинішнього століття жорсткі посухи та інші екстремальні явища спостерігалися в 2003 і 2007 роках. Прояви посухи відбуваються на фоні високих температур за тривалої відсутності опадів. Навіть у районах з достатнім зволоженням грунту через вісім-десять днів без дощів у літні місяці в грунті створюється дефіцит вологи, а триваліша відсутність опадів спричинює пересихання орного й нижніх шарів грунту, в яких зосереджена основна маса коренів рослин пшениці.

Тривала посуха порушує водний режим грунту, процес фотосинтезу й дихання, грунтове живлення, обмін речовин, а отже, шкідливо впливає на формування продуктивності, веде до недобору врожаю, а інколи — до загибелі посівів, як це було в багатьох регіонах України в 2003 і 2007 роках, внаслідок чого проблеми боротьби із стресовими умовами й стійкістю рослин до посухи мають велике загальнодержавне, теоретичне й практичне значення.

Дослідження свідчать, що стійкість посівів озимої пшениці до посухи великою мірою залежить від створення сприятливих умов для росту й розвитку рослин, особливо на початкових етапах органогенезу. Дуже важливо, щоб такі умови сприяли одержанню повноцінних сходів, швидкому й потужному розвитку кореневої системи з активною вбирною здатністю поверхні коренів, проникнення в глибші шари грунту. Надійною основою таких умов є:

- підвищення загальної культури землеробства;

- створення високих агрофонів; впровадження інтенсивних технологій, науково обгрунтованих сівозмін із відповідним чергуванням культур та вологозберігаючих систем обробітку грунту;

- ефективне й раціональне внесення добрив;

- догляд за посівами; боротьба з бур'янами, шкідниками й хворобами та агролісомеліоративні й протиерозійні заходи.

Вивчаючи формування посухостійкості залежно від попередників, ми встановили, що в середньому за 1999–2002 роки щорічно найвища стійкість до посухи формувалася в разі розміщення посівів по чорному пару, найменша — після кукурудзи на силос, а середня — після еспарцету й вико-вівса.

По чорному пару стійкість до посухи напівкарликових сортів Одеська 162 і Ніконія, а після вико-вівса й Селянки і Ятрань 60, була вищою, ніж середньорослих. Після еспарцету різниці між цими групами сортів не було, а після кукурудзи на силос перевага була на боці середньорослих сортів Донецька 48, Знахідка одеська й Одеська 267.

Досить переконливі дані одержано в Центрі сортознавства та сортовивчення в 2007 році з вивчення впливу рівнів агрофону на формування посухостійкості. Посіви розміщували на низькому (попередник — стерня, внесення добрив — на рівні господарств зони, із засобів захисту застосовували лише гербіциди проти бур'янів) та високому агрофонах (попередник — горох, внесення добрив — на запрограмований урожай, інтегрований захист посівів проти бур'янів, шкідників, хвороб, дворазове внесення регуляторів росту та мікроелементів). Як відомо, в той рік весняно-літній періоди видалися вкрай посушливими й спекотними. Розпочалася посуха ще рано навесні й тривала з березня по червень. Крім степової зони, охопила значні території лісостепової (Черкаська, Вінницька, Київська та інші області).

Весняний період у зоні розміщення Центру сортознавства та сортовивчення (південна частина лісостепової зони, Київська область) характеризувався спекотною й сухою погодою, малосприятливою для регенерації, росту та розвитку рослин. За березень-травень випало 44,1 мм опадів, за середніх багаторічних показників 123,0 мм. Запаси вологи в грунті під озимою пшеницею доходили до критичних, і станом на 28 травня в шарі 0–50 см вологи не було зовсім, а в шарі 0–100 см — лише 10 міліметрів.

Внаслідок різких перепадів температурного режиму, бездощів'я, вторинна коренева система розвивалася повільно або зовсім не розвивалася, рослини відставали в рості, посіви формувалися низькорослими. Деякі рослини жовтіли, відмирали нижні листки, зменшувалася листкова поверхня. Стеблестій був не вирівняний за висотою й розвитком, фіксували домінантний розвиток головних стебел. Тільки 1 червня випали корисні локальні дощі, дещо знизилася температура, що трохи поліпшило стан рослин. Та вже невдовзі посуха знову повторилася, внаслідок чого в кінці червня запаси вологи в грунті практично вичерпалися.

Крім грунтової, в квітні-травні додалася повітряна посуха. У квітні зафіксовано 18, а в травні 13 днів з мінімальною відносною вологістю повітря менше 30%. Середньодобова температура повітря в травні місяці становила 18,6°С за середньорічних показників 14,9°С. Весь весняний період, особливо травень, був досить посухозагрозливим для росту й розвитку рослин озимої пшениці.

Дослідженнями встановлено, що кращий стан і життєздатність рослин та посухостійкість були на високих агрофонах і після кращих попередників

Вища стійкість до посухи формувалася в разі розміщення посівів після кращих попередників, на високих агрофонах, за впровадження інтенсивних агротехнологій. При цьому вищою на всіх рівнях агрофонів у 2007 році вона була в сортів Подолянка, Антонівка, Косовиця, Трипільська, Хуторянка; найнижчою — у сортів Ассоль, Пам'ять, Подяка, Станіслава, Антара, Краплина.

На Кіровоградській держсортостанції за 1999–2003 роки щорічно найвища стійкість до посухи була в разі розміщення посівів по чорному пару (8,3 бала), дещо поступалися йому вико-овес та еспарцет, а найгіршу мали після кукурудзи на силос (7,9 бала). На високих агрофонах та після кращих попередників стійкість до посухи у напівкарликових сортів була вищою, ніж у середньорослих, а в умовах низьких агрофонів — навпаки.

Стійкість до посухи зростає від ранніх строків сівби (1 вересня) до оптимальних (20 вересня) і допустимо пізніх (1 жовтня). В Центрі сортознавства та сортовивчення найвищою вона була в посушливому 2007 році за сівби 20 вересня, а в Кіровоградській держсортостанції за 1999–2002 роки та за 2007 рік — у пізніші строки — 30 вересня й 10 жовтня.

Водночас дуже важливу, визначальну, роль у протидії посусі відіграє генетична основа — сорти з високою посухостійкістю.

Дослідженнями виявлено сортові властивості стійкості пшениці до посухи. Раніше в Україні найвищою посухостійкістю вирізнялися сорти Українка 0246, Кооператорка, Одеська 3, Одеська 51, Прибій, Краснодарська 39, Донецька 74, Дніпропетровська 775, Миронівська 808. Вони мали генетично обумовлену й контрольовану спадкову властивість рівня стійкості до посухи й спеки. Важливо, що дана властивість є потенційною. В сприятливих умовах вологозабезпечення вона має прихований характер, а реалізується лише тоді, коли рослини потрапляють під вплив екстремальних факторів.

Loading...

 
 

Цікаве