WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Український трактор: успiхи та прорахунки - Реферат

Український трактор: успiхи та прорахунки - Реферат

Реферат на тему:

Український трактор: успiхи та прорахунки

Сьогоднi сумарна потужнiсть парку службових автомобiлiв урядових чиновникiв всiх рiвнiв бiльше нiж у два рази перевищує сумарну потужнiсть тракторного парку сiльгоспвиробникiв. Середня потужнiсть двигуна службового автомобiля становить близько 120 к.с., тодi як середня потужнiсть трактора 80 к.с. Якщо врахувати, що середнiй строк експлуатацiї тракторiв — бiльше 13 рокiв, а автомобiлiв — до 5 рокiв, то очевидно, якими прiоритетами опiкуються урядовцi, як i те, чому впродовж 10 рокiв не виконується програма розбудови вiтчизняного сiльськогосподарського машинобудування, i особливо тракторiв, зерно-, кормозбиральних комбайнiв. Валовий збiр зернових у 2001 роцi досяг 38 млн т i збiльшився порiвняно з 2000 роком на 65%. Таке значне зростання урожайностi не пояснюється вiдповiдним пiдвищенням культури землеробства, збiльшенням внесення мiнеральних i органiчних добрив, зростанням рiвня механiзацiї. Справді, сiльгоспвиробники збiльшили витрати на добрива, засоби захисту рослин в середньому на 1 га на 10—15%, проте це не було домiнуючим чинником збiльшення валового збору зернових на 15 млн т. Головним чинником пiдвищення урожайностi в пiвденних областях стали сприятливi погодно-клiматичнi умови на всiх етапах розвитку рослин i пiд час жнив. Урожай зернових не повинен заступити тих проблем, якi супроводжують сiльгоспвиробникiв під час його вирощування i збирання i, першою чергою, величезну нестачу тракторiв, комбайнiв, iншої сiльськогосподарської технiки. У вирощуваннi зернових культур немає другорядних машин. Але серед усiх машин трактори є головними тому, що показують i визначають ступiнь енергооснащеностi на гектар орних земель. Вiд кiлькостi тракторiв залежить потреба в причiпних i навiсних сiльськогосподарських машинах i знаряддях. Нарештi, наявнiсть i технiчний стан тракторiв визначають дотримання агрострокiв виконання польових робiт. За статистичними даними, на початок 2000 року залишилася 224 тис. тракторiв, з них 116 тис. з вiдпрацьованим ресурсом. За даними на 2001 рiк, у сiльгоспвиробникiв нараховувалося вже 326 (!) тис. тракторiв (ох вже ця українська державна статистика). При цьому в основному — це трактори ще радянського виробництва, амортизацiйнi строки експлуатацiї яких визначалися також радянськими нормативами i становили для колiсних — 10, а для гусеничних 8 рокiв. Тобто за минулi 10 рокiв всi трактори, якi були закупленi до 1991 року, вiдпрацювали амортизацiйний строк i пiдлягають списанню. З невiдпрацьованим амортизацiйним строком експлуатацiї залишилися трактори, закупленi пiсля 1991 року (близько 90 тис. тракторiв). Для вiдновлення парку тракторiв до рiвня 1991 року сiльгоспвиробникам необхiдно закупити 400 тис. тракторiв (в термiнах 80-сильних тракторiв), або 32 млн к.с. Якщо вiтчизнянi заводи випускають щорiчно лише 5 тис. тракторiв за потреби 40—50 тис., то про оновлення парку не може йти й мови. Зважаючи, що вартiсть 1 к. с. вiтчизняного трактора становить 500—650 грн, на вiдновлення парку тракторiв необхiдно майже 20 млрд грн. Енергонасиченiсть тракторами зменшилася з 1,26 к.с./га до 0,32 к.с./га орних угiдь. Однак проблему необхiдно розглядати не тiльки через кiлькiсть тракторiв, а й їхній технiчний рiвень, тяговий клас, забезпечення роботоздатностi в перiод експлуатацiї, технiчний сервiс, якiсть паливно-мастильних матерiалiв, пiдготовку та перепiдготовку кадрiв всiх категорiй до рiвня професiоналiв, експортно-iмпортну полiтику щодо сiльгосппродукцiї та iмпортної сiльськогосподарської технiки. У даний час при виборi технiки визначальним є досвiд i практицизм керiвника, розпорядника фiнансiв. А якщо керiвник помилився? Отже, необхiднi науковi обгрунтування параметричного ряду тракторiв, iншої сiльськогосподарської технiки, рекомендацiї з їх ефективного використання на базi рацiональних i ефективних технологiй для об'єктiв рiзних форм господарювання. I в цьому має полягати участь держави в розвитку аграрного ринку. Проте на даний час всi зазначенi проблеми не дослiджуються, не прогнозуються, все пущено на самоплив. Для поповнення i оновлення парку тракторiв необхiдно грунтовно вивчити тенденцiї формування виробничих структур за обсягами оброблюваної орної землi та виробленої сiльськогосподарської продукцiї, а також закономiрностi та тенденцiї технiчного переоснащення сiльгосппiдприємств розвинутих країн свiту. Аграрний сектор у своїй загальнiй кiлькостi об'єктiв господарювання не пiшов шляхом масового формування фермерського дрiбнотоварного виробництва, як це прогнозувалося в статтi "Економiчнi реалiї та iндустрiальнi мiражi" (автор — Павло Гайдуцький. — Прим. ред.). Враховувати треба й суб'єктивнi причини: вiдсутнiсть коштiв для повнокровного фермерського господарювання, 70-рiчний досвiд колективної працi, соцiальний склад села, менталiтет наших селян, якi стали орiєнтирами для формування не тiльки фермерських господарств, а й ПОПiв, господарських товариств, великих агрофiрм, якi використовують високомеханiзованi технологiї вирощування сiльгосппродукцiї, обробляють десятки й сотнi тисяч гектарiв i використовують для обробiтку грунту трактори потужнiстю понад 200 к.с. Якщо на полi площею бiльше 80 га оре трактор ЮМЗ, МТЗ-80 — це показник злиденностi власника або розпорядника землi: за низької змiнної продуктивностi термiн обробiтку в 2—3 рази перевищує допустимi агростроки. Орати трактором ЮМЗ, МТЗ з трьохкорпусним плугом на полi площею понад 100 га — це все одно, що їсти борщ чайною ложкою з казана. Проблема технiчного рiвня технiки перейшла до нас у спадщину вiд Радянського Союзу. Ще наприкiнцi 70-х — початку 80-х рокiв почалося рiзке вiдставання вiтчизняної технiки за технiчним рiвнем вiд нових зразкiв провiдних фiрм. За радянських часiв навiть такий науковий i технiчний гiгант, як "Пiвденмаш", випускав трактор ЮМЗ-6ЛС, який за всiма експлуатацiйно-технiчними показниками поступався не тiльки аналогам провiдних фiрм, а й бiлоруському МТЗ-80. Практично всi директори великих машинобудiвних заводiв були членами ЦК КПРС i автоматично ставали недосяжними для критики "знизу" за якiсть технiки та її технiчний рiвень. Головним їх завданням було збiльшення випуску технiки, а не пiдвищення технiчного рiвня. Якщо цiна трактора ЮМЗ-6ЛС була 4180 руб., МТЗ-80 — 4680, Т-150К — 11640 руб., i майже кожне господарство мало бiльше 1 млн руб. коштiв на рахунках, проблема полягала не в можливостi оплати технiки, а в одержаннi наряду на трактори, комбайни. За таких умов сiльгоспвиробники мирилися з недостатнiм технiчним рiвнем вiтчизняної технiки, але коли вартiсть 1 к.с. трактора через економiчнi реалiї зросла майже в 10 разiв, а технiчний рiвень практично не змiнився, вимоги до вiтчизняних машин зросли. За такої технiчної спадщини не дивно, що багато зразкiв вiтчизняної технiки не є конкурентоспроможними не тiльки на свiтовому, а й на внутрiшньому ринку. Перейдiмо до розгляду комплексу параметрiв, якi сьогоднi визначають технiчний рiвень тракторiв. Їх подiляють на двi групи: показники технiчної оцiнки тракторiв та показники споживчих властивостей тракторiв. Основними параметрами у технiчнiй оцiнцi тракторiв вважаються: маса трактора, експлуатацiйна потужнiсть двигуна, дiапазон швидкостей руху переднього та заднього ходу, тип трансмiсiї, питомий тиск на грунт, наявнiсть елементiв автоматизованого контролю та управлiння. Для оцiнки споживчих властивостей тракторiв використовують такi показники: зручнiсть транспортування трактора; наявнiсть модульного компонування; зручнiсть проведення операцiй технiчного обслуговування, в тому числi виконання монтажно-демонтажних робiт, комфортнiсть роботи оператора (оглядовiсть, зручнiсть розмiщення органiв управлiння, рiвень шуму, вiбрацiї тощо), ресурс вузлiв i агрегатiв, унiверсальнiсть трактора (можливiсть його роботи з рiзним набором машин). Вiдзначимо тенденцiї серед провiдних тракторобудiвних фiрм свiту: — Класичне компонування тракторiв з потужнiстю двигуна до 360 к. с. Фiрма "Джон Дiр" виготовляє трактори з поворотною рамою за потужностi двигуна понад 360 к.с. Вiтчизняний трактор Т-150К з поворотною рамою має потужнiсть двигуна 165 к.с. (трактор ХТЗ-121 має аналогiчне компонування за потужностi двигуна 120 к.с. — Прим. ред.). — Модульне компонування тракторiв, яке спрощує конструкцiю i, що найголовнiше, дає змогу зменшити трудомiсткiсть збиральних робiт. — Збiльшення дiапазону швидкостей без розриву потужностi та зменшення механiчних втрат у трансмiсiї для пiдвищення потужностi на валi вiдбору потужностi та на гаку. Запас крутного моменту становить до 37—41% для зменшення впливу тимчасових перевантажень (у вiтчизняних тракторiв запас крутного моменту — не бiльше 17%). — Невпинна електронiзацiя та комп'ютеризацiя з метою поточного контролю за технiчним станом машини, технологiчних процесiв i зниження фiзичного i психологiчного навантаження на оператора. Саме провiднi фiрми свiту визначають i задають напрями розвитку сучасного тракторобудування. Наприклад, коли реалiзацiя тракторiв з однаковими колесами фiрми "Джон Дiр" у 1987 роцi скоротилася з 10% до 1,5%, фiрма оголосила про припинення їх виробництва, а фiрма "Кейс" — про зниження вартостi на 7—20%. Саме до цього типу належать трактори Т-150К, якi випускають з 1972 року практично без суттєвих конструкторських змiн. У даний час на свiтовому ринку нараховується бiльше 500 моделей сiльськогосподарських тракторiв. Очевидно, що в азартi конкурентної боротьби випускають моделi в розрахунку не тiльки на будь-якi потреби, а й на всi уподобання. Наприклад, фiрма "Джон Дiр" у дiапазонi 15-255 кВт випускає 30 типорозмiрiв тракторiв, "Кейс" — 22, "Массей Фергюсон" — 18, "Форд" — 14. Тенденцiї розвитку свiтового сiльськогосподарського машинобудування, показують, що стрибкiв у технiчному вдосконаленнi машин не буває. Йде поступове, невпинне вдосконалення зразкiв з величезними затратами на науковi дослiдження, випробовування, оновлення технологiй. Основним агрегатом, який визначає тяговий клас трактора, його типорозмiр, надiйнiсть, довговiчнiсть, паливну економiчнiсть, є двигун. Наприклад, фiрма "Массей Фергюсон" на трактори серiї 9000 ставить двигуни визнаного лiдера двигунобудування — фiрми "Каммiнс". Фiрма "Джон Дiр" на свої машини ставить двигуни власного виробництва. Висока потужнiсть дизельних двигунiв провiдних свiтових виробникiв при малiй їх масi забезпечується рядом конструктивних та технологiчних рiшень. Наведемо основнi з них: застосування системи турбонагнітання з рiзною величиною тиску нагнiтання повiтря (до 1,5—2,1 атм.); збiльшення тиску впорскування палива у форсунках для збiльшення дисперсностi (наприклад, в двигунах JD6081, якi застосовують на тракторах 8400, тиск вiдкриття форсунок дорiвнює 290 атм., а в двигунах JD6125, де застосований насос-форсунка, тиск на голцi форсунки досягає 1000—1200 атм.); охолодження повiтря для збiльшення його в одиницi об'єму; охолодження палива; застосування електронних систем для автоматичного пiдтримання оптимального складу "повiтря-паливо" на рiзних режимах роботи; оптимизацiя конструкцiї камери згоряння. На вiдмiну вiд сказаного, двигун СМД-62 трактора Т-150К за всiма показниками є його "ахiлесовою" п'ятою. Вiтчизнянi "лiвшi" почали встановлювати на трактор росiйськi двигуни ЯМЗ-236, ЯМЗ-238. Проблема вiтчизняного надiйного i економiчного дизельного двигуна є надто важливою i злободенною не тiльки для тракторiв, а й для iнших мобiльних сiльськогосподарських машин. Хоча вiтчизнянi тракторнi заводи розробили цiлу гаму нових моделей тракторiв, номенклатура вiтчизняних серiйних тракторiв надто обмежена за потужнiстю. Вiтчизнянi трактори за тяговими характеристиками випускають двох класiв: Т-150К з тяговим зусиллям 30 кН i сiмейство ЮМЗ-6ЛС, ПМЗ-80 — 14кН. Сiльгоспвиробникам вкрай необхiднi трактори потужнiстю 110—120 к.с., 200—210 к.с., 260—270 к.с. Трактори зазначеної потужностi дають можливість обирати i оперативно керувати технологiчними процесами залежно вiд агрострокiв i економiчної доцiльностi. Чому останнiми роками у виробничникiв виросла повага до тракторiв типу К-701? Тому що вони "роблять погоду" під час оранки дев'ятикорпусним плугом. На жаль, кошти на науковий супровiд ефективностi використання технiки, забезпечення технiчним сервiсом в умовах ринкової економiки практично вiдсутнi. Не ведуться систематичнi науковi експлуатацiйно-технологiчнi дослiдження нi вiтчизняної, нi зарубiжної технiки. Нiхто в Українi не знає, якi потрiбнi експлуатацiйнi витрати на пiдтримку технiки в робочому станi умiру її старiння. В Росiї збереглися потужнi науковi заклади, наприклад, ВIМ i ГОСНIТI, якi проводять подiбнi дослiдження. За даними росiйських перiодичних видань, 95—97% зразкiв технiки виробляють з вiдхиленням вiд технiчних умов, 80—85% — не вiдповiдають вимогам безпеки та ергономiки, кожна четверта машина має коефiцiєнт готовностi нижче вимог ТУ для даного виробу. Знизилися показники безвiдмовностi та ремонтоздатностi сiльськогосподарської технiки. Забезпечити робочий стан машини протягом дня можна через виконання великої кiлькостi мастильних, регулювальних i крiпильних операцiй. 60% вiдмов машин вiдбувається через виробничi дефекти, на усунення яких витрачається вiд 2 до 30 днiв. Незважаючи на те, що виробництво тракторiв та iнших машин стрiмко скоротилося, їх якiсть i надiйнiсть не пiдвищилися. На заводах не працюють служби якостi та надiйностi, не проводяться всi види ресурсних випробувань машин i їх складових на надiйнiсть. Попередньо вiдпрацьована система випробовування машин не функцiонує. Всi недолiки, характернi для росiйських пiдприємств i технiки, можна перенести на вiтчизняну технiку. Реально оцiнюючи новi зразки тракторiв, комбайнiв, iнших сiльськогосподарських машин, вироблених вiтчизняною промисловiстю, необхiдно вiдзначити, що нею зроблено надто багато, враховуючи фiнансовi можливостi розробникiв, але безкiнечно мало, якщо виходити з потреб внутрiшнього ринку, та порiвняно iз сучасними зразками провiдних фiрм свiту. Навiть досягнувши на вiтчизняних зразках технiчних показникiв свiтового рiвня, не так легко потiснити на свiтовому ринку технiку визнаних провiдних фiрм свiту. Тому концепцiя має бути орiєнтована на те, що вiтчизняна технiка за якiстю, технiчним рiвнем, цiною має знайти свою надiйну i стабiльну нiшу. При оцiнцi вiтчизняної технiки необхiдно об'єктивно оцiнити власнi можливостi та досягнутi успiхи. Безперечно, досягнутi успiхи вiтчизняного машинобудування на порядок перевищують його можливостi. Ентузiазм i вiдданiсть науковцiв, iнженерно-технiчного персоналу, робiтникiв при розробцi вiтчизняної технiки великi. Сiльгоспвиробники є ще бiльшими ентузiастами своєї справи, але купуючи технiку вони хочуть мати надiйнi, якiснi, економiчнi i високопродуктивнi машини, доступнi їм за цiнами i якi вiдповiдають їх потребам, а не чужий ентузiазм. За ринкових вiдносин об'єктивнi i суб'єктивнi причини до уваги як пом'ягчуюча обставина не беруться. Сiльгоспвиробникам необхiднi трактори, комбайни, сiльськогосподарськi машини. Натомiсть вони мають поки-що намiри та обiцянки. Отримали урожай i знову заспокоїлися до весни чергового року.

Loading...

 
 

Цікаве