WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Український льон: між піднесенням і виживанням - Реферат

Український льон: між піднесенням і виживанням - Реферат

Реферат на тему:

Український льон: між піднесенням і виживанням

На Поліссі ще, мабуть, пам'ятають, яким був їхній льон півтора десятка років тому. Завдяки цій культурі, Північна Україна змогла стати в один ряд з іншими аграрними регіонами держави. В найкращі роки, коли льонарі засівали 200 тис. га й одержували понад 100 тис. т волокна, Україна експортувала його 50–70 тис. т, що тягнуло на суму понад 40 млн дол. США! Приємно згадати, що наші поліщуки колись тримали 12–14% світового ринку льоноволокна. Рентабельність льонарства сягала тоді 100–150% і давала поліським господарствам понад половину грошових надходжень від усього рослинництва.

Нині ж вирощування льону-довгунцю для багатьох товаровиробників є збитковим. Про це йшлося на конференції льонарів України, що відбулася 8 червня в Чернігівській області на базі підприємства "Олстас-льон". На жаль, на цей вельми цікавий і важливий захід не зміг приїхати жоден представник Мінагрополітики, хоча двома днями пізніше Олександр Баранівський в оточенні інших офіційних осіб узяв участь (або очолив — уважайте хто як хоче) у семінарі з ріпаківництва. Напевно, ріпак для України значно стратегічніший за льон...

Але навіть і без vip-персон учасники конференції, особливо керівники й спеціалісти господарств, дізналися багато корисного про нові європейські та вітчизняні технології вирощування льону, тенденції на його ринку; обговорили Програму "Льон і коноплі'2005", яку запропонувала Асоціація льонарів України.

Отже, переповімо коротко деякі висловлювання з виступів і обговорень. Як уже зазначалося раніше, поточний стан галузі є дуже складним. Посіви культури протягом дев'яностих років скоротилися вдесятеро. Через брак сировини потужності льонозаводів використовують на 10–20%, що спричинює їхню збитковість і дальший занепад. Стан двох українських льонокомбінатів, які б мали бути споживачами вітчизняного волокна, ще гірший: Рівненський завантажено на 10%, а Житомирський — взагалі простоює.

Після розпаду СРСР в Україні не залишилося жодного підприємства з виготовлення машин та обладнання для збирання й переробки льону. Лиш ВАТ "Ірпіньмаш" останніми роками розпочав роботи з відновлення льонозбиральних комбайнів ЛК-4А, виготовлення льонообертача ОЛП-1 та дослідного зразка льонопідбирача-молотарки ПМЛ-1 (для роздільної технології вирощування льону).

Як і багато інших культур, льон в Україні збирають із запізненням, що призводить до зниження сортономера волокна пересічно на чотири пункти. Через брак у господарствах сушарок для невіянки, молотарок, очисних машин втрати насіння льону сягають 40% вирощеного. А коштує воно чимало — 1,5 тис. грн/т.

Уже друге покоління льонарів працює на тих самих комбайнах та ворушилках. А все ж має свій ресурс: ще два-три роки, і збирати льон буде нічим. Нормальну тресту без дво-триразового обертання одержати неможливо, а більшість господарств повністю вилучили цю операцію з технології вирощування. Тільки добрі господарі, щоб забезпечити якісне вилежування трести і довести її до потрібних кондицій, торік виводили в поле людей та перевертали тресту кийками. Основні площі льону, як і 100 років тому, люди підбирають вручну — способом в'язання снопів. Але на все рук не вистачає: три роки поспіль в Україні незібраними залишалися близько 5 тис. га посівів щорічно. Нова високопродуктивна техніка є абсолютно недоступною: навіть передові господарства не в змозі купувати європейські технологічні машини, а з трьох спрацьованих механізмів примудряються скласти один працюючий. При цьому загальна кількість льонокомбайнів в Україні за останні десять років зменшилася вчетверо.

Дуже гостро стоїть питання якісного посівного матеріалу. За період 1995–2000 рр. практично зруйновано національну систему насінництва льону. Льононасінні станції припинили виконувати функції виробників посівного матеріалу, перетворившись на сервісні служби з його очищення. Більшість із них приватизовано, а п'ять станцій, що залишилися в держвласності, кинуті напризволяще і ледь животіють.

Функції елітгоспів узяли на себе науково-дослідні установи, а роботу з виробництва репродукційного насіння виконують здебільшого спеціалізовані льонопідприємства.

Дуже тривожна ситуація з сортооновленням. У Держреєстр внесено 15 сортів льону-довгунцю, але тільки 2–3 з них можуть конкурувати із сучасними сортами європейської селекції — навіть на теренах України. Для прикладу: голландці зі своїми сортами мають 1,2 т/га довгого волокна, а українці зі своїми — всього 6–7 ц/га. Єдиним вітчизняним сортом, який нині масово застосовують у виробництві, є Чарівний (селекція Глухівського інституту луб'яних культур).

Доводиться констатувати: ринок насіння льону в Україні капітулював перед продукцією європейської селекції. І найприкрішим є те, що перемогу одержав посівний матеріал низьких репродукцій, бо найякісніше насіння європейці нам не продають. Отож, завозимо третю репродукцію, а сіємо, після розмноження, — четверту-сьому.

Водночас показником доброї перспективи українського льонарства став прихід у галузь інвесторів, які успішно працюють нині в Чернігівській, Житомирській, Сумській, Львівській, Рівненській, Чернівецькій областях. Завдяки цим інвестиціям, утворилися такі підпримства, як "Продлайн", "Ресскі", "Олстас-льон", "Пеллі" (Чернігівська обл.), "Ємільчине-льон", "Коростишів-льон", АФ "Брусилів" (Житомирська обл.) та інші. Як уже згадувалося, на базі одного з таких агроформувань — СТОВ "Олстас-льон" — і відбулася червнева конференція льонарів.

Спеціалісти цієї компанії поділилися з іншими учасниками деякими моментами зі свого досвіду господарювання. Коротко їх переповімо. Отже, як уважають в "Олстас-льон", культура стає рентабельною за врожайності трести 21 ц/га (сортономером 1,00) і насіння — 3,5 ц/га; матеріальні затрати при цьому мають становити 1600 грн/га.

Наведені в таблиці 2 матеріальні затрати дають змогу одержувати врожай льонотрести середнім сортономером 1,50 на рівні 30 ц/га (або 10 ц/га волокна), а також 6 ц/га насіння.

Певна річ, що ціни на ресурси ростуть, і це позначається на собівартості одержаної продукції, а отже, й на прибутковості господарювання. При цьому впливати на ціну реалізації льоноволокна українські підприємства не можуть, бо її встановлює світовий ринок, адже льоноволокно майже повністю йде на експорт.

У СТОВ "Олстас-льон" у сівозміні з льоном вирощують зернові (озиму пшеницю, ячмінь, жито, овес, гречку, кукурудзу на зерно, горох) і кормові культури (кукурудзу на силос, однорічні й багаторічні трави). Загалом у обробітку (нинішнього року) — 4200 га ріллі, льон посіяно на 1034 га (майже 25%). Утім, у господарстві дотримуються шести- семипільної сівозміни, але оскільки долучили нові землі, які й засіяли льоном, то й частка цієї культури виявилася непропорційно великою.

Торік у посівах льону сорт Чарівний займав 37%. З іноземних сортів випробовували три: Гермес, Діана й Ілона. Найкраще показав себе Гермес. Він пізньостиглий, але в разі збирання на зеленець дає дуже високий вихід волокна — близько 34%, із них довгого — 16%. За ним, майже без відставання, йде Ілона. А ось сорт Діана, хоча й високоврожайний, проте дуже довго вилежується, тому від нього довелося відмовитись.

Нинішнього року сортова структура посівів льону в "Олстас-льон" має вже такий вигляд: Гермес — 65%, Ілона — 20, Чарівний — 15%.

Насінництвом на підприємстві займаються самотужки. Після очищення, досушування й калібрування насіння перевіряють на схожість і енергію проростання. Зберігають його на складі в джутових мішках по 50 кг. На початку другої декади березня насіння протруюють. До протруйника додають борну кислоту з розрахунку 0,2 кг/т, застосовуючи бор як мікроелемент. До висівання протруєне насіння лежить не менше трьох тижнів.

Готувати грунт починають з осені. У серпні-вересні його орють (після попередника — зернових культур) на глибину близько 30 см. Через два-три тижні ріллю боронують зчепленими важкими боронами в два ряди впоперек оранки. Потім вносять мінеральні добрива — тукосуміш Р10К30: у середньому на 1 га по 3,8 ц. Цю роботу проводять наприкінці вересня — на початку жовтня агрегатами МТЗ-80 — МВУ-4. Слідом за удобренням здійснюють культивацію на глибину 8 см агрегатами Т-150 — К-2 — КПС-4 з важкими боронами. Так загорнули добриво в грунт, знищили сходи бур'янів та вирівняли поверхню полів.

Рано навесні закривають вологу. Сіють агрегатами МТЗ-82 — СПУ-6 та льоновими СЗЛ-3,6 з унесенням стартової дози (1 ц/га нітроамофоски) добрив у рядки. Сівба триває з 20 квітня до 6 травня.

Загалом удобрюють льон з розрахунку одержання врожаю волокна на рівні 10 ц/га, тобто не менше 180 кг/га д.р. NPK, обов'язково дотримуючись рекомендованих норм — N19P57K133.

Тільки-но прокльовуються сходи — з'являється й льонова блоха. Борються з нею в господарстві з допомогою агрегатів МТЗ-80 — ОП-2000, переобладнаних начіпною системою "Харді", та чотирьох водовозів до них. Обприскують суцільно препаратами Децис форте і Децис профі.

У фазі ялинки виконують хімпрополювання. Це дуже відповідальний період, від якого залежить величина врожаю та якість льонопродукції. Основне завдання цієї операції — звільнити посіви від бур'янів, якомога менше зашкодивши сходам льону. Тому дуже уважно треба підходити до підбору препаратів і доз внесення. Після будь-якого хімпрополювання льон хворіє, і чим довше ця хвороба триває — тим гірше. З огляду на це, в господарстві відмовилися від гербіциду Льонок і облюбували Хармоні. З протизлакових вибрали Центуріон: він повільно знищує пирій, доводячи його до повної загибелі впродовж трьох тижнів, але доза 300 г/га на сходи льону майже не впливає. Причому, нинішнього року ці гербіциди застосовували в баковій суміші. Але згадані препарати не знищують волошку, і якщо вона є, допомогти може тільки Агрітокс. На жаль, після нього льон довго хворіє.

Збирають льон вітчизняними льонокомбайнами ЛК-4 в агрегаті із тракторами МТЗ-80. На зеленець заплановано зібрати 60–65%, решту — як насінники. Соломку вкладають у стрічки, які потім ворушать, у разі потреби — перевертають, або ж збирають після повного вилежування з допомогою агрегатів МТЗ-80 з пресами ПРП-1,6, а частково і вручну, зв'язуючи у звичайні снопи.

Технологію вирощування льону на зеленець запозичили в Західній Європі. Її сутність полягає в тому, що зі вступом рослин льону в генеративну фазу розвитку в них закінчується формування та приріст врожаю волокна; воно в цій фазі характеризується найвищими технологічними показниками. Строки збирання льону на зеленець настають на 15–20 днів раніше, ніж збирання льону подвійного використання (на волокно й насіння), що забезпечує гарантоване вилежування трести, її збирання та реалізацію в оптимальні строки за сприятливої погоди. Як наслідок, якість трести підвищується на 1–1,5 сортономера, що повністю перекриває вартість незібраного товарного насіння низьких репродукцій.

Почули учасники конференції й про ще одну — роздільну — технологію збирання льону. Це коли рослини вибирають із допомогою льонобралки ТЛН-1,5, і стебла з неочесаними коробочками розстеляють у стрічку. Коли насіння висохне, стебла підбирають з допомогою машини ПМЛ-1, насіння обмолочують і частково очищують, а обмолочені стебла обертають і знову розстеляють в стрічку для вилежування трести. Порівняно з комбайновим, роздільне збирання льону дає змогу значно знизити витрати енергії на сушіння та обмолочування невіяного зерна, зменшити втрати та підвищити якість насіння й волокна.

На противагу технології роздільного збирання було запропоновано технологію із застосуванням десикації гербіцидом суцільної дії на стадії ранньої жовтої стиглості. Десикація дає змогу раніше зібрати врожай, знищити бур'яни, зменшити навантаження на комбайн, затрати на сушіння невіянки, термін вилежування трести, затрати на транспортування. Якість трести й насіння при цьому не знижуються, але втрати врожаю від проїзду обприсквувального агрегату становлять близько 5%.

Одержавши чимало корисної інформації, учасники конференції все ж таки дійшли висновку, що без державної підтримки вітчизняне льонарство відродити неможливо. Держдотація в 270 грн/га, що її запроваджено торік, видається вже фізично й морально застарілою, і льонарі плекають надію на збільшення її вдвічі.

Loading...

 
 

Цікаве