WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаНаукознавство → Методологія науки та її структура - Реферат

Методологія науки та її структура - Реферат

Іншою не менш важливою проблемою є саме формулювання принципів наукового пізнання. Формулюючи принципи передусім необхідно звертати увагу на наступне: чи цей принцип принципово новий, чи вияв уже відомого; якщо принципів сформульовано дуже багато, то очевидно є дефіцит супідрядності між ними; принципи не повинні заперечувати один одного, а доповнювати й розвивати; принципи мають бути перевірені на істинність.

Основний принцип науки – це об'єктивність. Під об'єктивністю як правило розуміють незалежність дослідження від цінностей дослідника (Ладанов І.Д., 1997). Об'єктивність з часу виникнення науки постає у вигляді її ідеалу, до якого завжди повинен прагнути вчений. На противагу об'єктивності суб'єктивність уявляється як основний недолік у відображенні світу. Проблема суб'єктивності найбільш характерна для гуманітарних наук ( педагогіка, психологія, соціологія, політологія, історія тощо) де спостерігається надзвичайно сильна залежність дослідження від системи цінностей самого дослідника, належності його до тієї чи іншої соціальної групи. Проте, повне відсторонення від суб'єктивного (нейтральність, ігнорування концептуальної й методологічної моди тощо) призводить до зворотного – ще сильнішого прояву суб'єктивізму. Водночас творча індивідуальність вченого як один з проявів суб'єктивного є чи не найважливішим джерелом наукового знання

Науковому дослідженню нерідко заважає тенденційність дослідника (схильність до певної ідеї), яка стримує розвиток науки, а нерідко заводить її в тупик. Тенденційність призводить до формування помилкових доктрин, які можуть тривалий час бути домінуючими і стримувати процес пізнання об'єктивної реальності.

З метою досягнення об'єктивності необхідно осмислювати всю сукупність фактів, відтворювати результати проведені іншими вченими, здійснювати конструктивно–критичний підхід до явищ і процесів, оцінювати вплив світоглядних позицій, користуватися перевіреними й сучасними методами дослідження, які відповідають природі досліджуваного об'єкта ( Масионис Дж., 2004).

Відомо, що виключно важливу регуляторну функцію у науці відіграють парадигми (сукупність методологічних, світоглядних, наукових, управлінських та інших настанов, що сформувалися історично і прийняті у своїй спільноті як зразок, норма, стандарт вирішення проблеми). До змісту парадигм включаються сукупність теоретичних стандартів, ціннісних критеріїв, світоглядних позицій, методи і принципи досліджень ( Кун Т., 2003).

Розвиток науки згідно, з Томасом Куном, відбувається шляхом формування, конкуренції і зміни парадигм. Наприклад, наука пройшла у своєму розвитку через метафізичну, діалектичну, класичну, посткласичну й постмодерністську парадигми. Для сучасної науки характерна мультипарадигмальність. Вона має кілька відносно самостійних парадигм ( об'єктивістську, біохевіристську, символічну, прагматичну, інституційну, діяльні сну, нормативно–ціннісну, системну, інструментальну, інноваційну, саєнтистсько– нукометричну).

Сучасна криза перехідного періоду (трансформації суспільних відносин) в значній мірі обумовлена намаганнями вирішити існуючі проблеми за допомогою старих парадигм. Саме тому потрібні певні парадигмальні зміни які б відповідали епосі інформаційної цивілізації, започаткували міжпарадигмальну дискусію вчених, активізували парадигмальний інструментально–прагматичний комплекс у відповідності до потреб суспільства, забезпечили домінування системної парадигми, сприяли зростанню значення наукових досліджень синергетичної й постмодерністської парадигм, які дають максимальну можливість щодо синтезу знань, здобутих різними галузями наук.

В контексті наукового пізнання важливо визначити також місце теорії і концепцій. З гносеологічної позиції теоретична діяльність пов'язана з визначенням системи ідей, понять, гіпотез і законів (Келле В.Ж., 1988). Під теорією розуміють сукупність знань, які розкривають закономірності функціонування і розвитку визначеної сукупності явищ матеріального й духовного світу, описує та пояснює ці явища і спрямована на прогресивне перетворення природи, суспільних відносин і самої людини (Кедровський Е.И., 1987). Теоретичні знання можуть переглядатися і змінюватися, а емпіричні – ніколи. Теорія відрізняється від інших форм знання (ідей, гіпотез) наступними ознаками: вона є ідеалізованою моделлю реальних об'єктів, сутнісним, системним і цілісним відображенням реальності, наукової картини світу.

У структурі будь–якої теорії можна виділити: емпіричні передумови ( факти, дані, результати); початковий теоретичний базис (головні допущення, постулати, фундаментальні закони, принципи); логічний апарат (правила визначення вихідних понять за допомогою основних, логічні правила висновку; висновки теорії (Рузавин В.И., 1978). В цілому до теорії ставляться жорсткі вимоги. Вона повинна бути логічно несуперечливою, пояснювати всі факти сукупності, замкнутою, системною й обґрунтовувати закон.

Теорії виконують низку функцій серед яких найважливішими є: пояснювальна, інформаційна, системоутворювальна й прогностична. Щодо їх різновидів то вони наступні: логіко–математичні, змістовні, феноменологічні, не феноменологічні, динамічні, стохастичні. Для сучасних теорій характерним є наростання їх складності, інтегральності, коли відбувається міждисциплінарний синтез.

Щодо концепції то під цим терміном розуміють систему поглядів, провідну думку якого–небудь твору, наукової праці. Концепція істотно відрізняється від теорії і перш за все своєю незавершеністю й недостатньою верифікованістю. Її основна функція лежить в площині інтеграції певного масиву знання, використанні його для пояснення, пошуку закономірностей. Концепція завдяки новим фактам постійно зазнає уточнення як за змістом, так і з погляду її пізнавальних меж, а може бути й відкинута.

Висновки

1. Наука є складною організованою системою, яка являє собою одну із сфер людської діяльності і виконує багатоманітні функції (евристичну, пізнавальну,пояснювальну, інструментальну, культурологічну, технологічну). Головна роль науки полягає в отриманні достовірного знання про об'єкт дослідження, що є основним продуктом її виробництва. Наукові знання є відображенням об'єктивного світу в ідеальній формі.

2. Методологія науки – це вчення про структуру, логічну організацію, методи і засоби діяльності, вона включає поняття й категорії, принципи, норми й цінності пізнання, його методи, теорії і концепції, як є інструментом отримання знання.

3. Трансформаційні процеси, які відбуваються в Україні вимагають парадигмальних змін та проведення досліджень в рамках синергетичної й постмодерністської парадигм, які дають максимальну можливість щодо синтезу знань, здобутих різними галузями наук.

Список використаних джерел

1. Андреев Г.И., Смирнов С.А., Тихомиров В.А. Основы научной работы ы оформления результатов научной деятельности: Учебное порсобие.– М.: Финансы и статистика, 2004.– 272 с.

2. Бевзенко Л.Д. Социальная самоорганизация. Синергетическая парадигма: возможности социальных интерпретаций.– К.: Ин–т социологии НАН Украины, 2002.– 437 с.

3. Білуха М.Т. Методологія наукових досліджень: Підручник.– К.: АБУ, 2002.– 480 с.

4. Борисов В.Н. Уровни логического процесса и основные направления их исследованиря.– Новосибирск: Наука, 1967.– 212 с.

5. Ільин В.В. Теория познания. Эпистемология.– м.: Изд–во МГУ, 1980.– 82 с.

6. Ільин В.В., Калинкин А.Т. Природа науки. Гносеологический анализ.– М.: Высшая школа, 1985.– 320 с.

7. Келле В.Ж. Наука как компонент социальной системы.– М.: Наука, 1988.– 200 с.

8. Копнин П.В. Проблемы диалектики как логики и теории познания.– М.: Прогресс, 1982.– 368 с.

9. Кохановский В.П. Философия и методология науки: Учебник для высших учебных заведений.– Ростов н/Д: Феникс, 1999.– 576 с.

10. Кун Т. Структура научных революций: Пер. с англ. Т. Кун/ Сост. В. Ю. Кузнецов.– М.: ООО Изд–во АСТ, 2003.– 605 с.

11. Ладанов И.Д. , Розанова В.А. Техника быстрого чтения.– М.: ЗАО Бизнес–школа Инерл–Синтез, 1997.– 160 с.

12. Леге Жан–Мари, Кого страшит развитие науки? ( Научные работники, политика и общество): Сокр. Пер. с франц.– М.: Знание, 1988.– 192 с.

13. Масионис Дж. Социология.– 9–е ид.– СПб: Питер, 2004.– 752 с.

14. Рузавин В.И. Научная теория. Логико методологический аспект.– М.: Мысль, 1978.– 244 с.

15. Сурмин Ю.П., Туленков Н.В. Методология и методы социологических исследований.– К.: МАУП, 2000.– 304 с.

16. Юдин Э.Г. Методологический анализ как направление изучения науки.– М.: Наука, 1986.– 262 с.

17. Юдин Э.Г. Системный подход и принцип деятельности. Методологичексие проблемы современной науки.– М.: Наука, 1978.– 392 с.

Loading...

 
 

Цікаве