WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаНаукознавство → Класична модель наукового знання - Реферат

Класична модель наукового знання - Реферат

пошуки вирiшення проблеми подолання протистояння нiмецької класичної фiлософiї та бурхливого розвитку науки у першiй третi ХIХ ст. Пошуки неокантiанцiв спрямованi на трансцендентальне обґрунтування фiлософiї як логiки чистого пiзнання стали основою для формування фiлософiї науки як самостiйного напрямку. Думка Вiльгельма Вiндельбанда, що вiдмiннiсть мiж "науками про природу" i "науками про дух" полягає в рiзних методах, тобто у "суттєвому ніщо" (форма), складає нарiжну тезу для виникнення епохи фiлософiї науки. Iсторично сталося так, що розгорнутi дослiдження наукових методiв неокантiанцям не судилося здiйснити. Це зробив позитивiзм. Сам термiн "фiлософiя науки" набув поширення у англо-саксонських позитивiстiв, якi визнають себе "аналiтиками". Для нас таке самовизначення представникiв аналiтичної традицiї (один iз вiдомих центрiв Оксфорд) досить умовне, бо ми повиннi враховувати iсторичне корiння їхньої фiлософiї, яке безпосередньо витiкає з традицiй франко-нiмецької фiлософiї кiнця ХIХ - поч.ХХ ст.
Як самостiйний напрямок фiлософiя науки започатковується методологiєю iндуктивiзму, яку розвивав здебiльшого позитивiзм. При перетвореннi вчення про "iндуктивний метод" в методологiю iндуктивiзму вдалося довести, що взаємозв'язки в системi наукового знання можуть розглядатися як предмет емпiричного дослiдження. Навiть виник парадоксальний термiн: "логiчний емпiризм". Було зроблено висновок, що система знань має власнi унiкальнi особливостi, якi неможливо звести до властивостей матерiальної дiйсностi. Даний висновок став пiдставою для свiдомого визнання системи знань предметом наукової фiлософiї, що вирiзняє її вiд iнших наук.
Появу та становлення фiлософiї науки у якостi окремого напрямку пов'язують з першим позитивiзмом (засновник О.Конт), який запропонував класичне протиставлення наукового формулювання головного питання пiзнання у формi "ЯК?" метафiзичному питанню у формi "ЧОМУ?".
Конт виходить з того, що поняття, котрi вiдповiдають принципам позитивного пiзнання, можуть бути побудованi лише при допомозi iндуктивного методу Сократа i Ф.Бекона, а цей метод узагальнює саме данi досвiду без внесення до них чужорiдних суб'єктивних уявлень та понять, що можуть не узгоджуватися з вiдправними емпiричними даними.
На його думку, тiльки вже наявнi науки, як готовий результат здiйсненого пiзнання, можуть узагальнено подаватися з порушенням iндуктивного методу наукового пiзнання - дедуктивно: у виглядi класифiкацiї наук, де науки розташовуються у порядку слiдування вiд загального, легшого для вивчення та точного знання, до часткового, складнiшого для вивчення, а тому менш точного. Фактично, дедуктивному методу Конт вiдводив роль систематизатора одержаних за допомогою iндукцiї знань.
Запропоноване О.Контом означення вiдмiнностi мiж методом наукового пiзнання (iндукцiя) та викладом отриманих наслiдкiв у виглядi дедуктивно впорядкованої системи знання, складає одну з перших змiстовних, а не формальних, спроб визначити взаємовiдношення та взаємовпорядкування рiзних методiв. Його концепцiя впорядкування вiдносин мiж методами, означення предмету та сфери застосування кожного з методiв, започатковує нову традицiю дослiджень - методологiя науки. Залучене ним поняття "методологiя" використовується у значеннi вчення про методи, їх взаємозв'язок та взаємовiдношення.
Cформульованi О.Контом "закон трьох стадiй" розвитку пiзнання (iндукцiя) та "класифiкацiя наук" (дедукцiя) започатковують перше методологiчне вчення про змiстовно рiзне взаємовiдношення рiзних наукових методiв, де iндукцiї належить визначальна роль. Так, у головних творах першого (методологiчного) перiоду творчостi Конта (шеститомний "Курс позитивної фiлософiї" i "Дух позитивної фiлософiї") проголошується iснування лише "зовнiшнiх явищ", тим самим стверджується iснування зовнiшнього свiту як пiдстави для його пiзнання. Претендуючи на створення наукової фiлософiї, Конт опрацював численнi природничонауковi матерiали; однак, на вiдмiну вiд енциклопедистiв XYIII ст. (згiдно з поширеним сьогоднi визначенням: "засновникiв iдеологiї Модерну"), вiн пiдходив до цих матерiалiв зi скептичної точки зору, бо вважав, що "вивчення явищ, замiсть того, щоб стати коли-небудь абсолютним, повинно завжди залишатись вiдносним, бо залежить вiд нашої органiзацiї i нашого положення". Саме у послiдовному означеннi Контом вiдносностi власти-востей суб'єкта наукового пiзнання ми бачимо визначальний крок до розбудови фiлософiї науки, котра вважає за свiй обов'язок проведення дослiджень когнiтивних властивостей суб'єкта науки та розробку методологiї, що враховує епiстемологiчнезнання.
Список використаної літератури
1. Гадамер Х.-Г. Истина и метод. -М.,1988.
2. Енгельс Ф. Письмо Г.Триру от 18 декабря 1889г.// Маркс К., Энгельс Ф. Собр.соч. -Т.37.
3. Хайдеггер М. Разговор на проселочной дороге. -М.,1991.
4. Бергсон А. Два источника морали и религии. - М.,1994.
5. Лук'янець В.С.,Соболь О.М. Фiлософський постмодерн.-К.,1998.
6. Соловей Л.А., Чуйко В.Л. Методу iдеал//Короткий енциклопедичний словник: "Соцiальна фiлософiя"/За ред. Андрущенка В.П.-Харкiв,1997.
7. Философия культуры. Становление и развитие. -СПб.,1998.
8. Чуйко В.Л. Чотири методологiї фiлософiї науки: особливостi та сфери застосування//Фiлософська думка.-N1.-К.,2000.
9. Никифоров А.Л. Философия науки: история и методология. -М.,1998.
10. Аналитическая философия: становление и развитие. М.,1998.
11. Гуссерль Э. Логические исследования: Пролегомены к чистой логике.Перепечатка с изд.1909 г. - К.,1995.
12. Мах Э. Анализ ощущений и отношение физического к психическому. - М., 1908.
13. Франк Ф. Философия науки. Связь между наукой и философией. - М., 1960.
14. Ленин В.И. Материализм и эмпириокритицизм. Критические заметки об одной реакционной философии//Избранные сочинения: В 10-ти т. Т.5. Ч.I. 1907-1910. -М.,1985.
15. Чуйко В.Л. Технологiчне знання як предмет гносеологiї//Методологiчнi проблеми iнженерної дiяльностi / За ред.Кедровського О.I. -Вiнниця,1994.
16. Мотрошилова Н.В. Наука//Общественное сознание и его формы. -М.1986.
17. Кун Т. Структура научных революций. М.,1975.
18. Структура и развитие науки: Из Бостонских исследований по философии науки. -М., 1978.
19. Merton R.K. Science, Technology, аnd Society in the Seventeenth Century England.-Osiris,1938.
20. Popper K.R. Objective Knowiedge. An Evolutionary Apporoach, Oxford,1979.
21. Аналитическая философия: Избранные тексты/ Сост., вступ. ст. и комент. А.Ф.Грязнова. -М.:Изд-во МГУ, 1993.
22. Тарский А. Истина и доказательство //Вопр.филос. 1972. N8.
23. Карнап Р. Философские основания физики. Введение в философию науки. - М., 1971.
24. Лакатос И. Доказательства и опровержения (Как доказывают теоремы). М., 1967.
25. Современня философия науки. -М.,1996.
26. Куайн В.О. Логика ХХ века//Боррадори Дж.Американский философ: Беседы с Куайном и др. -М.,1998.
27. Вlanche` M. L`axiomatigue. Paris,1959.
28. Пуанкаре А. Наука и метод. Спб.,1910.
29. Пуанкаре А. О науке. М., 1983.
30. Пуанкаре А. Ценность науки. М.,1906.
31. Тульчинский Г. Аристотель - Льюис Кэррол - (Лейбниц+Гильберт+Лукасевич) или отрицательные термины и экзистенциальность силлогистики//Философская и социологическая мысль. -К.,1996, N1-2.
32. Дюгем П. Физическая теория, ее цель и строение. Спб. 1910.
33. Лакатос И. "Фальсификация и методология научно-исследовательских программ" М.,1995.
34. Поппер К. Логика и рост научного знания. Избр. работы. М.,1983.
35. Поппер К. Факти, норми та iстина: подальша критика релятивiзму//Зарубiжна фiлософiя ХХ столiття. У 6-ти книгах. Книга 6. Пiд ред. Волинка Г.I. К.,1993.
36. Фейерабенд П. Избранные труды по методологии науки. М.,
1986.
Loading...

 
 

Цікаве