WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаНаукознавство → Альфред Бернхард Нобель - Реферат

Альфред Бернхард Нобель - Реферат


Реферат на тему:
Альфред Бернхард Нобель
Коли наприкінці XIX ст. родичі винахідника динаміту, бізнесмена, який налагодив промислове виробництво вибухівки, - Альфреда Нобеля - ознайомлювалися з його заповітом, їх охопив відчай. Цей дивовижний меценат миротворчого руху на європейському континенті майже весь свій капітал і примножене добро відписав громаді для заснування на батьківщині Міжнародного фонду, що, увічнюючи родове ім'я фундатора, спромігся б служити прогресу людства, величі знань, розквіту культури й зміцненню миру на планеті. Отже, Швеція, уславлена своїм вірним сином, і в XX ст., а також в третьому тисячолітті стартує на найпередовіших рубежах цивілізованого світу, продовжує проголошувати чистоту подумів, щирість наукового аналізу та вірність замислам Великого Нобеля, щоразу презентуючи нові імена лауреатів Нобелівських премій з фізики, хімії, фізіології і медицини, економіки, літератури та премії миру. Альфред Бернхард Нобель народився 21 жовтня 1833 р. у Стокгольмі. Його батько, Еммануель Нобель, архітектор за освітою й винахідник за покликанням, перебивався випадковими заробітками. Мати - Кароліна Анріетта Алсель народила 8 дітей, і Альфред був третім з чотирьох синів, яким судилося вижити. Хлопчик був дуже слабким й упродовж усього свого життя не мав міцного здоров'я. Родина переживала скрутні часи, й, залишивши дружину й дітей у Швеції, батько змушений був виїхати спочатку до Фінляндії, а згодом на запрошення російського уряду й до Санкт-Петербурга. У Росії Нобель-старший виявив себе енергійним підприємцем і талановитим винахідником: він заснував механічний завод й ефективно задовольняв попит російської армії на міни, а промисловість - на токарні верстати. Коли Альфредові минуло 9 років, родина переїхала до батька в Росію. Здобувши домашню освіту (а він був старанним і працьовитим учнем, особливо здібним у фізиці й хімії), 17- річний А. Нобель на три роки подався в подорож по Європі й Америці. В Парижі молодий Нобель поглиблює знання з хімії, а в США, зустрівши свого співвітчизника - винахідника парової машини Джона Ерікссона, зацікавився цим ремеслом. Під час російсько-кримської війни (1853-1856) Альфред Нобель, повернувшись до Санкт-Петербурга, працює в компанії батька "Fonderie et atelier mecanique Nobel et fices", що спеціалізується на виробництві боєприпасів. Після закінчення війни замовлень на продукцію мирного часу виявилося недостатньо й компанія зазнала фінансової кризи, а 1859 р. зовсім збанкрутіла. Старші брати, Роберт і Людвіг, залишилися в Росії, влаштовуючи самостійно свій життєвий шлях, а Альфред з батьками й молодшим братом Емілем повернулися до Стокгольма. У Швеції Альфред вирішив зайнятися механічними й хімічними експериментами в маленькій лабораторії батька в передмісті Стокгольма. Таке рішення визначило всю його подальшу долю. Проте під час експериментів з нітрогліцерином 1864 р. у лабораторії Нобелів сталася трагедія: через непередбачений вибух загинуло декілька працівників, у тому числі й молодший брат Еміль, якому виповнився лише 21 рік. Батька паралізувало, й до самої смерті він залишався прикутим до ліжка. Того ж року Нобель переконав правління Шведської державної залізниці використати розроблену ним вибухову речовину для прокладки тунелів і дістав фінансову підтримку шведських комерсантів. Була заснована компанія "Нітрогліцерин ЛТД" і збудований завод. А вже через рік Нобель відкрив у Гамбурзі першу зі своїх іноземних компаній "Альфред Нобель і К". 1866 р. ним одержано патент США й створено американську компанію "Атлантік джайєнт роулер К". Нобель увесь час шукав шляхи промислового запровадження нітрогліцерину. Ідея застосувати абсорбуючий матеріал для змішування з рідким нітрогліцерином призвела винахідника до створення "порошку Нобеля" - динаміту, безпечної вибухової речовини. Альфред Нобель запатентував винахід динаміту й детонаторів (1867), поповнивши ряди провідних учених та бізнесменів свого часу. Творчий геній А.Нобеля насамперед був націлений на мирне застосування: прокладання шахт, тунелів, будівництво доріг, гасіння лісових пожеж тощо. Він противився використанню своїх відкриттів у воєнних цілях. Між іншим, динаміт став засобом ведення бурових робіт на бакинських нафтопромислах, що й збагатило двох його старших братів. Але ця обдарована й чуйна людина відома не тільки як "король динаміту". Всебічно обдарований науковець, окрім шведської, опанував ще чотири мови (російську, англійську, німецьку й французьку), працюючи в лабораторії чи за письмовим столом з ранку до ночі. Окрім вибухових речовин, Нобель цікавився виготовленням гуми і штучного шовку, синтезом нових матеріалів і системами зв'язку. Наприкінці свого життя Нобель мав 355 патентів на різні винаходи, 93 компанії й підприємства у 20 країнах, що випускали 66,5 тис. тонн вибухових речовин. Багато з заснованих Нобелем компаній не тільки не втратили свого значення в наші дні, а й перетворилися на промислових гігантів світового рівня. Згодом Альфред Нобель зацікавився морально-гуманітарними проблемами війни, миру й стабільного співіснування різних країн і народів. Велику роль у формуванні його поглядів відіграло знайомство й тривале листування з баронесою Бертою фон Зутнер, яка присвятила своє життя боротьбі за мир. Їхнє спілкування було корисним для них обох. Баронеса, яка вимагала заборонити виробництво й застосування вибухових засобів в усьому світі, значно вплинула на погляди великого винахідника вибухівки. Але ж, з іншого боку, саме фінансова підтримка Нобелем миротворчого руху сприяла утвердженню пацифістських ідей на Європейському континенті. Цілком ймовірно, що й свій історичний заповіт він складає не без впливу знаменитої поборниці миру. Незаперечним є той факт, що винахідник динаміту Альфред Нобель під кінець свого земного буття заснував виключно вагому нині в світі прогресу людства премію. Символічно те, що свого часу 1905 р. її було присуджено баронесі Берті фон Зутнер - миротвориці й доброму пораднику А. Нобеля в житті. Особисте життя Нобеля не склалося. Бог не дав йому родини й дітей. Хоча вже в досить зрілому віці у нього з'явилася надія на сімейне щастя, коли він зустрів паризьку продавщицю квітів Софі Гесс. Їхні стосунки тривали 18 років, але зводилися в основному до фінансової підтримки Софі з боку Нобеля. Останніми роками свого життя він мужньо пережив втрату матері й обох старших братів. 1896 р. Нобеля почали мучити болі в серці. Попереджений спеціалістами про розвиток стенокардії, він докладав чимало зусиль для завершення незакінчених справ, а також запису передсмертного побажання. 10 грудня 1896 року від крововиливу в мозок Альфред Бернхард Нобель помер. Знаменитий заповіт був написаний Нобелем за рік до його смерті 2 листопада 1895 року в Парижі. У заповіті було записано: "Я, нижче підписаний Альфред Бернхард Нобель, обдумавши й вирішивши, оголошую мій заповіт щодо майна, нажитого мною до моменту смерті. Все майно, що залишилося після мене й яке можна реалізувати, розподілити в такий спосіб: мій капітал душеприкажчикиповинні перевести в цінні папери, створивши фонд, відсотки з якого будуть видаватися у вигляді премії тим, хто протягом попереднього року приніс найбільшу користь людству. Вказані відсотки слід розділити на п'ять рівних частин, які призначаються: перша частина тому, хто зробив найважливіше відкриття або винахід в галузі фізики, друга - тому, хто зробив крупне відкриття або вдосконалення в галузі хімії, третя - тому, хто домігся видатних успіхів у галузі фізіології або медицини, четверта - творцю найзначнішого літературного твору, що відображає людські ідеали, п'ята - тому, хто сприяв з'єднанню народів, ліквідації рабства, зниженню чисельності існуючих армій, а також мирній домовленості. Премії в галузі фізики й хімії повинні присуджуватися Шведською королівською академією наук, з фізіології й медицини - Королівським Каролінським інститутом в Стокгольмі, з літератури - Шведською академією в Стокгольмі, премія Миру - комітетом із п'яти чоловік, обраних норвезьким стортінгом. Моє особливе бажання полягає в тому, щоб на присудження премій не впливала національність кандидата, щоб премію одержували найдостойніші, незалежно від того, чи є вони скандинавами, чи ні."
Література:
1. Альфред Нобель. Шведський інститут, 2004 р.
2. Нобелівська премія перші 100 років.
3. Альфред Нобель і Нобелівські премії.
4. http://www.nobel.org.ua/
5. http://www.peoples.ru/finans/undertake/nobel/index2.html
Loading...

 
 

Цікаве