WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаНаукознавство → Нобелівський лауреат Франсуа-Огюст-Віктор Гріньяр (Grignard) - Реферат

Нобелівський лауреат Франсуа-Огюст-Віктор Гріньяр (Grignard) - Реферат


Реферат на тему:
Нобелівський лауреат Франсуа-Огюст-Віктор Гріньяр (Grignard)
за відкриття так званого реактиву Гріньяра та ефективне сприяння розвитку органічної хімії
роки життя: 1871 - 1935 рр.
Французький хімік В.Гріньяр народився 6 травня 1871 р. в м.Шербур. Його батько шив вітрила, потім став майстром місцевого морського пакгаузу. Хлопчик ще з дитинства виявив неабиякий інтелект і по закінченні Шербурзького ліцею одержав стипендію, що дозволило йому продовжити навчання в Клуні. Потім він перейшов до Ліонського університету, який закінчив 1892 р. Але спроба викладати в середній школі була невдалою, тому Гріньяр вступив на армійську службу. Після демобілізації він пішов за покликом долі і 1894 р. почав працювати асистентом на хімічному факультеті Ліонського університету, де вже 1898 р., одержавши ступінь магістра з фізичних наук, став старшим адміністратором при керівнику факультету П.Барб'є, який досліджував метод перенесення органічного радикала від однієї молекули до іншої. За присутності металу Гріньяр дослідив цю проблему і успішно захистив дисертацію. Використовуючи здатність магнію активізувати реакції в органічних речовинах, Гріньяр припустив, що цей метал має більш активно включатися в подібні реакції і довів це. У подальшому він використовував цей метод для одержання різних металорганічних сполук, причому, деякі з них були синтезовані вперше. Реакція Гріньяра - пік його наукової кар'єри - широко застосовується в експериментах органічної хімії, зокрема, для синтезу органічних сполук. 1901 р. Гріньяру за результати досліджень було присвоєно докторський ступінь. 1905 р. Гріньяр веде курс лекцій з хімії в Безансонському університеті, але через рік повертається до Ліона на посаду наукового помічника Барб'є, де 1908 р. він одержує звання ад'юнкт-професора. 1909 р. Гріньяр переходить доНансійського університету, де 1910 р. одержує звання професора органічної хімії. 1912 р. Гріньяру було присуджено Нобелівську премію з хімії "за відкриття так званого реактиву Гріньяра та ефективне сприяння розвитку органічної хімії". Він поділив премію з П.Сабатьє. Коли 1914 р. Франція вступила у війну, Гріньяра було мобілізовано на військову службу, але потім його відкликали для розробки методів одержання вибухової речовини - трінітротолуолу. 1917 р. у ході роботи над проблемою створення хімічної зброї Гріньяр відвідав Америку для подальшої координації зусиль Франції і США в цьому напрямі досліджень. 1919 р. Гріньяр демобілізувався з армії й одружився з Августиною Марі Булан, що народила йому дочку і сина, (який з часом став хіміком). Цього ж року Гріньяр замінює Барб'є і обіймає посаду професора хімії Ліонського університету, де і працював до завершення своєї наукової діяльності. 1921 р. він також став директором Ліонської школи хімічної технології, а 1929 р. - деканом наукового факультету цієї школи. Крім роботи з магнійорганічними сполуками Гріньяр досліджував широке коло проблем в галузі органічної хімії. Крім того, його високо цінували як викладача. Гріньяр мав безліч нагород, йому було присуджено звання командора Почесного легіону і почесні учені ступені ряду європейських університетів. Він був членом багатьох хімічних товариств по різних країнах. Помер Гріньяр 13 грудня 1935 р. у Ліоні після тяжкої хвороби.
Література:
1. Альфред Нобель. Шведський інститут, 2004 р.
2. Нобелівська премія перші 100 років.
3. Альфред Нобель і Нобелівські премії.
4. http://www.nobel.org.ua/
5. http://www.peoples.ru/finans/undertake/nobel/index2.html
Loading...

 
 

Цікаве