WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаНаукознавство → Форми і стратегія розвитку інноваційної інфраструктури - Реферат

Форми і стратегія розвитку інноваційної інфраструктури - Реферат


Реферат на тему
Форми і стратегія розвитку інноваційної інфраструктури
Форми і стратегія розвитку інноваційної інфраструктури
Усі ринкові форми науково-інноваційної діяльності та відповідні інфраструктурні організації розвиваються в Україні поки що надто повільно. Якщо у США нині функціонує близько 140 наукових і технологічних парків, у Великобританії - понад 40, у Росії - близько 100, а загалом європейська інноваційна сфера налічує понад 1,5 тис. різних інноваційних центрів, у т. ч. більш як 260 науково-технологічних парків, то в Україні на законодавчих засадах діє лише вісім технопарків. Створено регіональні інноваційні центри: розвитку інновацій у Києві та "Харківські технології", інноваційний центр "Броди" та Трускавецький центр оздоровлення у Львівській області.
У березні 2002 року було прийнято Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків "Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка", "Інститут електрозварювання імені Є.О.Патона", "Інститут монокристалів", "Вуглемаш". Законом до переліку технологічних парків, що функціонують в умовах спеціального режиму, введено технологічні парки: "Інститут технічної теплофізики" (м. Київ), "Київська політехніка" (м.Київ), "Інтелектуальні інформаційні технології" (м.Київ), "Укрінфотех" (м. Київ)".
Процес створення інноваційної інфраструктури в м. Києві, незважаючи на її перспективність та потенційні можливості розвитку, потужний науковий і промисловий потенціал, знаходиться на початковій стадії. Він є несистемним, епізодичним. Відсутня відповідна державна довгострокова програма розвитку. Активізація цього процесу значною мірою залежить від ініціативи органів місцевої влади, окремих інститутів і підприємств.
Розвиток інноваційного ринку потребує запровадження апробованих у світовій практиці інвестиційної та інноваційної інфраструктури (організаційно-економічних форм ринкових взаємовідносин між наукою та споживачами науково-технічної продукції) - бізнес-інкубаторів, інноваційних центрів, торговельних інноваційних бірж, центрів комерціалізації технологій, технопарків, венчурних компаній, венчурних інвестиційних фондів а також використання можливостей малого та середнього бізнесу, спільних підприємств, у рамках яких відбувається (за контрактами) міжнародний обмін науково-технічними досягненнями на ринкових засадах.
Основними ознаками технопарків поряд із створенням і продажем високотехнологічної наукомісткої продукції повинні бути регіональна належність цих структур, cпільне використання їх складовими земельної ділянки та інфраструктури і обов'язкове функціонування в їх межах інкубатора інноваційного бізнесу (служби комерціалізації технологій з відповідним інноваційним менеджментом).
Створювані нині технопарки відповідають лише першій ознаці, в них відсутнє "вирощування" малих інноваційних підприємств у бізнес-інкубаторах.
Крім того, такі технопарки організовуються як група організацій, підприємств, яка діє на підставі договору без створення єдиної юридичної особи. Тобто зі створенням технопарків практично нічого в організаційному плані не змінюється, що вже призводить до певних неузгоджень при реалізації інноваційних проектів.
Виходячи з того, що ефективні інноваційні технологічні зміни є головним фактором довгострокового соціально-економічного розвитку, всі розвинені держави створили і мають так звану "національну інноваційну систему", яка являє собою комплекс інституційних, правових та економічних заходів щодо стимулювання інноваційних технологічних змін у країні для забезпечення національних стратегічних переваг та ефективної міжнародної конкурентоспроможності, як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках. Основою державного регулювання інноваційного ринку має бути його тісний зв'язок з економікою виробництва. Це потребує максимальної гармонізації законодавства України в галузі освіти, науки, технологій та інноваційного розвитку з міжнародними стандартами, прийнятими в розвинених країнах світу.
Однією з перспективних форм розвитку інноваційної інфраструктури є створення міської інноваційно-інвестиційної системи, що буде заснована на розвитку уже існуючих і апробованих організаційних форм підтримки інноваційної діяльності, створенні нових елементів інфраструктури та інтеграції їх в єдину скоординовану систему підтримки інноваційної діяльності. В рамках даного проекту забезпечується концентрація місцевих, державних, приватних та іноземних фінансових ресурсів, що дозволяє одержати практичний результат його реалізації у вигляді організації нових наукоємних виробництв з застосуванням високих технологій, створенню нових робочих місць і вирішенню економічних і соціальних проблем міста.
Організаційна структура інноваційно-інвестиційної системи муніципального рівня наведена на рис.1 і складається з трьох підсистем: управлінської, інноваційної та інвестиційної.
Управлінська підсистема втілює в життя прогресивні технології інноваційного менеджменту, здійснює методичне, інформаційне і консультаційне забезпечення процесу комерціалізації і трансферу технологій, створює спеціалізовані управлінські структури для ефективної реалізації інноваційних проектів (компанії по управлінню активами венчурних фондів, центри комерціалізації технологій, інкубатори інноваційного бізнесу тощо).
Інноваційна підсистема ініціює інноваційні пропозиції для створення банку даних і передачі новітніх технологій в промисловість міста та за кордон, створює гідні умови для плідної творчої співпраці вчених-винахідників з розкриттям їх творчої особистості, активізує інноваційні трансферні процеси, кооперацію виробників, залучення стратегічних партнерів і адаптацію міської економіки до світового інноваційного простору.
Інвестиційна підсистема забезпечує фінансову підтримку інноваційно-технологічному бізнесу шляхом створення інститутів спільного інвестування (венчурних пайових та корпоративних інвестиційних фондів, резервних
фондів венчурного капіталу), залучення банківського капіталу і стратегічного партнерства промислово-фінансових груп.
Для формування відповідної стратегії необхідним є створення такої міської системи комерціалізації технологій, яка б поєднала в собі організаційно-адміністративні можливості регіональних органів управління і професійний ресурс та економічні можливості компаній (як власних, так і закордонних), зацікавлених у розвитку інноваційної діяльності і венчурного бізнесу в інтелектуальній сфері.
Створення інфраструктури системи комерціалізації технологій проводиться відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.96 № 549 " Про затвердження Положення про порядок створення і функціонування технопарків та інноваційних структур інших типів". Це Положення визначає загальний порядок створення і
Loading...

 
 

Цікаве