WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаНаукознавство → Нобелівський лауреат Сванте Август Арреніус (Arrhenius) - Реферат

Нобелівський лауреат Сванте Август Арреніус (Arrhenius) - Реферат


Реферат на тему:
Нобелівський лауреат Сванте Август Арреніус (Arrhenius)
як визнання особливого значення його теорії електролітичної дисоціації для розвитку хімії
роки життя: 1859 - 1927 рр.
Шведський фізик і хімік С.Арреніус народився 19 лютого 1859 р. у маєтку Вейк, неподалік від Упсали, в родині управителя маєтком. З раннього дитинства Сванте виявляв виняткові здібності до біології, фізики і математики. 1876 р. Сванте вступив до Упсальського університету, де вивчав математику, фізику, хімію. 1878 р. йому присвоїли ступінь бакалавра природничих наук. Але він продовжував вивчення фізики у цьому університеті ще три роки, проте йому були потрібні більш глибокі знання, тому 1881 р. він виїхав до Стокгольма для продовження досліджень в галузі електрики. У результаті довгих і ефективних досліджень він висунув припущення, що молекули деяких речовин під час розчинення в рідині дисоціюють чи розпадаються на дві або більше часточок, які він назвав іонами. Незважаючи на те, що кожна ціла молекула електронейтральна, її складові несуть невеликий електричний заряд - позитивний чи негативний, залежно від природи частки. Наприклад, молекули хлориду натрію (сіль) у процесі розчинення у воді розпадаються на позитивно заряджені атоми натрію і негативно заряджені атоми хлору. Ці заряджені атоми, активні складові частини молекули, утворюються тільки в розчині і уможливлюють проходження електричного струму. Електрострум, у свою чергу, направляє активні складові частини до протилежно заряджених електродів. На підставі цієї гіпотези Арреніус захистив 1884 р. докторську дисертацію з деякими труднощами, оскільки багато хто з вчених сумнівалися у правильності його гіпотези. Потім його призначили лектором Упсальськогоуніверситету, на цій посаді Арреніус перебував два роки. 1886 р. Арреніус став стипендіатом Королівської академії Швеції. Це дало йому змогу проводити дослідження за кордоном. У Стокгольмському університеті Арреніус одержує посаду професора і надалі (1897) стає ректором університету. 1903 р. Арреніусу було присуджено Нобелівську премію з хімії "як визнання особливого значення його теорії електролітичної дисоціації для розвитку хімії". Теорія іонів Арреніуса заклала основи для електрохімії, "дозволивши застосувати до неї математичний підхід". Одним з найбільш важливих результатів теорії Арреніуса є завершення колосального узагальнення, за яке перша Нобелівська премія з хімії була присуджена Вант-Гоффу. Однак не тільки цими проблемами займався Арреніус. Він видав друком статтю про кульові блискавки (1883), вивчив вплив сонячної радіації на атмосферу, шукав пояснення таким кліматичним змінам як льодовикові періоди, намагався застосувати фізико-хімічні теорії до вивчення вулканічної активності тощо. Арреніус одержав багато нагород і титулів. Серед них - медаль Деві Лондонського королівського товариства (1902), І медаль Уілларда Гіббса Американського хімічного товариства (1911). Він був членом багатьох іноземних академій. 2 жовтня 1927 р. Арреніус після нетривалої хвороби раптово помер у Стокгольмі.
Література:
1. Альфред Нобель. Шведський інститут, 2004 р.
2. Нобелівська премія перші 100 років.
3. Альфред Нобель і Нобелівські премії.
4. http://www.nobel.org.ua/
5. http://www.peoples.ru/finans/undertake/nobel/index2.html
Loading...

 
 

Цікаве