WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаНаукознавство → Форми управління циклом “наука – техніка - виробництво” - Реферат

Форми управління циклом “наука – техніка - виробництво” - Реферат


Реферат на тему
Форми управління циклом "наука - техніка - виробництво"
План
1.Форми управління циклом "наука - техніка - виробництво"
2.Наукові парки
Література
1.Форми управління циклом "наука - техніка - виробництво"
Технопарки і технополіси, як спільні інфраструктурні утворення стали найбільш яскравими і багатогранними формами взаємодії венчурного капіталу з малим інноваційним підприємництвом. Це нові форми управління циклом "Наука - техніка - виробництво ". Інтерес до технологічних парків в усьому світі обумовлений тим, що з розвитком цієї форми взаємодії науки і виробництва пов'язуються комплексні вирішення цілого ряду проблем в науково-технічній і соціальній сферах. Поширення наукових парків повинно забезпечити:
прискорене впровадження науково-технічних досягнень у виробництво, насамперед у галузі високих технологій; комерціалізацію значних напрацювань науково-технічних ідей, а відповідно і підвищення ефективності національних витрат на дослідження і розробки; інтеграцію науково-дослідних потенціалів вузів, державних НДІ і промислових лабораторій; структурну перебудову промисловості;
подолання регіональних диспропорцій;
вирішення проблем зайнятості в результаті виникнення великої кількості наукомістких фірм;
спрощення доступу малого інноваційного підприємництва до джерел венчурного капіталу.
2. Наукові парки
Науково-технічний парк - це технологічний центр, організований на спеціально відведених і підготовлених територіях, на яких знаходяться зв'язані центральними пунктами технологічного обслуговування науково-дослідні інститути, лабораторії, експериментальні центри та невелика кількість підприємств з передовою технологією, що виконують замовлення, пов'язані зі створенням і освоєнням нових розробок.
Основна мета науково-дослідних парків - досягнення тісного територіального зближення між необхідною для наукових досліджень матеріальною базою, що належить промисловому виробництву, та людським компонентом наукового потенціалу країни. Учені отримують можливість безпосереднього особистого контакту з працівниками промисловості в процесі реалізації своїх досліджень і можливість використання сучасного промислового устаткування, а промисловість забезпечує впровадження у виробництво їхніх винаходів.
Аналіз досвіду технопарків дозволяє виділити фактори, які сприяють їх формуванню:
присутність у регіоні науково-дослідних закладів вищого класу;
наявність стабільного колективу висококваліфікованих спеціалістів різних категорій;
можливість придбання або оренди на пільгових умовах земельної ділянки і виробничих приміщень;
наявність технологічної інфраструктури і розвинутої індустрії ділових послуг, включаючи розробку програм для ЕОМ;
технологічне обслуговування і ремонт дослідницької техніки, управлінське консультування;
доступ до джерел ризикового капіталу.
Фінансування діяльності технопарків здійснюється за рахунок таких коштів:
відрахувань підприємств і організацій, що функціонують у складі парку;
державних і регіональних субсидій;
коштів засновників парку та інших джерел.
Залежно від специфіки виконуваних робіт технопарки прийнято розподіляти на такі види:
Дослідницько-конструкторські парки - це агломерація наукомістких фірм або дослідницьких підрозділів промислових компаній що групуються навколо великих наукових центрів, головним чином університетів. Адаптуючи нові досягнення науки до потреб і можливостей виробництва, вони служать проміжною ланкою між вузами і промисловістю. Такі парки створюються з метою використання прикладних науково-дослідних робіт і проектування нових виробів, але серійне виробництво яких потім налагоджується поза межами таких парків.
Промислові парки - це об'єднання фірм, що грунтуються на спільному використанню земельної ділянки, службових приміщень і деяких видів ділових послуг і базуються на раціональному використанні виробничого потенціалу та об'єктів інфраструктури. Головне призначення цієї форми кооперації - допомогти підприємствам вирішити проблему розташування виробництва, що останнім часом загострилася у зв'язку з обмеженістю придатної для промислової забудови території.
Грюндерські центри - спеціалізуються на наданні стартової допомоги широким спектром послуг щодо управління процесами становлення малих і середніх за розмірами фірм переробної промисловості.
Технологічні центри - різновид грюндерських центрів. На відміну від останніх тут концентруються фірм, які спеціалізуються на діяльності щодо впровадження новинок у галузі високих технологій.
Ініціаторами влаштування парків є університети, які залучають до участі промислові підприємства. Ініціатива може надходити і з боку промислового підприємства, але практика показала, що такий ініціатор намагається потім не допускати до складу учасників конкуруючі підприємства. Науково-технологічні парки є зручною організацією новацій. Це своєрідні територіальні зони високої технології.
Для створення і організації діяльності технопарку здебільшого засновується управлінська фірма, основні функції якої такі:
організація функціонування виробничої і науково-технічної інфраструктури технопарку;
прийняття в технопарк нових фірм;
проведення експертизи статутних документів і бізнес-планів фірм, які претендують на входження в технопарк;
здійснення контролю за відповідністю діяльності фірми меті й завданням функціонування технопарку в цілому;
організація діяльності інкубаторів технологій у парку та інше.
Значення технопарків і доцільність їх
Loading...

 
 

Цікаве