WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаНаукознавство → Форми фінансування інноваційної діяльності. Організаційна структура венчурного інституту - Реферат

Форми фінансування інноваційної діяльності. Організаційна структура венчурного інституту - Реферат

навчають розмовляти наодній мові і представляти проекти в комерціалізованому вигляді.
Проведення таких венчурних ярмарок повинно стати постійною практикою інноваційної діяльності міста. Доцільно проводити їх тематично, декілька разів на рік, в різних галузях економіки.
Сутність венчурного фінансування
Хоча існує безліч визначень того, що таке венчурне фінансування, але усі вони так чи інакше зводяться до його функціональної задачі - сприяти росту конкретного бізнесу шляхом надання визначеної суми коштів в обмін на частку в статутному капіталі чи деякий пакет акцій.
Основні принципи венчурного фінансування
Венчурний капіталіст, що стоїть на чолі фонду чи компанії, не вкладає власні кошти в компанії, акції яких він купує. Венчурний капіталіст - це посередник між синдикованими (колективними) інвесторами і підприємцем. У цьому полягає одна із самих принципових особливостей цього типу інвестування. З одного боку, венчурний капіталіст самостійно приймає рішення відносно вибору того чи іншого об'єкта для внесення інвестицій, бере участь у роботі ради директорів і всіляко сприяє росту і розширенню бізнесу цієї компанії. З іншого боку - остаточне рішення про впровадження інвестицій приймає інвестиційний комітет, що представляє інтереси інвесторів. В остаточному підсумку, прибуток, який отримується венчурним інвестором, належить тільки інвестору, а не йому особисто. Він має право розраховувати тільки на частину цього прибутку.
Ці принципи були закладені ще на початковому етапі становлення венчурного капіталу батьками-засновниками цього бізнесу - Томом Перкінсом, Юджином Клейнером, Франком Кофілдом, Бруком Байерсом та ін. У 50-60 р. вони розробили нові основні концепції організації фінансування: створення партнерств у вигляді венчурних фондів, збір грошей у партнерів з обмеженою відповідальністю і встановлення правил захисту їхніх інтересів, використання статусу генерального партнера. Таке організаційне оформлення інвестиційного процесу з'явилося новаторським для Америки середини XX століття і створювало дуже вагому конкурентну перевагу.
Насамперед, необхідно завжди пам'ятати й усвідомлювати те, що партнери є джерелом капіталу, тому необхідно розробити ряд правил, які будуть захищати їх інтереси. Наприклад, одне із правил: жоден генеральний партнер не може мати особистих інвестицій у компанії, у яких можуть бути зацікавлені партнери, навіть у тому випадку, якщо згодом вони відмовляються від неї. Цей принцип гарантує, що конфлікту між особистими інтересами генерального партнера і його інтересами, як одного із членів серед групи партнерів, не виникне. Навіть у тому випадку, коли хто-небудь, як член ради директорів, за пільговою ціною має можливість придбати частину акцій, то рада директорів зобов'язана передати акції іншим партнерам, щоб вони також могли мати з цього користь. В умовах перехідної економіки для інвестора може бути не зовсім цікавою практика реінвестування прибутку. Тому доцільно прибуток негайно розподілити між партнерами з обмеженою відповідальністю, і, таким чином, припинити існування фонду. Ще однин принцип - нові створювані фонди не мають право інвестувати в ті компанії, куди вкладали гроші більш ранні фонди.
2.Організаційна структура венчурного інституту
Організаційна структура типового венчурного інституту виглядає наступним чином. Він може бути утворений або як самостійна компанія, або існувати як незареєстроване утворення у формі обмеженого партнерства (щось подібне до "повного" чи "командитного" товариства, використовуючи українську юридичну термінологію). У деяких країнах під терміном "фонд" (Fund) розуміють скоріше асоціацію партнерів, а не компанію, як таку. Директори й управлінський персонал фонду можуть бути найняті як самим фондом, так і окремою "керуючою компанією" (Management Company) чи керуючим (Fund Manager), що надає свої послуги фонду. Керуюча компанія, як правило, має право на щорічну компенсацію (Management Charge чи Fee), що звичайно складає до 2,5% від початкових зобов'язань інвесторів (Іnvеstоr's Initial Commitments). Крім того, управляюча компанія чи приватні особи, співробітники управлінського штату, так само як і генеральний партнер (General Partner) можуть розраховувати на так називаний "Carried Interest" - відсоток від прибутку фонду, що звичайно досягає 20%. Найчастіше цей відсоток не виплачується доти, поки інвесторам не будуть цілком відшкодовані суми їхніх інвестицій у фонд, і, крім того, заздалегідь обговорена сума, що підлягає поверненню за надані інвестиції (Hurdle).
У випадку створення обмеженого партнерства (Limited Partnership) засновники фонду й інвестори є партнерами з обмеженою відповідальністю (Limited Partners). Генеральний партнер у цьому випадку відповідає за управління фондом чи здійснює функції контролю за роботою керуючого. Обмежене партнерство вільне від оподатковування (Tax Transparent). Це означає, що воно не є об'єктом оподатковування, а його учасники повинні сплачувати всі ті ж податки, які вони заплатили б, якби приналежний їм прибуток надходив безпосередньо від тих компаній, куди вони самостійно вкладали свої кошти.
Створення нових венчурних фондів, незважаючи на більш ніж тридцятирічний досвід діяльності венчурного капіталу, продовжує лишатися досить складною проблемою для усього світу, насамперед - внаслідок недосконалості національних законодавств як нових, так і розвинених ринків капіталу. У деяких країнах Європи, зокрема у Великобританії, Нідерландах, Франції й ін., національні законодавства досить пристосовані для створення і функціонування венчурних структур. В інших інвесторам доводиться використовувати зарубіжні юридичні структури. І, проте, практично повсюдно прийнята практика - реєстрації як фондів, так і керуючих компаній в офшорних зонах (Tax Heavens ). Це дозволяє максимально спростити процедуру оформлення і допомагає уникати складних питань, які пов'язані з подвійним оподатковуванням доходів і прибутку.
Література
1. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки "Европейський вибір". Послання Президента України до Верховної Ради України.
2. Дрозденко В.М., Кір'ян В.А., Підмогильний М.В., Невелєв О.М. Промислово-інноваційна політика в м.Києві: формування та реалізація. - К.: НДІСЕП, 2003.-153 с.
3. Невелєв О.М. Інноваційний розвиток промислового комплексу м. Києва. К.: НДІСЕП, 2002. - 46 с.
4. Зінченко О.П., Ільчук В.П. Становлення венчурного фінансування. Тези доповідей Київської міської науково-практичної конференції. Київ, 2002.- С.128 - 133.
5. Ильчук В.П. Инновационно-инвестиционные системы реального сектора экономики // теория и практика управления предприятием. Тез. докл. межд. научн.-практ. конф. 23 - 24апреля, Минск, 2003.- С. 132-133.
6. Инновационный менеджмент: Справ. пособие /Под ред. П.Н. Завлина, А.К. Казанцева, Л.Э. Миндели. Изд.2-е, переработ. и доп. М.: ЦИСН, 568с.
Loading...

 
 

Цікаве