WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаНаукознавство → Нобелівський лауреат Йоганн Фрідріх Вільгельм Адольф фон Байєр (Baeyer) - Реферат

Нобелівський лауреат Йоганн Фрідріх Вільгельм Адольф фон Байєр (Baeyer) - Реферат


Реферат на тему:
Нобелівський лауреат Йоганн Фрідріх Вільгельм Адольф фон Байєр (Baeyer)
За заслуги в розвитку органічної хімії й хімічної промисловості, зокрема, за роботи з органічних барвників і гідроароматичних сполук
роки життя: 1835 - 1917 рр.
Німецький хімік Й.Байєр народився 31 жовтня 1835 р. у Берліні в родині офіцера прусської армії. У період навчання в гімназії виявив виняткову захопленість хімією. 1853 р. Байєр вступає до Берлінського університету, де впродовж двох років займається вивченням математики й фізики, а через три роки стає студентом Гейдельберзького університету й під керівництвом Р.Бунзена вдається до глибокого вивчення фізичної хімії. Від 1858 р. Байєр під керівництвом Ф.Кекуле два роки працює в Гентському університеті в Бельгії, а потім повертається до Берліна, де читає лекції з хімії у Вищій технічній школі. У цей період під впливом Ф.Кекуле, Байєр досліджує структури органічних сполук (сечової кислоти й індиго, що високо ціниться у виробництві синього барвника). 1868 р. Байєр одружився з Адельгейде Бендеман. У них народилися дочка й два сини. 1872 р. Байєр переїжджає до Страсбурга, де обіймає посаду професора місцевого університету і досліджує реакції конденсації таких груп сполук, як альдегіди й феноли. У результаті проведених досліджень йому вдається виділити кілька нових барвних речовин, зокрема, пігменти еозину, який він згодом синтезував. Після смерті Юстуса фон Лібіха 1875 р., Байєр стає спадкоємцем і продовжувачем справи цього відомого хіміка-органіка, на посаді професора хімії в Мюнхенському університеті. Тут Байєр працює понад чотири десятиліття, будучи центромзосередження безлічі обдарованих студентів. 1883 р. Байєр публікує свої результати про точну хімічну структуру індиго, модель якої протягом 40 років залишалася незмінною. Вивчення барвників спонукає Байєра до дослідження бензолу - вуглеводню, в молекулі якого 6 атомів вуглецю утворюють кільце. Після проведених досліджень він висуває власну теорію щодо природи зв'язків між атомами вуглецю й розташуванням атомів водню всередині молекулярного кільця, яка дістає назву "теорія напруги". Дослідження бензолу дали можливість Байєру відкрити бензольну групу ароматичних сполук, що дістали назву гідроароматичних. За визнання заслуг перед Німеччиною у 1885 р. Байєру був дарований спадкоємний титул, який дає право ставити частку "фон" перед прізвищем. За заслуги в розвитку органічної хімії й хімічної промисловості, зокрема, за роботи з органічних барвників і гідроароматичних сполук у 1905 р. Байєру присуджується Нобелівська премія з хімії. Аж до виходу у відставку Байєр займається дослідницькою діяльністю, відмовляючись від привабливих пропозицій щодо промислового застосування своїх відкриттів. Серед нагород Байєра є медаль Деві Лондонського королівського товариства. Помер Байєр 20 серпня 1917 р. у своєму будинку під Мюнхеном.
Література:
1. Альфред Нобель. Шведський інститут, 2004 р.
2. Нобелівська премія перші 100 років.
3. Альфред Нобель і Нобелівські премії.
4. http://www.nobel.org.ua/
5. http://www.peoples.ru/finans/undertake/nobel/index2.html
Loading...

 
 

Цікаве