WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаНаукознавство → Нобелівський лауреат Герман Еміль Фішер (Fisсher) - Реферат

Нобелівський лауреат Герман Еміль Фішер (Fisсher) - Реферат


Реферат на тему:
Нобелівський лауреат Герман Еміль Фішер (Fisсher)
За визнання особливих заслуг, пов'язаних із експериментами з синтезу речовин цукрової та пуринової груп
роки життя: 1852 - 1919 рр.
Г.Фішер, німецький хімік-органік, народився 9 жовтня 1852 р. в невеликому містечку Айскірхені поблизу Кельна в сім'ї комерсанта. Навчався в державній школі Вецлара та Боннській гімназії, яку закінчив 1869 р. з відзнакою. Плануючи продовжувати навчання для здобуття академічної освіти з хімії, все ж після закінчення гімназії 2 роки працював у батьковій фірмі. Навесні 1871 р. Фішер поновлює навчання, відвідуючи в університеті Бонна лекції відомого хіміка Ф.Кекулі, фізика А.Кундта й мінеролога П.Грота. Проте прагнення до хімії як науки дещо послаблюється, і він з захопленням вивчає фізику. Під впливом кузена, хіміка Отто Фішера, 1872 р. Еміль переїздить до Страсбурга (Ельзас-Лотарінгія), де в університеті знову повертається до поглибленого вивчення хімії й робить перше відкриття - синтезує фенілгідразин (маслянисту рідину для визначення декстрози), яку згодом успішно використовує для класифікації та синтезу цукрів. Завдяки наполегливій праці та першим науковим здобуткам, 1874 р. Герман Еміль Фішер дістає звання доктора й залишається викладати в Страсбурзькому університеті. Через рік переходить на роботу в Мюнхенський університет, де цілком віддається науковій роботі. З 1878 р. працює приват-доцентом, а з 1897 р. - ад'юнкт-професором аналітичної хімії в цьому ж університеті. Обіймаючи посаду професора хімії у Вюрцбурзькому університеті з 1885 р., Г.Фішер, окрім вивчення пуринових сполук, серйозно цікавиться проблемами стереохімії цукрів, гіпотетично допускаєможливі трансформації атомних структур для класу цукрів. А через 5 років у лабораторії вже синтезує маннозу, фруктозу, глюкозу. У цей період Г.Фішер влаштовує особисте життя, одружується на Агнесі Герлах, дочці професора анатомії Ерлангенського університету. Від цього шлюбу народилося троє синів, один з яких став професором біохімії Каліфорнійського університету в Берклі. Але через сім років після одруження родину спіткало лихо: Агнеса помирає. Продовжуючи дослідження з хімії, Фішер синтезував значну кількість похідних пуринового ряду, включаючи пурин (1898) - важливу сполуку органічного синтезу, складову клітинних ядер і нуклеїнових кислот. 1892 р. Г.Фішер стає директором Хімічного інституту Берлінського університету, обіймає цю посаду до кінця свого життя. 1900 р. він переїздить з Мюнхена до Ерлангенського університету, де працює професором хімії, розширюючи дослідження від цукрів до ферментів. За визнання особливих заслуг, пов'язаних із експериментами з синтезу речовин цукрової та пуринової груп, у 1902 р. Герману Емілю Фішеру було присуджено Нобелівську премію з хімії. Постійні контакти з хімічними речовинами спричинили хронічну екзему й шлунково-кишкові захворювання, що значно підірвало здоров'я вченого, й 15 липня 1919 р. він помирає у віці 67 років.
Література:
1. Альфред Нобель. Шведський інститут, 2004 р.
2. Нобелівська премія перші 100 років.
3. Альфред Нобель і Нобелівські премії.
4. http://www.nobel.org.ua/
5. http://www.peoples.ru/finans/undertake/nobel/index2.html
Loading...

 
 

Цікаве