WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаНаукознавство → Нобелівський лауреат Арне Вільгельм Каурін Тіселіус (Tiselius) - Реферат

Нобелівський лауреат Арне Вільгельм Каурін Тіселіус (Tiselius) - Реферат


Реферат на тему:
Нобелівський лауреат Арне Вільгельм Каурін Тіселіус (Tiselius)
за дослідження електрофорезу й адсорбційний аналіз, особливо за відкриття, пов'язане з комплексною природою білків сироватки крові
роки життя: 1902 - 1971 рр.
Шведський біохімік А.Тіселіус народився 10 серпня 1902 р. у Стокгольмі в родині службовця страхової компанії. 1906 р. після смерті батька родина переїхала до родичів до Гетеборга. Тут у гімназії пробудився інтерес здібного хлопчика до хімії. 1925 р. Тіселіус закінчив Упсальський університет зі ступенем магістра хімії, фізики і математики й залишився там працювати асистентом-дослідником. Увага молодого ученого зосередилася на вивченні явища електрофорезу. Він зафіксував міграцію молекул і довів, що за допомогою електрофорезу суміші піддаються розділенню. Отримані результати лягли в основу його докторської дисертації (1938). 1930 р. Тіселіус одружився з Інгрід Маргарет Дален; у них народилися син і дочка. 1934-1935 рр. учений почав досліджувати нову проблему - вимір дифузії води й інших молекул у мінералі (кристалах цеоліту). Потім Тіселіус повертається до Упсальського університету і знову теоретично й експериментально досліджує електрофорез. За допомогою розробленого ним методу учений зробив багато наукових відкриттів. Так, 1936 р. Тіселіус довів, що сироватка білка крові складається з трьох видів - альфа-, бета- і гамма-глобуліну. Щоб забезпечити Тіселіусу постійну академічну діяльність, 1938 р. в Упсальському університеті засновується посада професора біохімії. На початку 40-х років Тіселіус захопився хроматографією і, використавши свої колишні роботи з електрофорезу і дифузії в цеоліті, визначив її основні принципи. Згодом Тіселіус займає високе положення радника в урядовихорганах Швеції. Він також консультував і виконував адміністративні обов'язки в університеті. А 1946 р. на чотири роки очолив Шведську державну раду з досліджень в галузі природничих наук. 1947 р. Тіселіус стає віце-президентом Нобелівського фонду. 1948 р. йому було присуджено Нобелівську премію з хімії "за дослідження електрофорезу й адсорбційний аналіз, особливо за відкриття, пов'язане з комплексною природою білків сироватки крові". Крім Нобелівської премії за досягнення в хімії, Тіселіус мав й інші нагороди: медаль Франкліна Франклінівського інституту (1956) і медаль Пауля Каррера Цюріхського університету (1961). Йому було присуджено почесні учені ступені багатьох європейських і американських університетів. Тіселіус був членом 37 академій наук і кавалером ордена Почесного легіону Франції. У своїй багаторічній різнобічній діяльності Тіселіус, крім наукових досліджень, сприяв міжнародному науковому обміну, зв'язку науки з виробництвом, займався проблемами навколишнього середовища, етичними і соціальними аспектами розвитку науки і техніки. 1960 р. Тіселіус був обраний президентом Нобелівського фонду. Він заснував Нобелівський симпозіум, який збирав провідних учених кожної з нагороджуваних галузей знань. Під час організації однієї з таких міжнародних зустрічей 29 жовтня 1971 р. Тіселіус помер у Стокгольмі від серцевого нападу.
Література:
1. Альфред Нобель. Шведський інститут, 2004 р.
2. Нобелівська премія перші 100 років.
3. Альфред Нобель і Нобелівські премії.
4. http://www.nobel.org.ua/
5. http://www.peoples.ru/finans/undertake/nobel/index2.html
Loading...

 
 

Цікаве