WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаНаукознавство → Інтеграція наукового потенціалу вищих навчальних закладів та виробництва в країнах світу, як фактор науково-технологічного розвитку регіонів - Реферат

Інтеграція наукового потенціалу вищих навчальних закладів та виробництва в країнах світу, як фактор науково-технологічного розвитку регіонів - Реферат

процеси у технічних і дослідницьких ВНЗ, що зуміли розширити свою фінансову базу на основі зміцнення зв'язків із регіональними бізнесом і промисловістю. Це такі ВНЗ, як:
1. Університет Ворвика в Англії, який можна охарактеризувати як відносно новий, орієнтований на дослідження, регіональний економічний "двигун", який жартома часто називають ООО "Університет Ворвика".
2. Університет Твенте вНідерландах - приклад нещодавно створеного регіонального університету, що володіє потужним технічним ядром, пов'язаного з бізнесом, орієнтованого на міжнародне співробітництво. Це ВНЗ із вираженою науково-прикладною і соціальною спрямованістю.
3. Університет Стратклайда в Шотландії - стародавній технічний ВНЗ, що розширив свою наукову і технологічну базу, створила у своїй структурі бізнес-школу та інші нові факультети з метою стати сильним чинником наукового й економічного розвитку.
4. Технологічний університет Чалмерса у Швеції - початково невеликий приватний технічний ВНЗ, що став видатним шведським політехнічним університетом, який активно займається трансфером технологій, володіє науковим парком, розвинутим блоком підготовки і перепідготовки управлінських кадрів і працює в тісному контакті з промисловістю.
5. Університет Йонсуу в західній Фінляндії, що виріс із педагогічного ВНЗ в регіонально значимий інститут із більш широкою спеціалізацією.
У значній мірі завдяки компетентності в сфері взаємозв'язків технології і бізнесу в більшості наведених ВНЗ диверсифіковане фінансування базувалося в основному на зв'язках університетів із промисловістю. Так, наприклад, Університет Ворвика та інші університети Англії на початку 80-х років ХХ століття, реалізуючи стратегію заробляння коштів, зважилися на ризиковані інвестиції в кілька нових структур на периферії організації. Одна з таких структур у Ворвику - Виробнича Група Ворвика (WMG). Група спочатку складалася в основному з інженерних кадрів на чолі з харизматичним професором, прихильним до тісного співробітництва з промисловими компаніями. Ця організація, орієнтована на науково-дослідну роботу і прикладні розробки, розширила свою діяльність управлінською підготовкою з інженерним контекстом і впровадила програму "НДДКР для малого бізнесу", за що була названа "членським клубом науки і розвитку". Практика WMG була доповнена різноманітними стратегіями добування коштів, але усі вони являють собою централізовано координовані спроби максимізувати можливості для одержання неурядових прибутків.
Особливий інтерес у розвитку принципів поєднання в системі університетів завдань навчальної та дослідницької діяльності має досвід університетів США. У 2000 р. 125 університетів США відносилися до категорії "дослідницьких". Але тільки 50 з них проводили "левову частку" усього обсягу досліджень і одержували відповідне урядове фінансування. Таким чином, спеціалізацією більшості вузів США є освітня діяльність. По лінії урядових видатків у першу чергу дослідницькі університети США одержують фінансування на проведення НДДКР у рамках військового замовлення. Приватні фірми також віддають їм перевагу при укладанні контрактів на розробку нових технологій. Крім того, значними джерелами фінансових ресурсів для всіх категорій американських вузів слугують донорські перерахування від приватних осіб і асоціацій випускників.
Великі університети США, будучи федеральнозначимими науково-освітніми центрами, у більшості випадків виступають наймогутнішим фактором розвитку регіонів, де вони розміщені, через формування при них технопаркових структур. Концепція дослідницького університету базується на тісній інтеграції освіти і наукових досліджень у рамках університету, включаючи використання досліджень у практиці навчання студентів.
Університети США споконвічно мали особливий правовий статус, мали власні статути і конституції, що давали їм високий ступінь автономії, але не протиставляли їх суспільству і владі. У силу того що університети мали у своєму розпорядженні землю, ціна якої внаслідок близькості до колективного інтелекту університету усе більш підвищувалася, з часом багато університетів стали самодостатніми в економічному сенсі суб'єктами господарської діяльності.
Високий ступінь мобільності американських університетів є наслідком двох взаємозалежних особливостей: ці установи діють у децентралізованій системі, і вони на декількох рівнях інтенсивно конкурують один з одним. Конкуренція - це відмітна риса американських університетів. Вони конкурують для того, щоб залучити найбільш якісних студентів, що за рахунок коштів від оплати за навчання значно поліпшує їх фінансові можливості. При цьому значне число найвідоміших університетів у даний час починає надавати фінансову підтримку студентам, виходячи з критерію академічних здібностей студентів, а не їх фінансового нестатку. Бажання великої кількості молодих людей отримати університетську освіту, стимулюється потенційно привабливими можливостями одержання роботи для випускників.
Університети США є свого роду інтелектуальними центрами, в яких фундаментальні й прикладні дослідження тісно пов'язані з підготовкою фахівців. Обсяги державної підтримки науково-дослідної діяльності університетів США (поза залежністю "приватних" або "державних") значно вищі, ніж в інших країнах, а ступінь "раціонального використання" результатів інтелектуальної діяльності співробітників університетів США найвищий у світі. Науково-дослідні проекти університетів одержують фінансову підтримку від федерального уряду у формі грантів, контрактів, угод про спільну діяльність. Говорячи про федеральну владу, варто розуміти федеральні агентства (Department of Defense, Department of Energy, Department of Health & Human Services, Department of Agriculture, National Science Foundation, National Aeronautics & Space Administration).
Американська університетська система, тільки завдяки своєму величезному розміру, може розподіляти студентів по всіляких освітніх установах, що працюють у відповідність з різними академічними стандартами і надають різноманітні види освітніх послуг, орієнтованих на різні цілі. Мається близько 3500 установ, що називають себе чи університетами коледжами, хоча академічні стандарти в багатьох з них не витримають навіть нескладний тест.
Змагання за фінансові ресурси позабюджетних фондів, включаючи благодійні внески багатих осіб, в першу чергу своїх власних випускників, а також надходження від промислових фірм та різноманітних спеціалізованих фондів є сферою конкурентної боротьби. Більшість солідних університетів мають у своїй структурі відділи по пошуку
Loading...

 
 

Цікаве