WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаНаукознавство → Світоглядне оновлення науки у Відродженні - Реферат

Світоглядне оновлення науки у Відродженні - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Світоглядне оновлення науки у Відродженні
Спадкоємницею зрушень у науковому пізнанні, технології та техніці, досягнутих у пізнє середньовіччя, була епоха, пов'язана з розвитком культури Відродження (Ренесансу). Існує багато підходів до визначення меж цього культурного феномену. Дослідження нових поглядів, підходів, досягнень у науці дає змогу обмежити новий період XV-XVI ст.В італійських містах, у цей час, розвивалася світська культура, яка рішуче відходила від церковно-схоластичної традиції середньовіччя. Історичним завданням нової культури було послідовне відновлення зв'язку з високорозвинутою культурою античності, який був втрачений у часи середньовіччя.
Термін "відродження", як відомо, означає духовне оновлення, підйом культури. Відмітні риси епохи Відродження - гуманізм, світський характер суспільного життя, відродження інтересу до античності та ії цінностей, заперечення схоластики, віра в можливості людини, в людський розум. У цей період дуже швидко і плідно розвивалися живопис, архітектура, література.
Образотворче мистецтво епохи Відродження відрізнялося від мистецтва середніх віків класичною завершеністю форми, реалістичним життєлюбством. Навіть полотна релігійного змісту набирають земного життєвого вигляду. В архітектурі більше уваги приділяють світським спорудам.
Родоначальником гуманізму і ренесансної літератури вважається Ф. Петрарка. Поняття гуманізму було одним із головних у його етиці, розробка і обгрунтування якого дали початок розвитку нових тенденцій в культурі Відродження. Послідовник Ф. Петрарки Дж. Боккаччо провадив ідею цінності людини, її індивідуальності, яка визначається не походженням, а моральною досконалістю. Програму розвитку ренесансної культури висунув К. Салютаті. Він вважав, що головну роль у формуванні високоморальної та освіченої людини відіграє комплекс гуманітарних дисциплін, до якого належать філологія, риторика, поетика, історія, педагогіка, етика. У першій половині XV ст. гуманізм перетворюється на соціально-культурний рух. Швидко поширюються рукописи античних авторів з коментарями гуманістів. Гуманісти підійшли до проблеми нового наукового методу і дали творчий імпульс природознавству.
Епоха Відродження відзначена великими зрушеннями в галузі природознавства, безпосередньо орієнтованого в цей період на запити практичного життя (торгівля, мореплавство тощо). Не випадково серед галузей наукового знання, у яких було досягнуто відчутних результатів, поруч з астрономією знаходиться географія. Епоха Відродження поклала початок сучасному дослідженню природи, бо внаслідок зміни соціально-економічних умов суттєво змінився умонастрій суспільства.
Духовне життя, що об'єднувалось раніше церквою, завдяки секуляризації отримує свій власний фундамент. І справа полягала не в тому, що XV-XVI сг. були багатими на обдаровання, а в самій спрямованості суспільної свідомості на культ таланту. Індивід одержує самостійність і намагається всіх обійти, перемогти. Ось чому енциклопедисти Відродження суттєво відрізнялися від енциклопедистів середньовіччя, які й гадки не мали когось обійти. Ідеологія, згідно з якою для людини немає нічого неможливого, пов'язана з ідеологією середньовіччя: людина - володар природи, бере творчі функції від Бога. Проте це був уже новий крок до зняття межі між наукою та практично-технічною, ремісничою діяльністю. Оскільки в епоху Відродження людина сприймає себе як творця, особиста творча діяльність набирає відтінку священного (сакрального): людина творить світ, красоту, саму себе.
Культурно-історичне зрушення в ставленні людини до природи, в трактуванні знання сприяло утворенню нового духу пошуків, інтересу до природознавства. На противагу консервативним цінностям середньовіччя виникає особлива цінність новини, прагнення новини, що доводилась до культу оригінальності.
І ще одна з істотних особливостей культури епохи Відродження - культ діалогу, відродження тієї стилістики розмови, бесіди, яка була характерною для античності. Спілкування визнається справжньою цінністю. Ця особливість також впливала на становлення наукового знання - пошук істини в безпосередньому живому спілкуванні. Відродження не просто запозичує цей тип наукової комунікації, а суттєво його модифікує відповідно до нових культурних цінностей та ідеалів наукової роботи.
Гуманісти переглянули схоластичну картину світу і схоластичні методи пізнання природи і людини: найяскравішою рисою гуманістичного світогляду стало нове осмислення людини, перехід від середньовічного (геоцентричного) до нового (антропоцентричного) бачення світу. Первісна фаза наукової революції, що розгортається в XVI ст., була більше фазою опису та критики. Боротьба нової науки зі старою мала форму боротьби зі схоластичною філософією Арістотеля, яка в ньому персоніфікувалася. Але водночас вперше стають відомими природничо-історичні праці Арістотеля, невідомі в середні віки. Ось чому філософи та ті вчені-новатори, які співробітничали з математиками, негативно ставились до Арістотеля. Між тим натуралісти (передусім, лікарі), які в цей час створювали нове описове природознавство і закладали основи нової ботаніки, зоології, мінералогії, були загалом прибічниками Арістотеля.
Офіційна наука, яку викладали в університетах і яка грунтувалася переважно на міркуваннях, себе вичерпала і почала гальмувати прогрес. Вчений епохи Відродження виходить за межі університетських корпорацій, внаслідок чого він не займає певного офіційного положення в ієрархії соціальних ролей. Знання оцінюється як особисте надбання мислителя, що досягається власним пошуком. Схоластична вченість
Loading...

 
 

Цікаве