WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаНаукознавство → Наукова революція XVI - XVII ст. і становлення класичної науки - Реферат

Наукова революція XVI - XVII ст. і становлення класичної науки - Реферат

динаміки. Ці причини крилися не лише в зовнішніх фізичних обставинах, а й у внутрішніх властивостях тіла, яке рухається. Необхідно було розкрити, що залежить від внутрішніх властивостей тіла, а що від зовнішніх обставин; це означало, врешті-решт, встановлення таких понять динаміки, як маса і сила. Проте в епоху Галілея обговорення цих понять ще не розгорнулося. підійшов до ідеї інерції, сформулював поняття відносності руху. Завдяки Галілею коперніканська гіпотеза стала перетворюватись на теорію.
Розвиток динаміки розпочався з дослідження Галілеєм найпростих видів руху - вільного падіння тіл та руху тіл по нахиленій площині. Галілей довів помилковість уявлень Арістотеля промеханічний рух і встановив ряд основних положень динаміки стосовно досліджуваних ним випадків механічного руху, які при подальшому узагальненні ввійшли в основи класичної механіки.
У ранній період творчості Галілей спирався на теорію імпетусу. В трактаті "Про рух" він критикував арістотелеву динаміку з точки зору динаміки імпетусу, а згодом надав їй тої форми, яка містила принцип інерції.
Галілей дав уявлення про вільне падіння тіл. Прискорення падіння він пояснює силою ваги. Це дуже важлива для науки обставина: в поясненні використано поняття сили. У природному прискореному русі тіло отримує одне й те саме прискорення під дією даної сили, хоча швидкість його в кожний момент різна: дія сили на тіло не залежить від стану його руху. Отже, всі тіла, що падають вільно, мають однакове прискорення. Швидкість у такому падінні зростає пропорційно часу. Галілею належить пріоритет у постановці питання про швидкість світла та спроба вирішити цю проблему дослідним шляхом.
Для того, щоб показати об'єктивну істинність системи М. Коперніка, треба було спростувати закони руху фізики Арістотеля, за якими тіла, що перебувають у русі без будь-якого впливу ззовні, прагнуть до стану спокою. Тому всі рухомі тіла в земній атмосфері, жорстко не зв'язані з Землею, мусили б відставати від Землі під час її обертання навколо осі. Це заперечення М. Копернік спростував філософськими міркуваннями, підтвердити експериментально і математично припущення М. Коперніка взявся Г. Галілей. На основі багатьох проведених дослідів він установив один із основних законів динаміки - закон інерції, згідно з яким тіла зберігають стан руху і без впливу зовнішніх сил зовсім не переходять до спокою або якогось іншого стану. На основі цього закону Г. Галілей встановив, що при рівномірному і прямолінійному русі будь-яких тіл явища відбуваються на них так само, як і на тілах, що перебувають у стані спокою. Внаслідок того, що Земля обертається навколо своєї осі досить повільно, її рух можна вважати приблизно рівномірним і прямолінійним.
Галілей відкинув твердження Арістотеля про те, що всі тіла намагаються досягти місця, яке відведено їм природою, а якщо відсутній зовнішній імпульс, який постійно відтворюється, то рух зупиняється. Галілей вважав, що тіло, яке рухається намагається бути у постійному русі, якщо тільки яка-небудь зовнішня причина не зупинить його або не відхилить. Таким чином він відстоював ідею руху Землі. Галілей доводив, що рухома Земля автоматично передає свій власний рух усім предметам або метальним снарядам, одже загальний інерційний рух залишається непомітним спостерігачу, який також знаходиться на Землі.
Математичний аналітичний метод Галілея привів до механістичного витлумачення буття, положив край якісному витлумаченню природи, яке панувало в натурфілософії та схоластиці. Натурфілософське пізнання грунтувалося на засадах органіцизму (аналогії між організмом і природою), у Галілея воно замінюється причинно-детерміністичним. Особливе значення мали відкриття Галілея в галузі механіки. На засадах критики арістотелевої фізики він створив програму побудови нового природознавства. Центром фізики Арістотеля було вчення про рух. Для його розуміння важливим є поняття простору, який за Арістотелем - це місце, межа того, що охоплюється, з тим, що охоплює. Тобто тіло, ззовні якого знаходиться тіло, яке його охоплює, є у певному місці. Наприклад, відповідно до вчення Арістотеля про елементи, земля знаходиться у воді, вода - у повітрі, повітря - у ефірі, а ефір - ні в чому. Простір є надмірним, що зумовлено якісною межою між об'єктом та оточуючим середовищем. Рух також визначається якісною природою його носія. Наприклад, вогонь за природою рухається вгору, а проти природи - донизу. Тобто існує рух природний та примусовий. Важкі тіла, за Арістотелем, завжди рухаються до центру, а легкі - на перефірію. Галілей відкинув такі умозорові твердження. Він довів, якщо середовищем руху є не повітря, а вода, то деякі важкі тіла стають легкими, через те, що рухаються догори. Отже, рух тіл до гори і донизу залежить від їх питомої ваги по відношенню до середовища, а не від їх призначення.
Арістотель вважав, що важке тіло повинно падати з більшою швидкістю, ніж легке, через притаманний йому стихійний потяг до центру землі, як до свого природного місцезнаходження. Те тіло, яке важче, має сильніший потяг. Галілей на підставі математичних доведень у фізичних дослідах спростував цю гіпотезу, а потім сформулював закон постійного прискорення для руху тіл, що падають, руху, що не залежить від ваги та складу тіл.
Галілей дав раціональну класифікацію руху на вимушені і природніУсе,що відбувається в природі, має відбуватися за законами природи - це основна ідея нового наукового світогляду. Г.Галілею належить поділ руху на рівномірний та нерівномірний. При цьому він обмежився розглядом рівномірного прямолінійного руху і дав чітке визначення його як такого, при якому відстані, які проходять рухомі тіла в рівні проміжки часу, рівні між собою.
Математичне пояснення експериментів Г. Галілея над тілами, що падають, виявилось важливішим, аніж самі досліди. Г. Галілей використав певні математичні ідеї, поєднуючи їх з точним експериментом. Тим самим він створив перший образчик методів сучасної фізики, які успішно розвивалися в майбутньому.
1600 р. за допомогою спеціально сконструйованого телескопа Г. Галілей зробив блискучі астрономічні відкриття : дослідив форму Місяця, відкрив супутники Юпітера, відкрив фази у Венери і плями на Сонці. На чергу у фізиці та асторономії постало питання насамперед про систему відліку. Стара астрономія знала абсолютний спокій і абсолютний рух. Тіло, яке покоїться відносно Землі - абсолютно покоїться, яке рухається - абсолютно рухається. М.Копернік перший перемістив точку відліку на Сонце і описав астрономічні явища з точки зору сонічного спостерігача. Для фізики крок, зроблений М.Коперніком, мав те фундаментальне значення, що він висунув питання про
Loading...

 
 

Цікаве