WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаНаукознавство → Методика роботи з масовими джерелами - Реферат

Методика роботи з масовими джерелами - Реферат

десятиріччя, зокрема бурхливий розвиток обчислювальної техніки, електронно-інформаційних технологій, сприяли створенню досить ефективних засобів обробки джерел із використанням електронно-обчислювальних машин.
Серед істориків тривалий час дискутувалося питання щодо доцільності використання в історичних дослідженнях, зокрема у джерелознавстві, математичних методів. Виявилися дві протилежні позиції: деякі дослідники, посилаючись на труднощі формалізації неповторних історичних явищ, унікальність історичних джерел як пам'яток людського духу, категорично відмовлялися від використання математичних методів. Інші, навпаки, покладали на кількісні методи надмірні надії, сподіваючись, що вони призведуть до справжньої революції в історичній науці. Історик Ч. Тіллі ще в 1967 р. в ході наукової дискусії безапеляційно заявляв із цього приводу: "Або історик буде програмістом, або не буде ніким". Після тривалих суперечок історики позбулися крайнощів і дійшли висновку, що кількісні методи потрібно використовувати, але з обов'язковим урахуванням специфіки історичної науки.
У джерелознавстві їх доцільно використовувати головним чином у такихвипадках:
o коли доводиться мати справу з великими масивами джерел, які неможливо обробити традиційними методами;
o коли масиви цих джерел однотипні за структурою;
o коли в масових джерелах наявні випадкові (індивідуальні) ознаки, які можуть мати різні значення.
Кількісні методи привнесли до джерелознавчогоаналізу нові поняття. Ключовим серед них є нове розуміння репрезентативності джерела. В математичній статистиці під репрезентативністю розуміють властивість деяких часткових даних (їх називають вибіркою) правильно відображати об'єкт у цілому (генеральну сукупність). Учені довели, що репрезентативність має універсальний характер і поширюється не лише на природничі науки, а й на пізнання соціальних явищ, тобто й на історію. Історик може провести суцільне дослідження джерел з певної теми, а може обмежитися вибірковим їх вивченням. Причому, на відміну від математика, історик має справу з двома видами виборок - природною і штучною.
Природна вибірка зумовлюється обсягом джерел, що збереглися. Відомо, що з деяких періодів і проблем у джерельній базі є суттєві прогалини. Причини такого становища були різними: стихійні лиха, війни, соціальні катаклізми і навіть знищення джерел на вимогу влади. В Україні, наприклад, склалася природна вибірка джерел з історії репресій 30-40-х років, голодомору 1932-1933 pp., голоду 1946-1947 pp., українського руху опору.
Штучна вибірка формується фахівцем (тобто штучно) на основі правил математичної статистики. Репрезентативною вважається т. з. випадкова вибірка, тобто така, при створенні якої кожний об'єкт досліджуваної сукупності має однаковий шанс бути внесеним до вибірки. При створенні штучної вибірки слід намагатися рівномірно охопити всі однорідні групи документів. Якщо вивчаються різнорідні явища, формується типова випадкова вибірка. Для цього вся сукупність джерел, що досліджуються, поділяється на схожі за певними ознаками частини (підсукупності), а потім із кожної з них випадковим методом відбирається певна група об'єктів, на основі якої вивчається вся сукупність. При цьому важливо чітко обґрунтувати принципи і критерії виділення типових підсукупностей.
На жаль, математичні методи поки що недостатньо використовуються у джерелознавстві. Активніше їх застосування сприятиме підвищенню інформаційної віддачі джерел, залученню до наукового обігу джерел, які раніше вважалися безперспективними. Вже зроблено перші кроки по створенню архівів машиночитаних даних. Помітних успіхів досягли вчені Дніпропетровського університету, де ефективно функціонує лабораторія кліометричних технологій історичних досліджень. Ними підготовлено Також перший вітчизняний підручник з кліометрики.
Хоча створення єдиної методики вивчення усіх типів, видів та різновидів джерел неможливе, методики джерелознавчого аналізу писемних джерел, з певними обмеженнями, доцільно використовувати при аналізі й інших джерел, оскільки вони також потребують встановлення їх справжності, вірогідності, повноти, новизни тощо.
Таким чином, розглянутий комплекс проблем методики джерелознавства свідчить, що вона охоплює широке коло питань: від методики пошуку й відбору джерел до їх комплексного використання. Проте стрижнем методики є методи наукової критики джерел з метою встановлення їх достовірності, інформаційної надійності. Джерелознавча критика включає два тісно пов'язані між собою етапи: аналітичну і синтетичну критику. Перша передбачає доведення автентичності джерела, прочитання його тексту, встановлення часу, місця створення, авторів джерела, обставин та мотивів його виникнення, тлумачення його тексту й, нарешті, визначення вірогідності та наукової значущості конкретного джерела. Синтетична критика має на меті на основі критичного аналізу сукупності джерел з певної проблеми сформувати такий їх комплекс, який дав би змогу історикові отримати сукупність науково перевірених фактів з досліджуваної проблеми. Отже, синтез джерел, тобто критичне використання усього їх комплексу, вміле зіставлення аналітичних даних - запорука створення високоякісних наукових праць.
Протягом багатовікової історії науки дослідники створили величезний арсенал джерелознавчих методів і прийомів. Нині історики ефективно використовують у своїй роботі методи, які народилися не лише в історичній науці та її спеціальних дисциплінах (палеографія, дипломатика, метрологія, хронологія, текстологія, сфрагістика, геральдика та ін.), а й у суміжних науках, насамперед у соціології, статистиці, математиці, кібернетиці. Це дає можливість значно збагатити й удосконалити науковий інструментарій історика, активно включити в орбіту його наукових пошуків раніше недоступний йому величезний обсяг масових джерел.
Loading...

 
 

Цікаве