WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаНаукознавство → Гіпотетико-дедуктивна модель наукової теорії. - Реферат

Гіпотетико-дедуктивна модель наукової теорії. - Реферат

загальному випадку семантика мови може визначатись по-різному. В гіпотетико-дедуктивній моделі наукової теорії приймається так звана екстенсіональна семантика, вперше точно визначена у працях польського математика і логіка Альфреда Тарського. Визначення екстенсійної семантики теорії Т передбачає співвідношення мови L з деякою математичною структурою S = , що складається з множини елементів М, множини F функцій і множини Р предикатів.
По-перше, структура S має підходити для мови L таким чином, щоб для кожної константи, функціонального і предикатного символу з алфавіту L має знайтись елементи, функції та предикати з S відповідної області місцевості. Наприклад, якщо е - константа мова L, то для цієї константи має знайтись деякий елемент з М. Позначимо цей елемент через Sem(e) - семантика константи е. Аналогічно, якщо f - функціональний символ місцевості n, P - предикатний символ місцевості m з L, то Sem(f) - деяка функція місцевості n, Sem(P) - деякий предикат місцевості m з структури S. Ці початкові відповідності назвемо базисним семантичним погодження. Така перша умова можливості інтерпретації мови L на структурі S. Певною перепоною на шляху екстенсійної інтерпретації мови L на структурі S вважаються також різного роду об'єктні змінні, які можуть входити до різноманітних виразів L, але вважаються суто синтаксичними об'єктами, що не мають семантичних аналогів. У зв'язку з цим необхідне прийняття деякого правила, що дозволило би нейтралізувати "семантичну порожнечу" змінних мови L. У якості такого правила приймається погодження про певний параметр, від якого залежить інтерпретація виразу мови L. Нехай Х - деякий вираз, терм чи формула, з L. Х може містити різні об'єктні змінні. З них особливо важливими є так звані вільні змінні, які не містяться у виразі Х після кванторів, що діють над ними. Якщо у Х знайдуться такі змінні, то домовляються визначати семантику не власне виразу Х, а такого об'єкта Хg, у якому семантика вільних змінних задається через деякі елементи структури S. У цьому випадку символ g виражає правило, згідно з яким кожній об'єктній змінній х з L ставиться у відповідність деякий елемент g(х) з структури S. Правило g називається функцією присвоєння. Таким чином, семантика виразу Х завжди задається з точністю до деякої функції присвоєння g, що дозволяє нейтралізувати "семантичну порожнечу" об'єктних змінних. У свою чергу компенсувати такі міркування у певних визначеннях екстенсійної семантики можна розглядом не однієї, а усіх можливих функцій присвоєння, які можна утворити відносно множини об'єктних змінних мови L і множини елементів М структури S.
Тепер можна дати індуктивне визначення семантики виразів мови L. Для виразу Х і функції присвоювання g будемо через Sem(X,g) позначати семантику Х при заданні g. В екстенсійній семантиці за Тарським у якості семантики термів виступають різноманітні елементи структури S. Семантикою формул з L являються істинні значення.
1. Семантика термів.
1) Базис індукції:
- якщо е - константа, то Sem(e,g) = Sem(e)
- якщо х - змінна, то Sem(х,g) = g(x)
Таким чином, для констант семантику визначено за базисним семантичним погодженням. Для змінних семантика повністю визначається функцією присвоювання.
2) Індуктивне припущення: якщо семантики Sem(a1,g), Sem(a2,g), …, Sem(an,g) для термів а1, а2, …, an вже визначені, то семантика терму f(а1, а2, …, an) визначається за наступним правилом:
Sem(f(а1, а2, …, an), g) = Sem(f)(Sem(a1,g), Sem(a2,g), …, Sem(an,g))
Іншими словами, щоб отримати семантику функціонального терму f(а1, а2, …, an), необхідно за базисним семантичним погодженням визначити функцію Sem(f) і потім підставити у неї вже визначені семантики Sem(a1,g), Sem(a2,g), …, Sem(an,g) термів а1, а2, …, an.
2. Семантика формул.
1) Базис індукції. Якщо семантики Sem(a1,g), Sem(a2,g), …, Sem(an,g) для термів а1, а2, …, an вже визначені, то семантика атомарної формули Р(а1, а2, …, an) визначається згідно із наступним правилом:
Sem(Р(а1, а2, …, an), g) = 1 якщо тільки Sem(Р)(Sem(a1,g), Sem(a2,g), …, Sem(an,g)) правильно.
Це правило означає, що для отримання семантики атомарної формули Р(а1, а2, …, an) необхідно за базисним семантичним погодженням визначити предикат Sem(Р) і потім визначити його на вже визначених семантиках Sem(a1,g), Sem(a2,g), …, Sem(an,g) термів а1, а2, …, an. Тоді семантика Р(а1, а2, …, an) буде дорівнювати логічній одиниці 1 у тому і тільки у тому випадку, коли предикат Sem(Р) виявиться правильним на елементах Sem(a1,g), Sem(a2,g), …, Sem(an,g).
Для наступного визначення семантики формул введемо дві логічні функції F и F , визначимо їх за наступнимиправилами:
F (1) = 0 и F (0) = 1 - функція F перевертає істинні значення, логічному нулю співставляють одиницю, логічній одиниці - нуль.
F (1,1) = 1, F (0,1) = 1,
F (1,0) = 1, F (0,0) = 0
Функція F дає нуль, тільки на двох нулях. В інших випадках вона рівна одиниці.
2) Індуктивне припущення.
2.1) Якщо семантику формули А визначено як Sem(A,g), то семантика формули А рівна Sem( A, g) = F (Sem(A,g))
2.2) Якщо семантики формул А і В визначено як Sem(A,g) і Sem(В,g), то семантика формули А В рівна: Sem(А В, g) = F (Sem(A,g), Sem(В,g)).
Тепер лишається останній пункт визначення семантики формул з кванторами вигляду хА. Тут введемо одне поняття, що знадобиться для такої семантики. Якщо g - деяка функція присвоєння, то через g[a/x] позначимо нову функцію присвоювання, що відрізняється від g тільки тим, що вона об'єктній змінній х співставляє елемент а структури S.
2.3) Якщо семантику формули А визначено як Sem(A,g), то семантику формули хА визначають наступним чином:
Sem( хА,g) = 1 якщо тільки знайдеться хоча б один елемент а структури S, такої, що Sem(А,g[a/x]) = 1
Формулу А з L вважають істинною на структурі S, якщо Sem(A,g) = 1 для будь-якої функції присвоювання g. Зокрема, всі логічні аксіоми мови L формулюються таким чином, щоб вони були істинними у будь-якій структурі цієї мови.
Структура S називається моделлю теорії Т з мовою L, якщо мова L може бути проінтерпретоване на S (може бути виконано базисне семантичне погодження) і якщо будь-яка нелогічна аксіома теорії Т істинна на S.
Так у дуже строгій манері може бути визначено семантику мови L на математичній структурі S.
Окрім гіпотетико-дедуктивної моделі наукової теорії, треба згадати модель наукового знання.
Кілька слів про гіпотетико-дедуктивну модель наукового знання.
Неопозитивістами було висунуто гіпотетико-дедуктивну модель наукового знання, згідно з якою:
" наукові узагальнення - по суті гіпотези, їх запропонування - психологічний процес,
" процес вибору, прийняття теорії відбувається суто логічним шляхом порівняння з фактами.
ГІПОТЕТИКО-ДЕДУКТИВНА модель наукового знання було запропоновано неопозитивістами на зміну редукціоністськой моделі. Ця модель використовувалася і постпозитивістами у їх концепціях наукового пізнання.
Список використаної літератури
1 Бекон Ф. Новий Органон // Соч.: В 2 т. М., 1972. Т. 2. С. 27-28.
2 Цит. по: Новые идеи в математике. Сб. № 1. СПб., 1913. С. 87.
3 Whewell W. The Philosophy of the Inductive Sciences, Founded upon their History. Vol. 1. L., 1847. P. 20-21.
4 Reichenbach H. Experience and Prediction. An Analisis of the Structure of Knowledge. Chicago, 1938. P. 6-7.
5 Поппер К. Логика и рост научного знания. С. 50-51.
6 В.И.Моисеев Философия и методология науки
7 Позитивистские течения в философии середины XIX-XX веков
8 История философии. Энциклопедия
9 Философия и методология науки. М., 1996
10 Бердяев Н. Смысл творчества// Философия. свободы. Смысл творчества. М., 1992.
11 Русский Гуманитарный Интернет Университет. Библиотека учебной и научной литературы.
12 М. ОВЧИННИКОВ. ЗНАННЯ - БОЛЬОВИЙ НЕРВ
ФІЛОСОФСЬКОЇ ДУМКИ До історії концепцій знання від Платона до Поппера
Реферат
з Філософії і методології наукового пізнання на тему
"Гіпотетико-дедуктивна модель наукової теорії"
виконала студентка Фен-2, гр.3
Loading...

 
 

Цікаве