WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаНаукознавство → Наука як форма суспільної свідомості. Специфіка медичної науки - Реферат

Наука як форма суспільної свідомості. Специфіка медичної науки - Реферат

детермінації багатьох захворювань сьогодення відповідно відіграють гіподинамія, тобто недостатня фізична активність, інформаційне засилля та психоемоційний стрес. Певне поєднання психоемоційних стресів з малорухомим способом життя та надлишковим харчуванням веде до сумації цих впливів, сприяє росту деяких захворювань, особливо серцево-судинних.
Перебудову відчуває також апарат психоемоційної адаптації. Тут особливого значення набуває моторизація сучасного виробництва та побуту, насичення життя технікою, шум, прискорення ритму життя, різке зростання числаміжособистісних контактів нерідко з негативним хвороботворним психоемоційним зарядом. Також підвищення ролі розумової праці в умовах сучасного виробництва потребує від лікарів та дослідників великої уваги до вивчення впливу інтелектуалізації праці на діяльність всіх систем організму.
Якщо сучасний етап суспільного розвитку характеризується прискореням темпів життя у всіх сферах, то швидкість психофізіологічних та соматичних реакцій організму нерідко виявляються надто сповільненими, відстають від ритмів соціального та виробничого життя, виникає соціально-біологічна аритмія як загальна передумова виникнення багатьох захворювань.
В умовах форсування екологічних перетворень та зростання їх впливу на здоров'я населення особливого значення набуває вивчення соціально-гігієнічних аспектів проблеми біосфера та здоров'я людини. Постає задача розкрити складну діалектику соціального та екологічного в розвитку людини в нормі й патології.
В недавньому минулому взаємодія людини з навколишнім середовищем не виводила її організм й адаптаційно-пристосувальні механізми за межі еволюційно сформованої норми. Зараз в ряді регіонів складається нове фізико-хімічне та екологічне середовище. Потрібно враховувати, що до впливу деяких нових факторів середовища людина не підготовлена (нові хімічні речовини та види енергії), оскільки в ході еволюції вона з ними не стикалася.
Науково-технічний прогрес виявляє в певній мірі уніфікований вплив на виробничу діяльність, побут та природне середовище, а це, в свою чергу, надає деяку схожість структурі, поширеності захворювань, їх нозологічним характеристикам в різних країнах. Цей фактор виступає в якості основи для об'єднання зусиль вчених різних країн у вивченні найбільш небезпечних та розповсюджених захворювань.
В медичній науці ми нерідко оперуємо практично філософськими поняттями. Наприклад, ми розглядаємо норму як вираження об'єктивного стану організму. Норма - це гармонійна сукупність і співвідношення структурно-функціональних даних організму, адекватних його навколишньому середовищу та які забезпечують організму оптимальну життєдіяльність. Це визначення відображає те загальне, що притаманне нормальній життєдіяльності тварини та людини. Стосовно людини під нормою слід розуміти ще й те, що забезпечує їй повнокровну суспільно-трудову життєдіяльність.
Норма - це особлива форма пристосування організму до умов навколишнього середовища. В філогенетичному розвитку у певних груп організмів є типові форми життєвих процесів, напрацьовані як вираження взаємодії з середовищем. Типові форми реакцій, сформовані в процесі філогенетичного розвитку організму у відповідь на подразники та стимули екзогенного та ендогенного характеру, і отримали назву норми.
Норма являє собою прояв закономірності в життєдіяльності організму. Але закономірність в даному випадку проявляється лише в формі об'єктивної тенденції. Це значить, що відхилення від норми в ту чи іншу сторону завжди коливається навколо тієї величини, яка отримує більш-менш точне середньо сумарне значення.
Біологічне поняття норми тісно пов'язане з філософською категорією міри. В нормі відображений такий якісний стан життєдіяльності організму, на який кількісні функціонально-морфологічні зсуви (збільшення або зменшення) у певних рамках не виявляють суттєвого впливу. Норма - це ті демаркаційні границі, в межах яких можуть відбуватися різні кількісні зсуви, які не викликають якісних змін в морфологічному та фізіологічному стані організму, його тканин, органів та систем. В даному випадку мова йде про динамічну, а не статичну норму. Для динамічної норми недостатньо визначення середніх сумарних величин, які характеризують стан органів у відносному спокої. Для неї важливо визначити і "нормальні" відхилення від середнього рівня, обумовлені тими чи іншими впливами навколишнього середовища та станом організму.
Якщо норма, яка є фізіологічною мірою здоров'я, характеризує організм та його складові компоненти з кількісної сторони, то здоров'я - це комплексна, інтегративна і якісна характеристика організму та особистості людини. В певному сенсі здоров'я - це стан максимальної адаптації (біологічної та соціальної) людини до навколишнього середовища. В преамбулі Статуту ВООЗ сказано, що здоров'я - це "стан повного фізичного, духовного та соціального благополуччя, а не тільки відсутніст хвороби або фізичних дефектів". Здоров'я є таким станом людини, який узгоджується з характерними для даного суспільства ідеалами здоров'я, розвитку та досконалості людини.
"Матеріальною альтернативою" норми та здоров'я є хвороба. Хвороба - це якісно новий стан організму та особистості людини, який виникає внаслідок впливу внутрішніх та зовнішніх патогенних факторів, що порушують структурно-функціональний стан організму та проявляється в порушенні видоспецифічної діяльності людини.
Якщо здоров'я представляє собою прояв нормальної життєдіяльності організму людини, яка дає йому реальну можливість повноцінно виконувати суспільні, в широкому розумінні цього слова, і перш за все трудові, функції, то хвороба в свою чергу є порушенням нормальної життєдіяльності людського організму, яке веде до зниження, а нерідко і втрати пристосувної здатності організму до навколишнього (природного та соціального) середовища.
Хвороба, як правило, є наслідком порушення багатьох обмінних процесів. Порушення обмінних процесів при захворюванні можуть бути як кількісними, так і якісними. В свою чергу підвищення та зниження інтенсивності обмінних процесів (кількісні зміни), виходячи за рамки норми, або так званої міри, нерідко ведуть до якісних зсувів та змін в організмі і виникненню того чи іншого захворювання[6, 378-385].
Ми розглянули два ключових поняття, навколо яких зосереджена наукова медична думка, - чи то в постановці завдань, чи в методології вивчення медичних проблем, чи в пошуку вирішення цих проблем, чи в практичному застосуванні напрацьованих наукою знань.
Називаючи медицину системою наукових знань і практичних дій, хочеться зупинитися саме на цій практичній стороні медицини - на лікуванні, але підкреслити при цьому неможливість її відриву від теоретичної, підкреслити її особливе значення як важливої складової частини цілого.
Деколи доводиться чути такі міркування про практичну медицину, що це взагалі не наука, а ніби ремесло, що до наук належить відносити
Loading...

 
 

Цікаве