WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаНаукознавство → Наука як форма суспільної свідомості. Специфіка медичної науки - Реферат

Наука як форма суспільної свідомості. Специфіка медичної науки - Реферат

клітинної патології на мислення сучасників, хоча тут же додають, що незважаючи на засилля вірховіанства, в медицині ХІХ ст.. існували й інші, прогресивні теоретичні концепції. В гіршому - просто висловлюється жаль з приводу верховенства "целюляризму", який ніби то загальмував на декілька десятиліть прогрес медицини.
До числа історичних заслуг Р. Вірхова зазвичай називають:
- зроблені ним численні відкриття приватно наукового характеру (відкриття або патологоанатомічний опис лейкемії,лейкоцитозу, тромбозу, флебіту, клітин нейроглії та ін.);
- введення мікроскопічної техніки й дослідження патологічних процесів, що особливо сприяло розвитку клініко-анатомічного напрямку в медицині;
- опис, класифікація патологічних станів, виділення ряду нових нозологічних форм, впорядкування медичної термінології.
До негативних сторін вірховського вчення відносять зазвичай всі теоретичні положення в концепції целюлярної патології. Основними недоліками останньої вважаються:
- спроби зробити виявлені патологоанатомічні факти загально- характерними, створити новий напрямок;
- зведення життєдіяльності організму до суми життєдіяльності окремих клітин;
- заперечення цілісності організму, зведення хвороб до місцевих змін клітин;
- механістичний підхід до проблеми вивчення життя, нерозуміння якісної відмінності органічного від неорганічного;
- негативне відношення до еволюційного вчення Дарвіна.
При такому викладенні й оцінці поглядів Вірхова вивчення його твор-чості очима сучасного лікаря набуває тільки історичного інтересу. В чому ж тоді позитивна роль його досліджень? У тих відокремлених, чисто емпіричних узагальненнях і відкриттях, які перераховані вище? Але вони втратили актуальність. Пройшло більше століття. За цей час медична наука, і зокрема патологічна анатомія, накопичила незмірно багатший матеріал, серед якого відкриття Вірхова займають, хоча й почесне, але все таки скромне місце, а головне, мають всього лише пізнавально-історичну цінність. І чому авторитет Вірхова не вберіг його теорію від критики, як гальмівної для прогресу медичної науки? Так формується мало обґрунтований погляд на історію медицини як на ланцюг позитивних емпіричних досягнень і відповідно як на вереницю змінюючих одна одну фальшивих теорій.
Творчий доробок творця наукової теоретичної медицини багатогранний і не підлягає однозначній інтерпретації. Однак в полеміці навколо фігури Вірхова, як в дзеркалі, відображається принципова різниця історичного (емпірично-описового) та логічного (теоретико-пояснювального) методів дослідження. Власні висловлювання автора тієї чи іншої теорії можуть випереджати час і бути глибше створеної ним же самим системи поглядів, але вони залишаються не реалізованими в практиці колективного наукового мислення[13].
Прогрес науки і техніки, соціальні, екологічні й демографічні зміни, зростання ролі здоров'я людини в системі соціальних цінностей суспільства породжують ряд нових загальнотеоретичних, методологічних, соціально-гігієнічних та гуманітарних проблем. Вирішення цих проблем можливе лише при творчій співдружності філософів та медиків, на основі широких комплексних досліджень.
В розвитку сучасної медицини поряд з диференціацією та вузькою спеціалізацією зростаючими темпами відбувається процес синтезу, інтеграції наукових знань в єдину теоретичну концепцію про нормальну та патологічну життєдіяльність людського організму. Якщо в процесі диференціації деяку роль відіграє момент "стихійності" як швидка реакція-відповідь на щоденні потреби науки і практики системи охорони здоров'я, то в процесі синтезу медичних знань зростає роль усвідомлених світоглядних, загально методологічних та теоретичних принципів. Комплексні соціально-гігієнічні дослідження дозволяють поглиблено вивчити механізм соціальної детермінації здоров'я населення, виявити роль, місце та питому вагу соціальних та біологічних факторів в підтриманні здорового стану людей і у виникненні захворювань. Подібні дослідження дозволяють виробити необхідні заходи для вдосконалення соціальної політики в галузі охорони здоров'я, її стратегії й тактики.
Серед методологічних проблем медицини як і раніше першочергову роль відіграє соціально-біологічна проблема. Беззаперечно, соціальні фактори відіграють вирішальну роль у формуванні здоров'я населення. Але в певних ситуаціях у виникненні, перебігу та завершенні тієї чи іншої конкретної хвороби на перший план можуть вийти різні біологічні фактори (спадкові, вікові, імунологічні і т. д.). Соціальна обумовленість здоров'я населення - це вираження і прояв об'єктивної закономірності в розвитку суспільства та охорони здоров'я. Але ця закономірність проявляється не жорстко, однозначно детерміновано, а як закон-тенденція, яка проявляється в цілому, в кінцевому результаті.
Біологічне в людині - це закони обміну речовин та енергії, обумовлені морфофізіологічними особливостями організму, які проявляються у відповідності з його видоспецифічною програмою, забезпечують його існування в соціально-економічному середовищі. Біологічне - це морфофункціональна основа, яка забезпечує індивідуальне пристосування організму в навколишньому середовищі. В людині воно виступає в ролі "робочих механізмів" для здійснення його соціальних функцій.
Під соціальним (в плані співвідношення соціального та біологічного в медицині) ми розуміємо систему матеріальних та духовних факторів суспільного походження та сукупність міжособистісних комунікативних та психоемоційних відносин, які здійснюють вплив на життєдіяльність людини, на формування її здоров'я, а також на виникнення захворюваності.
Нерідко соціальне розглядається однобічно, лише як сукупність зовнішніх факторів - "штучного" середовища, соціального способу життя і т. п. При цьому забувається, що весь морфофізичний "робочий механізм" вмикання, функціонування людського організму у певних умовах соціального "переформований", опосередкований та соціально детермінований. Наприклад, найважливіші терморегуляційні процеси в людському організмі соціально "налаштовані" на певний, штучно підтримуваний мікроклімат (житло, сезонний характер одягу і т. п.). Перетравлення їжі є за своєю природною основою біологічним процесом і також "переформоване" на соціально змінений спосіб приготування та споживання їжі.
Науково-технічний і соціальний розвиток призвів до якісних змін змісту самого процесу біологічної адаптації людини до навколишнього середовища. Якщо в минулому характер патології визначався перш за все патогенними природними впливами, то в наш час він обумовлений насамперед впливами, які створює, перетворюючи природу, сама людина ("штучне середовище" проживання). Впродовж багатовікової еволюції людина відчувала вплив таких факторів, як гіпердинамія, тобто максимальна м'язева активність; загальне (калорійна недостатність) та специфічне (недостатність мікроелементів, вітамінів) недоїдання. Головну роль в
Loading...

 
 

Цікаве